Ухвала суду № 69653000, 10.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1200/17 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/4081/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 10.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2011 року ОСОБА_2 є власником квартирі АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій житлових будинків по вул. Козацька в м. Вишневе на підставі договору про взяття на обслуговування будинку № 7 по вул. Козацька в м. Вишневе від 31.01.2013 р.

Відповідач користуючись наданими послугами не в повному обсязі здійснював сплату за спожиті житлово-комунальні послуги, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 20756,58 грн.

Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 20756,58 грн., інфляційні втрати 8802,66 грн., 3% річних 1201 55 грн. та судовий збір 1600,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» (код ЄДРПОУ 38466950) суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 20756,58 грн., інфляційні втрати 8802,66 грн,. 3% річних 1201,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» (код ЄДРПОУ 38466950) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2011 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій житлових будинків по вул. Козацька в м. Вишневе на підставі договору про взяття на обслуговування будинку № 7 по вул. Козацька в м. Вишневе від 31.01.2013 р.

Відповідно до довідки про заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги від 24.01.2017 року за ОСОБА_2 станом на 24.01.2017 року наявна заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги, а саме утримання будинків та прибудинкової території у розмірі 20756,58 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, виходив з того, що відповідач отримує від позивача послуги з утриманнябудинку та прибудинкової території, проте не в повному обсязі здійснював сплату за спожиті житлово-комунальні послуги. Правовідносини, які передбачають обовязок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати є грошовим зобовязанням за своєю юридичною природою.

Такий висновок відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяютьсяна:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Таким чином, коли відповідач був фактичним споживачем наданих послуг без укладення про це договору, це не звільняє його від оплати цих послуг, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також спростовуються доводи апеляційної скарги і в тій частині, що позивач у справі є неналежним. Так, з договору про взяття на обслуговування вказаного будинку від 31.01.2013 року передбачено (п. 6), якщо стороною цього договору не заявлено про його припинення він є пролонгованим.

Оскільки відповідачем не надано доказів про припинення цього договору, такі його доводи про неналежність позивача є необгрнутованими.

При цьому згідно ст. 204 ЦК України щодо цього договору діє презумція правомірності правочину.

Заборгованість за надані послуги здійснена відповідно до затверджених виконавчим комітетом Києво-Святошинського району Київської області тарифів, які є діючими.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновків суду не спростовують, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді