Рішення № 69646171, 19.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3780/17

Провадження № 2/415/1445/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Лисичанського міського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що з 01.12.2014 р. по 09.08.2016 р. вона працювала машиністом в шахті Привільнянська, що є відокремленим підрозділом ПАТ «Лисичанськвугілля», після чого її було звільнено за ст. 36 п. 5 КЗпП України, у зв'язку із переведенням. Після звільнення позивачу не виплатили в повному обсязі нараховану заробітну плату. Згідно з довідкою заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 4379 грн. 54 коп. Не погодившись з затримкою розрахунку при звільненні вона звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області зі заявою про видачу судового наказу та наказом Лисичанського міського суду Луганської області стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4379,54 грн. Але до теперішнього часу заборгованість не сплачена. Згідно з довідками про середньоденний заробіток за останні два місяці середній заробіток складає 103 грн. 54 коп. Кількість робочих днів після звільнення становить: з серпня 2016 року - 6 робочих днів; вересень 2016 року - 22 робочих дня, жовтень 2016 року - 20 робочих дня, листопад 2016 року - 22 дні, грудень 2016 року - 22 дня, січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року - 20 днів, березень 2017 року - 22 дня, квітень 2017 року - 19 днів, травень 2017 року - 20 дня, червень 2017 - 20 дня. Всього 213 днів. 103,54 грн.*213дн.= 22054 грн. 02 коп.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, організація, установа згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В наслідок виплати заробітної плати позивач сильно страждав, нервував, не міг вільно розпоряджатися своєю власністю, відвідувати культурно-масові заходи, та не міг купувати продукти першої необхідності, тобто відповідач завдав йому моральної шкоди. Таку вартісну оцінку розміру моральної шкоди зазначає виходячи з ступеня моральних страждань та негативних наслідків, які наступили в наслідок систематичної невиплати заробітної плати майже рік.

На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача, на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 09.08.2016р. по день подання позовної заяви 03.07.2017 року у розмірі 22054,02 грн..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду письмову заяву в якій просила розглядати справу без її участі, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2, заповненою 06.07.1984 року, на підставі наказу № 395к від 09.08.2016року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнена за ст. 36 п. 5 КЗпП України.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 09.08.2016р. звільнена.

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою № 24/758 від 30.06.2017 р., яка видана ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» про те, що середня заробітна плата з утриманням становить 103,54 грн.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 08.09.2016 року по 25.02.2014 року, тобто за 70 робочих днів (з 09.08.2016 року по 03.07.2017 рік було 213 робочих днів) становить 22054 грн. 02 коп. (103,54 грн. х 213 днів).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають у задоволенню, а саме у розмірі 22054 (двадцять дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 640 гривня 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України ст. 43 Конституції України, ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), ст.ст. 116, 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі з утриманням у розмірі 22054 (двадцять дві тисячі п'ятдесят чотири) гривні 02 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривня 20 копійок.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині сплати середнього заробітку за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА