Постанова № 69655164, 28.09.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13793/17

Провадження № 2-а/752/431/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28.09.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.,

за участю секретаря - Чечельницького В.С.

розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, суд -

Встановив

У липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, згідно якого просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 7430/06 від 03.02.2017 року про відмову у призначенні пенсії позивачу, зобов'язати зарахувати до пільгового стажу позивача час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років в період з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року включно, призначити і виплати позивачу пенсію за віком як матері дитини-інвалід з 30.01.2017 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 30.01.2017 року звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері дитини-інваліда. До вказаної заяви позивачем було додано перелік документів для підтвердження стажу.

Разом з тим, 03.02.2017 року відповідачем було прийнято рішення № 7430/06 про відмову у призначенні їй пенсії. Вказаним рішенням було визначено, що загальний стаж роботи позивача складає 13 років 3 місяці та 14 днів.

За таких обставин відповідачем було визначено, що позивачем не виконано вимоги п. 3 розділу XV та ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з рішенням прийнятим відповідачем, позивачем було подано скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, однак 10.03.2017 року отримано лист-відповідь № 5706/02/С-437, яким підтверджено правомірність, з точки зору Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмови у призначенні пенсії.

Водночас, позивач вважає, що з твердженням відповідача про відсутність у неї необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком погодитися не можна, з огляду на те, що відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії неправомірно не зараховано до стажу, що дає право на призначення відповідної пенсії, період догляду позивачем за дитиною-інвалідом з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року включно, адже поданих позивачем документів було цілком достатньо для всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви від 30.01.2017 року про призначення пенсії та прийняття законного та обґрунтованого рішення щодо призначення пенсії.

Позивач ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмові заперечення проти позову згідно яких зазначила, що відсутні підстави для дострокового призначення позивачці пенсії за віком після досягнення 50 років як матері інваліда з дитинства, з огляду на те, що відповідно до наданих останньою документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, станом на 30.01.2017 року, страховий стаж ОСОБА_2 становить 13 років 3 місяці та 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком як матері дитини-інваліда, в той же час позивачем, у відповідності до п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, не надано документів, що підтверджують догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом достовірно встановлено, що 30.01.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії як матері дитини-інваліда.

Також встановлено, що для підтвердження наявності страхового стажу, що дає право на призначення дострокової пенсії, ОСОБА_2 було долучено до вищезазначеної заяви:

-копію паспорта;

-копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;

-письмове пояснення ОСОБА_2;

-письмове пояснення ОСОБА_5;

-копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи;

-копію трудової книжки;

-копію диплому серія НОМЕР_1;

-копії свідоцтв про шлюб;

-копію свідоцтва про народження ОСОБА_6;

-копію паспорта ОСОБА_5;

-копію виписки МСЕК серія НОМЕР_2;

-копію посвідчення № НОМЕР_3;

-копію свідоцтва про народження ОСОБА_7;

-копію паспорта ОСОБА_7

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 7430/06 від 03.02.2017 року у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком як матері дитини-інваліда з дитинства відмовлено, з посилань на невиконання умов п. 3 розділу XV та ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 26-27).

Згідно вищевказаного листа, позивачу повідомлено, що її страховий стаж становить 13 років 3 місяці 14 днів.

Також судом встановлено, що за наслідками звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, останнім листом за вих. № 5706/02/С-437 від 10.03.2017 року повідомлено, що ОСОБА_2 не має 15 років страхового стажу, тому призначити пенсію відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону немає підстав (а.с 28-29).

Суд вважає вказану відмову відповідача безпідставною з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Судом встановлено та підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 23.04.1986 року, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 20).

Як вбачається з посвідчення № НОМЕР_3, виданого матері ОСОБА_2, останній призначено щомісячну допомогу на дитину-інваліда 2 групи ОСОБА_6 з 12.08.1988 року по 01.08.1990 року, виплату допомоги продовжено з 01.08.1990 року по 01.08.1991 року та з 01.08.1992 року по 01.04.1993 року, з 01.04.1993 року по 01.04.1996 року, з 01.03.1996 року по 01.03.2002 року, з 01.08.1996 року по 01.03.2002 року (а.с. 24-25).

20.04.2010 року ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб з ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Макарівського районного управління юстиції Київської області. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_5» (а.с. 33).

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства, інвалідність їй встановлено довічно (а.с. 36).

Згідно пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання є інвалідом 2 групи з дитинства та отримує пенсію по інвалідності довічно (а.с. 35).

Згідно заявлених позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до стажу час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а саме за її донькою ОСОБА_5, у період з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року.

Суд, оцінивши докази надані стороною позивача та заперечення сторони відповідача, вважає, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років в період з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. є) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Як вбачається з запису № 6 у трудовій книжці ОСОБА_2 останню 10.10.1987 року звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Вказаний запис доповнено у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р., записом «у зв'язку з доглядом за дитиною дошкільного віку» (а.с. 14-17).

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання сторони відповідача, як на підставу відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною-інвалідом з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року, на положення п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, оскільки у трудовій книжці позивача міститься відомості про звільнення її з роботи у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за дитиною інвалідом з 10.10.1987 року. Відтак, у позивача відсутній обов'язок у наданні відповідачу додаткових доказів на підтвердження здійснення догляду за дитиною-інвалідом.

За таких обставин, враховуючи, що єдиною підставою для відмови у достроковому призначенні пенсії позивачу з боку відповідача було неврахування періоду догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у достроковому призначенні позивачу пенсії є протиправними, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання призначити та виплати їй достроково пенсію за віком як матері дитини-інваліда з 30.01.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -

Постановив

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, період догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років з 12.08.1988 року по 01.03.2002 року включно.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, достроково пенсію за віком як матері інваліда з дитинства з 30.01.2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя