Ухвала суду № 69659172, 17.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1718/17 Справа № 189/889/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Кондакова Г.В.,

секретаря Лошакової А.С.,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М.,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_4, який народився 16.08.1981 року, в с. Гнаровське, Вільнянського району Запорізької області, українця, громадянина України, що має неповну середню освіту, неодруженого, не працюючого, маючого 2 групу інвалідності з дитинства, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 кошти затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 2532 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 1254 грн. 14 коп.

Також, вирішено долю речових доказів.

Вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 24.04.2017 року близько 03.00 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, в ході сварки з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, біля гаража на подвірї домоволодіння, що розташоване по вул. Шевченка, 9, в с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс один удар молотом в обличчя ОСОБА_5, чим спричинив останньому тілесне ушкодження, від якого 24.04.2017 року останній помер. Смерть ОСОБА_5 настала від набряку головного мозку, крововиливу під мякі мозкові оболонки, перелому кісток склепіння та основи черепу, відкритої черепно-мозкової травми, ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 не погоджуючись з вироком суду, просить його змінити, застосувати до ОСОБА_4 ст. 69 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

ОСОБА_3 вважає, що покарання призначене обвинуваченому є надто суворим, оскільки останній в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, вжив усіх заходів для врятування життя ОСОБА_5, викликавши йому швидку медичну допомогу та працівників поліції, сприяв розкриттю злочину, обіцяв повністю відшкодувати потерпілій ОСОБА_2 усі збитки, що не може зробити, перебуваючи під вартою.

При цьому вказує, що ОСОБА_4 є інвалідом другої групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, та потерпіла не наполягала на суворому покаранні, а тільки просила відшкодувати кошти, витрачені на поховання її сина.

Посилається, що саме ОСОБА_5 був ініціатором вживання спиртних напоїв та сварки.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, думку потерпілої, яка прохала залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також щодо кримінально-правової кваліфікації його дій, не оспорюється учасниками кримінального провадження не оспорюються сторонами, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Що стосується тверджень захисника обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого то вони не ґрунтуються на матеріалах справи і не можуть бути задоволені.

Згідно з вимогами статей 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції статті.

Виходячи з положень статті 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.

Призначене обвинуваченому покарання може бути визнано надмірно суворим, якщо конкретні обставини справи у своєї сукупності знижують суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення і не враховані при постановленні вироку, або дані, що свідчать про суворість призначеного покарання, представлені під час апеляційного розгляду в додаткових матеріалах.

Перевіркою матеріалів встановлено, що призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.

Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких. Суд першої інстанції врахував дані про особу ОСОБА_4, який неодружений, неповнолітніх дітей не має, являється інвалідом другої групи, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо.

Також суд першої інстанції врахував обставини, що помякшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Ствердження ОСОБА_4, що потерпіла не наполягає на позбавленні його волі, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в апеляційному суді потерпіла ОСОБА_2 прохала не призначати ОСОБА_4 більш мяке покарання, та не задовольняти його апеляційну скаргу.

У цьому кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_4 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, а доводи захисника про суворість призначеного покарання не знайшли свого підтвердження при апеляційній перевірці.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року, щодо ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8