Постанова № 6964064, 06.04.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2а-1495/09/1270

Категорія № 2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2009 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі: суддіСмішливої Т.В. при секретаріЛейбенко О.Д., Попові М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Шмигленко В.О., дов. № 863-4 від 02.01.2009 р.

Бондарева І.М., дов. № 863-12 від 02.01.2009 р. від відповідача-Клиновський Д.В., дов. № 29007/10/10-013 від 23.12.2008 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків М.Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00014808013/0 від 10.10.2008 року та акту перевірки № 694/08-3/05763797 від 01.10.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00014808013/0 від 10.10.2008 року та акту № 694/08-3/05763797 від 01.10.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є тепловозобудівним підприємством, купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів та інш., використовуючи метал. Під час основного виробництва від металу залишаються відходи - металобрухт, який є продуктом переробки. Подальша реалізація металобрухту здійснюється без оподаткування відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону про ПДВ. Тобто, позивачем не було допущено порушень п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п.7.4.3. ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 5.7. ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 213, а висновки щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2008 року на 27543 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у липні 2008 року у розмірі 27543 грн. не відповідає дійсності.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, пояснили, що при продажу металобрухту, ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» повинно обліковувати металобрухт як відходи від виробництва по чистій вартості реалізації і саме чиста вартість реалізації таких запасів (відходів виробництва) і є базою для нарахування ПДВ згідно п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, підприємство при реалізації відходів і брухту чорних металів, отриманих як відходи

власного виробництва, повинне перерахувати вхідний ПДВ на пільговий обсяг, виходячи із суми чистої вартості (собівартості) реалізації металобрухту та відходів виробництва. У податковому обліку дані операції повинні зменшувати податковий кредит по разку 10.1 декларації по ПДВ, а обсяг придбання таких операцій, які звільненні від оподаткування повинні відображатися в рядку 10.2 декларації по ПДВ. Просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі через його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.07.1993 року за № 399, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, взято на податковий облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 01.09.2004 року. (а.с. 38 - 42)

З матеріалів справи вбачається, що у період з 15.09.2008 року по 26.09.2008 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську) на підставі ч.6 п.9 ст. 11-1 Закону України від 12.04.1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні», а також п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 694/08-3/05763797 від 01.10.2008 року у висновках якого вказується на порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за червень 2008 року у сумі 27543 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 27543 грн.

Перевіркою у ланцюгу постачальників ВАТ «ХК Луганськтепловоз» не встановлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності. Крім того, згідно з поданою ВАТ «ХК Луганськтепловоз» до податкового органу податковою декларацією з ПДВ за липень 2008 року та розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 10382644 грн.

На підставі Акту перевірки № 694/08-3/05763797 від 01.10.2008 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014808013/0 від 10.10.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2008 року на 27543 грн. (а.с. 7)

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального

зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд вважає, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції (тепловозів, електровозів, дизель-поїздів - металевих виробів) позивач не міг і не повинен розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту.

У звязку з цим, металобрухт - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з неє металевих виробів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що норма п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право на податковий кредит.

У той же час, норма підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тому, суд погоджується з позивачем, що норма п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути застосована у даному випадку, оскільки в цій нормі прямо вказується на пільгові операції по поставці товарів (послуг), зазначених у ст. 5, і операції, які не є обєктом обкладання ПДВ згідно ст. З Закону, а тимчасова пільга по операціях по поставці брухту чоргних металів установлена ст. 11 цього Закону.

Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Дана норма не вказує ні на статтю 3 ні на статтю 5, а тільки вказує про оподатковувані і неоподатковувані податком операції на «виході ПДВ».

Тому суд вважає, що при оподаткуванні необхідно враховувати технологію та процес виробництва виробів, при виготовленні яких використовується метал.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні

одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо.

Таким чином, застосовувати до операції по купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) норму п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не визнавати права на податковий кредит у тій частині ПДВ, що відповідає вартості металобрухту, що утворився - є незаконним.

Із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» суд робить висновок, що Закон не вказує ні про «самостійне» формування вартості відходів (зокрема металобрухту), ні про використання даних бухгалтерського обліку. Тому, порушення норми п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» не допущено.

Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкову декларацію ВАТ «ХК Луганськтепловоз» по ПДВ за липень 2008 року заповнено у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, а суми, вказані в податковій декларації підлягають бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним акту перевірки від 01.10.2008 року № 694/08-3/05763797 про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером № 925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі -Порядок № 327).

Згідно пункту 1.3. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт- це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин суд вважає, що акт - це форма службового документу, в якому викладаються факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, які повинні бути викладені об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на

первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд також вважає, що акт перевірки сам по собі не містить рішення субєкта владних повноважень - податкового органу щодо визначення суми податкового зобовязання та припису платнику податку сплатити в бюджет таке зобов'язання, а також застосування санкцій за порушення норм законодавства. Такий припис міститься саме у податковому повідомленні-рішенні, оскільки є засобом реалізації податковим органом наявних у нього владних повноважень на підставі чинного законодавства України з питань оподаткування, тому підстав, для визнання недійсним акту перевірки від 01.10.2008 року № 694/08-3/05763797 суд не вбачає і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.10.2008 року № 00014808013/0, яким СДШ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зменшено ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 27543 грн.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 10.10.2008 року № 000148080013/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2008 року на 27543 грн.

В іншій частині позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» державне мито у сумі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 7 квітня 2009 року.