Постанова № 69649869, 11.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., суддів: Берднік І.С. та Жайворонок Т.Є.,

за участю представників: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Литвина П.В. і Петрука Я.Ю., публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» - Ткаченка Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»), поданими представниками Ткаченком Р.Ю. і Соловйовим К.К., про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року у справі № 911/1173/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 397 789 609 грн 75 коп.,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 397 789 609 грн 75 коп., із них

370 039 811 грн 78 коп. основного боргу, 25 978 534 грн 27 коп. пені та

1 771 263 грн 70 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого газу за договором купівлі-продажу природного газу від 4 січня 2013 року № 13-222-ВТВ (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 жовтня

2016 року позов задоволено частково. Припинено провадження у частині стягнення 188 873 грн 46 коп. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 347 075 486 грн 01 коп. основного боргу, 25 845 397 грн

43 коп. пені, 1 762 186 грн 19 коп. - 3% річних та 194 791 грн 49 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року вищевказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня

2017 року скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від

11 жовтня 2016 року залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що обставини, які зазначені у сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17 лютого 2016 року № 5850, не є форс-мажорними обставинами в розумінні статті

617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та відповідно не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. Позивач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для відповідача, у той час як перегляд цього тарифу здійснюється за ініціативою суб'єкта господарювання, у даному випадку відповідача, так і Національною комісією регулювання електроенергетики України за умови відповідного обґрунтування такого перегляду. Сторонами не заперечується, що оплату поставленого позивачем газу здійснено відповідачем не у повному обсязі, тому стягнуто відповідні суми.

До Верховного Суду України звернулося ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» із заявами про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року у справі № 911/1173/16 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 617 ЦК України.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року у справі № 904/4470/16 і від 20 червня 2017 року у справі № 926/2343/16.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 серпня 2017 року справу

№ 911/1173/16 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявами ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року у цій справі.

У заявах ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 липня

2017 року у справі № 911/1173/16 та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заяви не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 4 січня 2013 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу. Згідно з розділом 1 Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 11) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013-2015 роках природний газ виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат Покупця (пункт 1.2 договору).

Сторонами не заперечувалося, що позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 138 757 701 грн 93 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами без жодних зауважень.

Таким чином, позивач виконав узяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу у відповідності до умов Договору.

Пунктом 6.1. Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 11) встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору.

Згідно статті 11 Договору (в редакції Додаткової угоди № 11) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 21 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Оскільки відповідач вартість послуг з постачання природного газу оплатив лише частково, то позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ за Договором.

Відповідач же проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат. Можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014-2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП було не враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначав, що виконання зобов'язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягають у невиконанні норм статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 9 Закону України «Про природні монополії», норм визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року № 264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» зобов'язання, визначеного пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, які настали з 1 травня 2014 року та тривають досі, відповідачем залучено до матеріалів справи виданий Торгово-промисловою палатою сертифікат № 5850.

У результаті розгляду справи Вищий господарський суд України постановою 3 липня 2017 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року і залишив в силі рішення Господарського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, яким позов задоволено частково.

Суд касаційної інстанції зазначив, що обставини, які наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17 лютого 2016 року № 5850, не є форс-мажорними обставинами в розумінні статті 617 ЦК України, та відповідно не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.

Водночас у долучених заявником копіях постанов Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року у справі № 904/4470/16 і від 20 червня 2017 року у справі № 926/2343/16 зроблено висновки про відмову в позові, оскільки суб'єкти господарювання (відповідачі у цих справах), отримавши від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ, не виконали умови договору та не здійснили повну його оплату внаслідок форс-мажорних обставин, встановлених у сертифікатах Торгово-промислової палати України, які спричинені незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які відповідачі не можуть вплинути.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у заявах, Верховний Суд України виходить з такого.

Частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому у пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

У частині другій статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 17 лютого 2016 року № 5850 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» зобов'язання, визначеного пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності.

Обгрунтованими слід визнати і доводи суду першої інстанції, з якими погодився Вищий господарський суд України, щодо невідповідності зазначених вище обставин розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 ЦК України, оскільки протягом дії Договору відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів.

Відтак, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті від

17 лютого 2016 року № 5850 обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.

Враховуючи те, що сторонами Договору не заперечувалося, що позивачем передано, а відповідачем - прийнято, однак оплачено не в повному обсязі природний газ, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України погоджується з висновками судів першої та касаційної інстанцій про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

У зв'язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяв ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяв ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 3 липня

2017 року у справі № 911/1173/16 відмовити.

Поновити виконання рішення Господарського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 911/1173/16.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок