Ухвала суду № 69637787, 18.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4884/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/4519/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 18.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Мельника Я.С., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою.

У травні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірні земельні ділянки, заборонити відділу Держгеокадастру вчиняти будь-які дії у Державному земельному кадастрі стосовно спірних земельних ділянок, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач повторно може здійснити відчуження майна під час судового розгляду справи, що, в свою чергу, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, що розташована по вул. Підприємницька в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, що розташована по вул. Підприємницька в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, які належать на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно наклав арешт на земельні ділянки, оскільки, при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не дотримано вимог ст. 151 ЦПК України, а саме: не зазначено причини у звязку з якими виникає необхідність у забезпеченні позову. Крім того, вказує, що така ухвала суду є необґрунтованою. Зазначає, що позивачем у справі не було надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргита вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позву шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також, відмовляючи у заявлених вимогах про заборону вчиняти будь-які дії з земельними ділянками, суд виходив із того, що забезпечення позову таким способом, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог про заборону вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки не оскаржується, а тому не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог

Пункт 4 Постанови закріплює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З позовної заяви від 30 вересня 2016 року вбачається, що позивач звернувся з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, та просив визнати недійсним рішення Глевахівської селтщної ради №886-35-V від 16 березня 2010 року в частині передачі у власність ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 земельних ділянок. Також, просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки.

03 жовтня 2016 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області відкрив провадження у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

25 травня 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області порушив питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, що розташована по вул. Підприємницька в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, що розташована по вул. Підприємницька в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, які належать на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, вона відповідає встановленим ст.151 ЦПК України вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв'язку із якими необхідно забезпечити позов та вид його забезпечення.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позву шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи ОСОБА_2 про те, що позивачем не дотримано вимог ст. 151 ЦПК України колегією суддів відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи, оскільки заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України.

Відтак, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, і не вбачає порушень положень законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких підстав ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 рокує законною і обґрунтованою та постановлена з додержанням норм законодавства.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України колегія судів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий:

Судді: