Ухвала суду № 69659161, 19.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5714/17 Справа № 183/6398/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_4 і ОСОБА_4», ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_4 і ОСОБА_4», ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину нерухомого майна.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст. 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову зазначивши, що ОСОБА_6 взагалі не є стороною у справі, а з заяви відповідача ОСОБА_4 про забезпечення позову вбачається можлива наявність між сторонами спору щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, тобто, вбачаються позовні вимоги, що виходять за межі заявлених позовних вимог, які розглядаються судом. В той же час, ОСОБА_4 не заявлялися вимоги до будь-кого щодо усунення перешкод в користуванні належним їй нерухомим майном, в звязку з чим, в межах розгляду зазначеної цивільної справи суд не вправі вирішувати питання щодо заборони вчиняти певні дії, встановлювати обовязок щодо користування спірним нерухомим майном, оскільки ці вимоги можуть бути розглянуті судом тільки в межах заявлених позовних вимог на підставі належних та допустимих доказів, встановлених судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції .

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалося судом першої інстанції, предметом спору є нерухоме майно та визнання права власності на частину нерухомого майна.

Відповідно до п.3 зазначеної Постанови, згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Зі змісту заяви відповідача, вбачаються позовні вимоги, що виходять за межі заявлених позовних вимог, які розглядаються судом.

Доводи апеляційної скарги правильність постановленої судом ухвали не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

На підставі викладеного, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: