Вирок № 69649192, 19.10.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/801/16-к

Номер провадження 1-кп/623/18/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року колегія суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

суддів Одарюка М.П., Бєссонової Т.Д.,

секретарів Лисенко О.В., Телешевської В.Ю.,

Бобриш М.С.,

за участю прокурора Красиля І.І., Павленко М.О.,

захисника Міщенко І.І.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області кримінальне провадження № 12016220320000133 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Отрадне, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою:АДРЕСА_1; раніше судимого:

1) 09.02.1996 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст.140 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений із зали суду 09.02.1996 року;

2) 24.10.2001 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 18.07.2003 року по відбуттю строку покарання;

3) 21.11.2005 року Лозівським міським судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

4) 26.12.2014 року Лозівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.121, ч.1 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі, на підставі ухвали Лозівского місьрайоного суду Харківської області від 25.01.2016 року звільнений по відбуттю покарання

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

28 січня 2016 року о 21 години 00 хвилин ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 11 по вул. Толбухіна у м. Ізюмі, Харківської області, маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_3, наніс останньому удар в область правої щоки обличчя, після чого погрожуючи останньому металевим предметом, який підніс до горла потерпілого та виказуючи при цьому намір на позбавлення життя, тобто погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя ОСОБА_3, почав вимагати передати йому барсетку та ключі від автомобілю «ВАЗ 2108»,1987р.в., державний реєстраційний НОМЕР_3, який перебував у володінні останнього та знаходився біля будинку за вказаною вище адресою. ОСОБА_3, сприймаючи реально загрозу ОСОБА_4 на позбавлення життя і турбуючись за своє здоров'я, передав останньому барсетку, вартістю згідно з висновком товарознавчої експертизи №23 від 10 березня 2016 року 125 грн., у якій знаходились гроші у сумі 2 тис. грн., мобільний телефон «Fly FF 177», вартістю згідно з висновком товарознавчої експертизи №23 від 10 березня 2016 року 411 грн., а також ключі від вказаного автомобілю, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу автомобілю «ВАЗ 2108»,1987р.в., державний реєстраційний№ НОМЕР_1, свідоцтво на право керування транспортними засобом на ім'я ОСОБА_3, довіреність на право керування вказаним транспортним засобом, виписана на ім'я ОСОБА_3, договір страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на вказаний автомобіль та кредитна картка «ПриватБанк», які не мають матеріальної цінності, тим самим незаконно заволодів майном останнього, чим спричинив, матеріальну шкоду на загальну суму 2 тис. 536 грн.

28 січня 2016 року, близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_4, повторно, знаходячись біля будинку № 11 по вул. Толбухіна у м. Ізюмі, Харківської області, з метою незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_3 використовуючи ключі, якими незаконно заволодів під час розбою, відчинивши двері, сів до салону автомобілю ВАЗ 2108, 1987 р.в., державний реєстраційний № НОМЕР_1, вартість якого, згідно з довідкою оцінювача від 11.03.2016, становить 40 тис. 840 грн., який зареєстрований на ОСОБА_5 та перебував у володінні ОСОБА_3, однак через відключену масу автомобіля не зміг запустити двигун, після чого підійшовши до ОСОБА_3, наніс останньому не менше 4 ударів в область голови, спричинивши при цьому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 33 від 29.01.2016, легкі тілесні ушкодження у вигляді саднив та синців на голові, на лівій вушній раковині та слизовій оболонці нижньої губи зліва, та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, змусив потерпілого запустити двигун автомобіля, після чого сів до салону вказаного автомобіля та поїхав з місця скоєння злочину в напрямку м. Лозова, Харківської області, всупереч волі потерпілого, тим самим незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України не визнав та показав, що у січні 2016 року разом з ОСОБА_6 та іншими особами, прізвища усіх не пам'ятає, перебував у будинку ОСОБА_3 у м. Ізюм, де грав у карти. Тілесних ушкоджень в цей день ОСОБА_3 не наносив, автомобіль ВАЗ 2108, який належить ОСОБА_3 взяв за добровільної згоди останнього.

Зважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_4 суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, що вважали доцільним дослідження доказів в повному об'ємі, розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, які були направлені на повноту, всебічність і змагальність розгляду кримінального провадження, а тому вина обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.289 КК України при обставинах зазначених у даному вироку суду, підтверджується безпосередньо дослідженими належними та допустимими судом доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 28 січня 2016 року зранку у нього вдома знаходився знайомий ОСОБА_14. Приблизно о 16.00 год. ОСОБА_3 зателефонувала знайома ОСОБА_7 та попрохала на його автомобілі забрати її разом з подругою ОСОБА_8 з залізничного вокзалу, що ОСОБА_3 і зробив, після чого поїхали до останнього додому, де вже знаходився ОСОБА_7. Увечері зателефонувала ОСОБА_6 та попрохала забрати її з вулиці Заводської у м. Ізюм, на що ОСОБА_3 погодився та разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_7 поїхав за вказаною адресою. Приїхавши на вказане місце, ОСОБА_6 разом зі своїм знайомим, який представився ОСОБА_7 сіла до автомобілю ОСОБА_3 та поїхали додому до останнього, по дорозі заїхавши за спиртним. Коли приїхали додому, ОСОБА_3 поставив свій автомобіль марки ВАЗ 2108 біля домоволодіння та усі зайшли до будинку і почали вживати спиртне. Через деякий час, близько 21.00 год. Оксана зі своїм хлопцем ОСОБА_7 попрохала ОСОБА_3 провести їх за двір, на що останній погодився та коли вони утрьох вийшли за двір, то хлопець ОСОБА_7, як тепер виявилось, що це ОСОБА_4, без яких би то не було питань підніс гострий предмет до горла, який останній відчув та сказав, щоб ОСОБА_3 віддав йому ключі від автомобіля. Ключі від автомобіля знаходились у барсетці синього кольору, яка знаходилась через плече ОСОБА_3. В барсетці знаходились гроші на загальну суму 2000 грн., номіналом по 500 грн., 200 грн. та 100 грн., паспорт, водійське посвідчення кредитна картка «ПриватБанку, довіреність на автомобіль та страховка. Також у барсетці знаходився мобільний телефон «Флай». Із-за боязні ОСОБА_3 віддав барсетку ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_6 була поруч. Далі, ОСОБА_4 намагався запустити двигун на автомобілі, однак у нього це не виходило, у зв'язку з чим наніс ОСОБА_3 удар в область обличчя, від якого останній впав на сніг. ОСОБА_4 сказав, що якщо двигун не запуститься, то він вб`є ОСОБА_3, після чого останній запустив двигун. Після цього, ОСОБА_3 вийшов з салону автомобіля, а ОСОБА_4 наніс ще декілька ударів.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що точних дати та часу не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу та в той день він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_7 був в гостях у ОСОБА_3, у якого були інші гості, імен яких точно не пам'ятає, однак у зв'язку з великим обсягом вжитого пішов спати у кімнату, а коли прокинувся, то побачив, що обличчя ОСОБА_3 у крові.

Показаннями свідка ОСОБА_8, яка показала, що 28.01.2016, приблизно о другій половині дня її знайома ОСОБА_7 запропонувала піти в гості до її знайомого ОСОБА_3 та сказала, що їх останній забере на своєму автомобілі, на що ОСОБА_8 погодилась і через деякий час, вже було темно, під`їхав ОСОБА_3 на своєму автомобілі та забрав їх. Подорозі заїжджали за спиртним. Під`їхавши до дому ОСОБА_3, останній свій автомобіль залишив біля домоволодіння та вони зайшли в будинок, у якому вже був якийсь ОСОБА_7, і почали грати в карти. Через деякий час ОСОБА_3 зателефонували якась жінка та попрохала її забрати, на що ОСОБА_3 погодився та поїхав. По приїзду, в будинок зайшли ОСОБА_3, жінка, яка представилась ОСОБА_6 та незнайомий чоловік на ім`я ОСОБА_3, якого представила ОСОБА_6. Усі сіли та грали в карти, в цей час ОСОБА_8 бачила, як в руках ОСОБА_3 був складський невеликий ніж. У будинку ОСОБА_3 ще вдарив ОСОБА_8 ногою. Потім, через де якийсь час, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вирішили йти додому, а ОСОБА_3 вийшов їх проводжати та ОСОБА_8 на кухні чула, що між ними виник якийсь конфлікт, оскільки форточка була відкрита, після чого почула шум. Після цього, ОСОБА_8 вийшла у двір та побачила, що ОСОБА_3, знаходячись біля автомобілю наніс удар рукою ОСОБА_3 в область обличчя, в результаті чого останній впав. Після чого, ОСОБА_8 злякалась та забігла у будинок, де чула, що тривалий час не запускався двигун автомобіля, потім завівся та автомобіль кудись поїхав. При цьому ОСОБА_8 вийшла за двір домоволодіння та побачила, що біля входу до калітки на снігу лежить ОСОБА_3, якому ОСОБА_8 допомогла піднятися та зайти до будинку.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що у січні 2016 року рано вранці за місцем свого мешкання АДРЕСА_2 вийшов у двір та побачив, що біля воріт стоїть автомобіль ВАЗ 2108 білого кольору. Після чого вказаний автомобіль знаходився у нього у дворі, поки працівники поліції його не забрали. ОСОБА_9 був присутнім при огляді працівниками поліції даного автомобіля.

Показами свідка ОСОБА_10, яка показала, що у січні 2016 року до неї додому у м. Лозова прийшов її знайомий ОСОБА_4, де вони трохи поспілкувались. Наступного дня на мобільний телефон ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_4 та сказав, що вчора, коли йшов від неї, то у сусідів ОСОБА_10, біля дерева, залишив барсетку, в якій знаходяться документи, яку попрохав віднести працівникам поліції. Вказану барсетку ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції.

Протоколом огляду місця події від 29.01.2016 та фото-таблицями, в ході яких проведено огляд автомобіля НОМЕР_2 білого кольору який знаходився біля домоволодіння №114 по вул. Центральній село Садове Лозівського району Харківської області, в ході огляду місця події встановлено, що автомобіль знаходився на відстані 4 метри від огорожі домоволодіння та 2 метри опори розташованої біля даного домоволодіння, передня частина автомобіля звернута до проїжджої частини.

Висновком судово-медичної експертизи № 33-ІЗ/16 від 29.01.2016 вбачається у гр-на ОСОБА_3 садна і синці на голові, на лівій ушній раковині, на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч утворилися від дії тупих предметів з обмеженою діючою поверхнею, могли утворитися в строк, вказаний постанові. Ці тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесним ушкоджень (п.п. 2.3.1, правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень №6 від 17.01.95р. МОЗ України). При нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, взаєморозташування втрати нападаючого було лицем до лиця. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень витікає, що потерпілому було нанесено не менш 4-х ударів з помірною силою тупими твердими предметами ;

Протоколом огляду місця події від 30.01.2016 року в ході якого громадянка ОСОБА_10, в кабінеті №44 Лозівського ВП ГУНП в Харківській області добровільно видала барсетку з матерії синього кольору з лямкою на передній частині мається напис «Sport» BestFashion, дана барсетка має шість відділень. При огляді першого відділення виявлено зв'язка з трьох автомобільних ключів, в одному з ключів корпус зі зламаним стержнем, один ключ в пластиковому корпусі «Лада» та два ключі без надпису, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 серія НОМЕР_5, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2108 1987 року випуску білого кольору.

Протоколом огляду місця події від 29.01.2016 року та фото-таблицями, в ході яких оглядалося подвір'я та загальний стан речей домоволодіння розташованого за адресою м. Ізюм Харківська область вул. Толбухіна зі сторони дороги домоволодіння огороджено парканом з дерева вхід на територію здійснюється шляхом вільного доступу, зачинена дерев'яна хвіртка, ділянка між парканом та проїзною частиною 3-8 м., покрита снігом.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі ОСОБА_3 від 30.01.2016 в ході якого ОСОБА_3, з чотирьох осіб впізнав та вказав саме на ОСОБА_4

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю ОСОБА_7 від 30.01.2016 в ході якого ОСОБА_7, з чотирьох осіб впізнав та вказав саме на ОСОБА_4

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_11 від 30.01.2016 в ході якого ОСОБА_11, з чотирьох осіб впізнав та вказав саме на ОСОБА_4

Висновком товарознавчої експертизи №23 від 10.03.2016 вартість викраденого майна на момент скоєння злочину складає 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 15.03.2016 з фото-таблицями в ході якого ОСОБА_3 вказує на те місце на якому йому погрожував та наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4, та вказує на домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_3 біля якого незаконно заволоділи його автомобілем ВАЗ 2108 білого кольору;

Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 від 15.03.2016 та фото-таблицями в ході якого ОСОБА_6, показала на домоволодіння АДРЕСА_3 де вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 28.01.2016 року розпивала спиртні напої, та біля входу якого ОСОБА_4 наніс потерпілому тілесні ушкодження та після чого незаконно заволодів барсеткою потерпілого та автомобілем ВАЗ 2108 білого кольору.

Висновками додаткових судово-медичних експертиз №125-ІЗ/16 та 126-ІЗ16 від 21.03.2016 за результатами слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_3 виявлені у потерпілого тілесні пошкодження могли утворитися в результаті механізму нанесення йому ударів.

Поміж тим в судовому засіданні 31.01.2017 року свідок ОСОБА_6 повідомила суду про те, що у січні 2016 року, точної дати не пам'ятає, знаходилась у свого брата ОСОБА_12 разом з ОСОБА_4 у м. Ізюм. Близько 16.00 год. на прохання ОСОБА_6 під`їхав ОСОБА_3 на своєму автомобілі білого кольору, з яким була незнайома дівчина, після чого всі вчотирьох поїхали до ОСОБА_3 додому, де вже відпочивали незнайомі особи. Вдома у ОСОБА_3 вживали алкогольні напої та через деякий час ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 на автомобілі ОСОБА_3 поїхали до Лозівського району, де у ОСОБА_4 проживають батьки аби взяти грошові кошти. Як казав ОСОБА_4, автомобіль ОСОБА_3 дав йому добровільно за 200 грн., очевидцем чого ОСОБА_6 не була. У Лозівському районі вказаний автомобіль зламався, у зв'язку з чим останній було залишено на вулиці, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поїхали до м. Харкова. Факту заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та наявності барсетки у останнього не бачила. Вважає, що покази, які давала на досудовому розслідуванні та у ході судового розгляду є однаковими. Вказала, що під час слідчого експерименту слідчий вказав, як саме необхідно стояти, коли здійснював фотографування, попереджав про кримінальну відповідальність за неправдиві показання.

Аналізуючи у сукупності досліджені у ході судового розгляду докази, зокрема, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, потерпілого, письмових доказів до показань обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 слід віднестись критично, як до таких, які направлені на ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Невизнання обвинуваченимОСОБА_4 своєї провини в пред'явленому йому обвинуваченні суд розцінює як вибрану ним позицію свого захисту. Проте така позиція обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_4 погрожуючи потерпілому ОСОБА_3 металевим предметом, який підніс до горла потерпілого та виказуючи при цьому намір на позбавлення життя заволодів його транспортним засобом, що в сукупності з послідовною позицією потерпілого, показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертів дають обґрунтовані підставі колегії суддів вважати, що своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, тобто у напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів» незаконне заволодіння транспортним засобом ст.289КК України слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб.

Скоєні злочини відповідно до ст.12 КК України, а саме ч.1 ст.187 є тяжким злочином, а ч.3 ст. 289 КК України є особливо тяжким злочином.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_4 скоїв новий злочин на 5 день після звільнення з місць позбавлення волі, раніше неодноразово судимий, обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, зі слів обвинуваченого має хворобу віл-інфекцію характеризується посередньо.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставин, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлені.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає рецидив злочинів.

Відповідно до п.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які законом віднесений до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд керується положеннями ст.100 КПК України.

Судові витрати в порядку ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів вважає встановленим існування ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України, одночасно враховує вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання спробі переховуватися від суду та з метою виконання вироку суду обвинуваченому необхідно продовжити існуючий запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 5, 6 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст.50, 65-67, ч.1 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України, ст. ст. 2, 94, 177, 178, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187 КК України та ч.3 ст.289 КК України та призначити покарання:

-За ч.1 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

-За ч.3 ст.289 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі у виді 10 (десяти) років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з фактичного дня його затримання - 30.01.2016 року.

Зарахувати в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді з 30.01.2016 року по 20.06.2017 року згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань №27 за 2 дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 за проведення дактилоскопічної експертизи №424 від 17.03.2016 року витрати в сумі 2641 гривень 20 копійок на користь держави в особі НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова з позначкою виду платежу: (за експертні послуги).

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду від 02.02.2016 року - скасувати.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, серія НОМЕР_6; водійське посвідчення ім'я ОСОБА_13, серія НОМЕР_7; візитки в кількості 2 шт.; пластикову карту «Київстар» в кількості 1 шт.; банківську карту «Приватбанк», НОМЕР_8, в кількості 1 шт.; залізний рубль РФ, в кількості 1 шт.; мобільний телефон ТМ «Samsung», ІМЕІ НОМЕР_12, в корпусі рожевого кольору; мобільний телефон ТМ «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_14, в корпусі злотистого кольору; сім-карту мобільного оператора МТС НОМЕР_9 - здані 01.03.2016 року на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області (квитанція № 730 від 01.03.2016 року); барсетку з матеріалу синього кольору з надписом «Sport Best Fashion»; автомобільні ключі в кількості 3 шт.; паспорт громадянина Українина ім'я ОСОБА_3, серія МК та НОМЕР_13; водійське посвідчення ім'я ОСОБА_3, серія НОМЕР_4; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2108, 1987 р.в., білого кольору, НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_1; поліси страхування на автомобіль ВАЗ 2108, на ім'я ОСОБА_3, в кількості 3 шт.;легковий автомобіль ВАЗ 2108,1987р.в.,білого кольору, кузов НОМЕР_10,реєстраційний номер НОМЕР_1; чохол з керма автомобіля ВАЗ 2108 в кількості 1 шт.; чохол з нижньої частини сидіння та підголовник автомобіля ВАЗ 2108 в кількості 2 шт., після набрання вироком законної сили - повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя М.О. Гуренко

Суддя М.П. Одарюк

Суддя Т.Д. Бєссонова