Рішення № 69644794, 13.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/447/17 Справа № 202/7984/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ПП «Вектор», ТОВ «Траєкторія», ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Вектор» було укладено кредитний договір № VL 884, відповідно до якого позивач надав кредит останньому у вигляді поновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом 1455000 грн., а ПП «Вектор» зобов'язався повернути кредит у встановлений строк, сплатити відсотки, винагороди, в обумовлені договором строки.

В якості забезпечення зобовязань за кредитним договором між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Траєкторія» та ПАТ КБ «ПриватБанк» 11 червня 2008 року були укладені з кожним окремо договори поруки, а 23 березня 2013 року також було укладено договір поруки між ПАТ «Акцент Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк». За умовами яких поручителі кожен окремо поручився за виконання боржником всіх зобовязань за кредитним договором, включаючи сплату пені, винагород, комісій та штрафних санкцій.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ПП «Вектор» кредит у розмірі, встановленому договором, проте ПП «Вектор» несвоєчасно здійснював погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у звязку з чим станом на 23 липня 2014 року рахується заборгованість на загальну суму 8951390 грн. 48 коп., яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПП «Вектор», ТОВ «Траєкторія» та ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпроптеровська від 23 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено та ухвалено стягнути з відповідачів на користьПАТ КБ «ПриватБанк»з кожного окремо заборгованістьпо кредитному договорув сумі 6891288 грн.25 коп., що складається із заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 3304305 грн., пені у сумі 2606345 грн. 61 коп. та штрафів у сумі 980637 грн. 64 коп.

Цим же рішенням стягнуто зОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користьПАТ КБ «ПриватБанк»сплачений судовий збір в сумі по 3654 грн. з кожного.

Не погоджуючись із цим рішення суду ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Так, задовольняюи позов Банку суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, оскільки відповідачі ухиляються від виконання зобовязаннь і заборгованість за договором не погашають.

Проте з таким рішенням суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Вектор» було укладено кредитний договір № VL 884, за умовами якого позивач надав ПП «Вектор» кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом 1455000 грн., зі сплатою відсотків в розмірі 23% річних на строк до 10 червня 2009 року, а останній зобов'язався повернути кредит у встановлений строк, сплатити відсотки, винагороди, в обумовлені договором строки (Т.1 а.с. 10).

У забезпечення зобовязань ПП «Вектор» за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 11 червня 2008 року з кожним окремо було укладено договори поруки № VL884/Р2 та №VL884/Р3, відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поручилися за виконання ПП «Вектор» всіх зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (Т.1 а.с. 15, 16).

Як вбачається з матеріалів справи, у продовж дії кредитного договору позичальник ПП «Вектор» неодноразово порушувало умови цього договору, допускало прострочку погашення поточної заборгованості по сплаті частини суми кредиту, процентів за користування кредитом, у звязку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду із позовом до ПП «Вектор», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені та ухвалено стягнути солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 та ПП «Вектор», а також солідарно з ОСОБА_3 та ПП «Вектор» заборгованість по кредиту в сумі 1455000 грн., проценти в сумі461176 грн. 27 коп., прострочену комісію в сумі 6515 грн., пеню в сумі 137410 грн. 86 коп. та судові витрати в сумі по 1395 грн. з кожного (Т.1 а.с. 23).

А відповідно до розрахунку складеного позивачем, станом на 23 липня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 8951390 грн. 48 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у розмірі 1455000 грн., із заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3765481 грн. 27 коп., із заборгованості з винагороди за користування кредитом у розмірі 6515 грн. 10 коп., із пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 2743756 грн. 47 коп. та із штрафу у розмірі 980637 грн. 64 коп., яка розрахована за мінусом сум стягнутих за вказаним вище судовим рішенням (Т.1 а.с. 7).

Зобовязання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів, а згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобовязання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобовязання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ПП «Вектор» (а відтак і поручителі) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 10 червня 2009 року року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з пункту А.6 кредитного договору позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 25-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку. Відповідно до пункту 4 договорів поруки відповідальність поручителя наступає при порушенні або невиконанні Боржником зобовязань за кредитним договором після отримання письмової вимоги протягом пяти днів.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а за договорами поруки відповідальність поручителя наступає через пять днів після отримання письмової вимоги протягом пяти днів, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не предявить вимоги до поручителя (правова позиція Верховного Суду України від 29 червня 2016 року по справі №6-272цс16).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, Банк у жовтні 2009 року звернувся до суду із позовом до боржника та поручителів та рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені та суд стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПП «Вектор» на користь Банку суму заборгованості в загальному розмірі - 2060120 грн. 23 коп. Вказане рішення вступило в законну силу та державним виконавцем у грудні 2012 року було відкрито виконавче провадження.

А 25 червня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» знову звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитом вже станом на 23 червня 2014 року за мінусом суми стягнутої вказаним рішенням апеляційного суду.

У звязку з чим, колегія суддів вважає визначити суму заборгованості, з урахуванням шестисячного строку дії поруки до дня звернення до суду, наступним чином.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору № VL 884 при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2., 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п. п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Так, з 25 січня 2014 року розмір пені повинен бути обрахований, відповідно до п. 5.1 кредитного договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми встановелної судовим рішення апеляційного суду, оскільки такий розмір є максимальним, що зазначений в договорі, а саме: з 13 серпня 2013 року до 14 квітня 2014 року облікова ставка НБУ становила 6,5%, з 15 квітня 2014 року до 16 липня 2014 року 9,5%, а з 17 липня 2014 по 13 листопада 12,5%, у звязку з чим розмір пені визначається наступним чином:

-2060120 грн. 23 коп.*(6,5*2)/365)*79днів/100= 57965 грн. 48 коп. (за період з 25 січня 2014 року по 14 квітня 2014 року);

-2060120 грн. 23 коп.*(9,5*2)/365)*93днів/ 100=99732 грн. 39 коп. (за період з 15 квітня 2014 року по 16 липня 2014 року);

-2060120 грн. 23 коп.*(12,5*2)/100)*9днів/100=12699 грн. 37 коп. (за період з 17 липня 2014 року по 25 липня 2014 року), тобто загальну сума заборгованості з пені за період з 25 січня 2014 року по 25 липня 2014 року складає 170397 грн. 24 коп.

Крім того, відповідно до п. А.7 вказаного кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань з погашення кредиту позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 54% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, а враховуючи те, що непогашена сума становить 2060120 грн. 23 коп., яка встановлена вказаним вище рішенням апеляційного суду, то розмір процентів повинен бути обрахований з 25 січня 2014 року до 25 липня 2014 року (день звернення до суду), наступним чином:

2060120 грн. 23 коп.*54%:12 місяців*6 місяців=556323 грн. 46 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів штрафів, колегія суддів виходить з наступного.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, як зазначалося вище, а саме пунктом 5.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з пунктом 5.2 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, зокрема - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня в цьому разі є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому підстави для стягнення штрафів відсутні, також відсутні підстави для стягнення винагороди, оскільки ця винагорода вже була стягнута апеляційним судом та не може бути повторно стягнута судом.

Враховуючи викладене, сума непогашеної заборгованості по кредиту, в межах шестимісячного строку дії поруки з 25 січня 2014 року по 25 липня 2014 року, становить 726629 грн. 70 коп, яка складається із заборгованості по процентам в сумі 556323 грн. 46 коп. та пені в сумі 170397 грн. 24 коп.

Разом з цим, Банк таких розрахунків не проводив та ставлячи питання про стягнення суми нарахованої заборгованості за виключенням сум стягнутих за рішенням апеляційного суду, необгрунтовано просив стягнути цю заборгованість, у звязку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Проте, суд першої інстанції стягуючи всю суму заборгованості за кредитом із відповідачів у повному обсязі на вказане увагу не звернув та помилково прийшов до висновку про задоволення позову у цій частині.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з Банку також підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, які понесені відповідачем ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги (Т.2 а.с. 128) в сумі 4019 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № VL 884 від 11 червня 2008 року у сумі по 726629 грн. 70 коп. з кожного, яка складається з: 556232 грн. 46 коп. заборгованість за відсотками та 170397 грн. 24 коп. пеня.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) судовий збір у сумі 4019,41 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_4