Ухвала суду № 69641610, 19.10.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1904/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівХрапка В. Д., Новікова О. М. при секретаріЧуйко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Фермерського господарства Черевка Олега Анатолійовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Фермерського господарства Черевка Олега Анатолійовича, третя особа: Лебединська сільська рада Шполянського району Черкаської області про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2015 року він являється власником земельної ділянки площею 5,0680 га, що розташована на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Позивачу стало відомо, що його покійна мати, яка померла 26.09.2009 року, уклала з СФГ Черевко договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 20.11.2009 року, строком на 10 років. Вказаний договір пройшов відповідну державну реєстрацію.

Вказує, що так як даний договір оренди земельної ділянки підписаний ОСОБА_8 вже після її смерті, тобто відсутнє волевиявлення однієї із сторін правочину, а тому він є недійсним з моменту його укладення у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2009 року, який укладений між ОСОБА_8 та СФГ Черевко О.А. площею 5,07 га, яка розташована в адміністративних межах Лебединської сільської ради, зареєстрований у Шполянському відділі ЦРФДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель від 04.12.2009 року №040979900417 з моменту його укладення 20.11.2009 року; зобов'язати СФГ Черевка О.А. повернути вказану земельну ділянку; зобов'язати Шполянський відділ ЧРФДП «Центр ДЗК» внести зміни до Державного реєстру земель від 04.12.2009 №040979900417 в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_8 та СФГ Черевка О.А.; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2017 року позов задоволено частково та визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2009 року, який укладений між орендодавцем ОСОБА_8, яка померла 26.09.2009 року, та орендарем СФГ Черевком О.А., з моменту його укладення.

Зобов'язано СФГ Черевка О.А. повернути земельну ділянку площею 5,07 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, ОСОБА_7 після вступу рішення в законну силу.

В рахунок відшкодування судових витрат стягнуто з СФГ Черевка О.А. на користь ОСОБА_7 понесені ним судові витрати в розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство Черевка Олега Анатолійовича, вказуючи на неповноту з'ясованих обставин по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно до вимог п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд зазначив, що оскільки на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2009 року орендодавець ОСОБА_8 померла, а відтак і не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому і твердження відповідача про підписання договору раніше зазначеної в самому договорі дати, а також щодо технічної помилки є недоречними. В частині зобов'язання Шполянського відділу ЧРФДП «Центр ДЗК» внести зміни до Державного реєстру земель, то вказана вимога не підлягає до задоволення, так як рішення про визнання договору недійсним є підставою для внесення відповідних реєстраційних даних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_8 померла 26.09.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №126960 від 28.09.2009 року, виданим виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис №59 (а.с.7).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 08.12.2015 року, посвідчений державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В.В., спадкоємцем майна ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є її син ОСОБА_7

Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 5,0680 га згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7103024882015 виданого 20.11.2015 року державним кадастровим реєстратором відділу Дергеокадастру у Шполянському районі, Черкаської області (а.с. 4).

Як видно з спірного договору оренди землі від 20.11.2009 року укладеного між ОСОБА_8 та ФГ Черевка О.А. в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 5,07 га терміном на 10 років для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5-6).

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Шполянському відділі ЧРФДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.12.2009 року № 040979900417 (а.с. 6).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрація (ст. ст. 14, 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Так, матеріалами справи встановлено, що спірний договір оренди землі був укладений 20 листопада 2009 року із ОСОБА_8, яка відповідно до свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ФГ Черевка О.А., що свідчить про те, що договір було укладено та підписано особою, яка померла за два місяці до його укладення.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір був укладений без необхідного обсягу дієздатності орендодавця, оскільки на момент його підписання вона вже померла, та дійшов правомірного висновку про недійсність правочину на підставі частини третьої 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недієздатності ОСОБА_8 та відсутність її волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, оскільки вони є необґрунтованими, та суперечать визначеним нормам цивільного законодавства, висновків районного суду не скасовують.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на застосування строків позовної давності, то колегія суддів виходить з наступного.

З журналу судового засідання вбачається, що відповідачем заявлялося в суді першої інстанції клопотання про застосування позовної давності (а.с.56-57).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові ВСУ у справі №6-48цс15 від 22 квітня 2015 року, що є обов'язковою для судів у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України.

В апеляційній скарзі відповідач посилається, як на доказ пропуску строку позовної давності, отримання позивачем протягом 2009-2016 року орендної плати, що підтверджується наданою СФГ Черевка О.А. довідкою про сплату орендної плати по оренді землі за 2009-2016 роки (а.с. 45).

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком апелянта, оскільки отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою не свідчить про те, що з вказаного моменту ОСОБА_7 дізнався про порушення свого майнового права.

Так, 08 грудня 2015 року позивач набув право власності на земельну ділянку в порядку спадкування площею 5,068 га, яка знаходиться в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 48).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_7 набув право власності на спірну земельну ділянку 08.12.2015 року, то і звертатися з вказаним позовом він міг з моменту порушення свого права як власника зазначеного майна, а тому позов поданий в межах строку загальної позовної давності, що передбачений ст. 257 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що районним судом були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку з чим рішення про стягнення моральної та матеріальної шкоди підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Черевка Олега Анатолійовича - відхилити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2017 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :