Вирок № 69649767, 19.10.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2321/17

Номер провадження 1-кп/623/224/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Махненка Д.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220320001028 від 24.08.2017 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1) 01.03.2000 Ізюмським міським судом Харківської області за ст. 140 ч. 3, ст. 141 ч.2, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

2) 18.01.2006 Ізюмським міським судом Харківської області за ст. 345 КК України до 1 року позбавлення волі;

3) 24.03.2008 Ізюмським міським судом Харківської області за ст. 185 ч.2, 186 ч.3, 395, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі;

4) 23.04.2015 Борівським районним судом Харківської області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 2, ст. 70 ч.1, ст. 70 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі, в період з 22.10.2015 по 23.05.2017 відбував покарання в установі Державної кримінально виконавчої служби звідки звільнився 23.05.2017 після відбуття строку покарання;

постійного місця реєстрації не має, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, мобільний телефон відсутній,

за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став та маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив корисливий злочин проти власності.

Так, ОСОБА_1, повторно, 20.08.2017 близько 21 години, перебуваючи поряд з будинком № 58, розташованим по вул. Соборній в м. Ізюмі Харківської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги ОСОБА_3, з кишень штанів останнього, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти в сумі 70 гривень та мобільний телефон марки «VIAAN» модель «V181», згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4004 від 05.09.2017, вартістю 224 гривні 73 копійки, чим завдав ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму в розмірі 294 гривні 43 копійки.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював,у скоєному розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, надав суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд розяснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, не одружений, не працює, перебуває на обліку в Ізюмському ОМВК, проходив строкову військову службу, раніше неодноразово судимий, зокрема за злочини проти власності, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив корисливий злочин проти власності, має постійне місце проживання, де проживає разом зі своєю співмешканкою, але не має постійного місця реєстрації, офіційно не працює, характеризується формально задовільно, зловживає алкогольними напоями та перебуває на обліку у лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, у тому числі окремих осіб, так як ризик вчинення ОСОБА_1 повторного правопорушення є високим.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочину та вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного спяніння.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, зокрема за скоєння злочинів проти власності, повторно скоїв корисливий злочин, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується негативно, тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, оскільки відсутні кілька обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявні обставини, що обтяжують покарання.

На стадії досудового розслідування ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 19.11.2017 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № 4004 від 05.09.2017 по кримінальному провадженню в розмірі 296 грн. 61 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 21 вересня 2017 року, з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, повязані з проведенням судової товарознавчої експертизи № 4004 від 05.09.2017 по кримінальному провадженню, які складають 296 грн. 61 коп. (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази: мобільний телефон марки «VIAAN» модель V181, чорного кольору IMEI-1: 911490901393109 IMEI-2: 911490901393117, серійній номер V181201611004015 вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова