Рішення № 69636336, 29.09.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4991/16-ц

2-о/296/16/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Судді Драча Ю.І.

секретаря судового засідання Івашко Т.А.

за участю представників заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа: Житомирська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та з урахуванням уточненої заяви просить суд: встановити факт, що ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла 19.11.2011 року, за життя була двоюрідною сестрою ОСОБА_5 та тіткою ОСОБА_3 та встановити факт, що ОСОБА_3 у період з 2005 року по 19.11.2011 року проживав та доглядав покійну ОСОБА_4 за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 52; змінити черговість одержання права на спадкування і визнати ОСОБА_3 спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_4.

Заява обґрунтована тим, що 19.11.2011 року померла тітка заявника ОСОБА_4, яка проживала до на нас смерті в житловому будинку за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 52 та їй на праві спільної часткової власності належала 8/100 часток даного будинку. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 8/100 часток будинку № 52 по вул. Мануїльського в м. Житомирі, яку за життя померла заповіла в рівних частках заявнику та його покійній дружині.

Заявник зазначив, що він з 2005 року та до смерті тітки здійснював догляд за нею, опікувався, матеріально забезпечував, оскільки вона була прикована до ліжка та здійснив поховання.

Заявник прийняв спадщину за заповітом на 1/2 частку та за ним зареєстровано право власності на 4/100 часток будинку, на іншу частку у спадкуванні ОСОБА_3 відмовлено постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 12.09.2014 року у звязку із відсутністю підтверджуючих даних про родинні відносини заявника з тіткою, у звязку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даною заявою.

В судовому засіданні представники заявника заяву підтримали та просили задовольнити з підстав викладених в уточненій заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засіданні не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в сукупності докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5, який у свою чергу є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується копією форми № 1 (а.с. 132).

Відповідно до архівної довідки № К/844-1 від 05.04.2013 року в сповідній відомості по ОСОБА_9 церкві с. Лука Житомирського повіту (нині Житомирського району) за 1913 рік значаться селяни: ОСОБА_10, 46 років, його дружина ОСОБА_11 40 років, їх діти: ОСОБА_7 21 рік. Павло -12 років, Ганна 18 років, ОСОБА_11 16 років, ОСОБА_12 2 роки (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії ЯЦ № 648768 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (а.с. 8).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_7 та ОСОБА_14 є рідними братом та сестрою, а ОСОБА_5, який є батьком заявника ОСОБА_3 є двоюрідним братом ОСОБА_4, тому ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_4.

21.11.2011 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ТП № 180992 (а.с. 34).

З матеріалів справи вбачається, що похованням займався ОСОБА_3 (а.с. 5).

За час життя ОСОБА_4 30.01.2001 року склала заповіт відповідно до якого належні їй на праві особистої власності житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в селі Лука, Житомирського району Житомирської області по вул. Постишева, № 4 та предмети домашнього вжитку, що знаходяться у вказаному будинку заповіла ОСОБА_15, все інше рухоме і не рухоме майно, яке на день її смерті буде їй належати, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось, в тому числі належний на праві особистої власності житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в м. Житомирі по вул. Мануїльського № 52 А заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_16 в рівних частках кожному (а.с. 9).

27.12.2011 року ОСОБА_3 подав до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу заяву, якою прийняв всю спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 44).

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №243/02.14 від 22.06.2012 року винесеною приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заявнику відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки, зокрема, неможливо встановити коло осіб, які прийняли спадщину та тих, які мають право на обовязкову частку у спадщині, немає документів, які б підтвердили ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 60-61).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідно до положень частини третьої ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця /ст.1220 ЦК України/ спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Метою встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підтвердження факту прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 2005 року по 19.11.2011 року.

Встановлення факту родинних відносин має для ОСОБА_3 юридичне значення, оскільки необхідне заявнику для оформлення спадкового майна.

Однак, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині зміни черговості одержання права на спадкування і визнання ОСОБА_3 спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 256 ЦПК України передбачено категорії справ, які підлягають розгляду в порядку окремого.

Суд вважає, що зміна черговості спадкування не носить безспірного характеру і з поданої заяви вбачається наявність спору про право, оскільки зі змісту заяви вбачається, що заявник в такий спосіб хоче захисти своє право на майно, яке залишилось після смерті його тітки.

Враховуючи вищевикладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 208, 212-215, 218, п.1 ч.1 ст. 256, ст. 259 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла 19.11.2011 року, за життя була двоюрідною сестрою ОСОБА_5 та тіткою ОСОБА_3.

Встановити факт, що ОСОБА_3 у період з 2005 року по 19.11.2011 року проживав та доглядав покійну ОСОБА_4 за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 52.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. І. Драч