Постанова № 69635313, 11.10.2017, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/798/17

Провадження № 2-а/162/274/2017

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про відкриття виконавчого провадження. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05.05.201 року по справі №162/342/16-а зобовязано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області починаючи з 19 квітня 2016 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку. Зазначив, що 30.06.2017 року заступником начальника ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_6 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 в розмірі 5800 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа №162/342/16-а від 28.09.2016 року

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 від 30.06.2017 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона суперечить вимогам, передбаченими Законом України „Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року та коштів на погашення витрат виконавчого провадження в кошторисі витрат ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області не передбачені.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору ОСОБА_7 не з'явилась, у поданому клопотанні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила їх задовольнити та розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_8 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_6 у судове засідання на розгляд справи також не зявився та подав до суду клопотання: про заміну відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №162/798/17 на належного відповідача - ОСОБА_8 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області; просив передати дану справу за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду та об'єднати позови по адміністративних справах №№162/803/17, 162/776/17, 162/799/17, 162/797/17, 162/802/17, 162/782/17, 162/800/17 в одне провадження.

За таких обставин, справу можливо розглянути без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

На підставі частини 1 статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 21.09.2017 року позивачу було поновлено строк звернення до суду.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до повного задоволення.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05.05.2016 року по справі №162/342/16-а зобовязано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області починаючи з 19 квітня 2016 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист №162/342/16-а від 28.09.2016 року який перебував на виконанні у ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

11.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП №52621576 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №162/342/16-а від 28.09.2016 року. Відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області отримало вказану постанову 13.10.2016 року.

04.10.2016 року розпорядженням управління ПФУ №132282 рішення Любешівського районного суду Волинської області від 05.05.2016 року по справі №162/342/16-а було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі.

30.06.2017 року заступником начальника ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 в розмірі 5800 грн.

Надаючи правове обгрунтування вказаним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5).

За приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон № 1404-УІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, боржнику, який не бажає нести відповідальність у вигляді сплати виконавчого збору за відкриття виконавчого провадження, слід виконувати судове рішення добровільно та самостійно до відкриття виконавчого провадження. У такому випадку, виконавчий збір не стягується після встановлення факту виконання до відкриття виконавчого провадження на підставі ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом було встановлено, що рішення Любешівського районного суду Волинської області від 05.05.2016 року по справі №162/342/16-а було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі, про що свідчить розпорядження управління ПФУ №132282 від 04.10.2016 року. Добровільне виконання рішення суду по справі №162/342/16-а зазначає і сам виконавець у Постанові про закінчення виконавчого проваджекння ВП №52621576 від 30.06.2017 року.

Верховний суд України в своїй постанові від 28 січня 2015 року вказав, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідно до п.11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року №3 відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

2. ОСОБА_8 державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначеніЗаконом України «Про державну виконавчу службу»як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правиламистатті 52 Кодексу адміністративного судочинства Україниздійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

У звязку з вищенаведеним суд вважає за потрібне задовільнити клопотання відповідача та замінити відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача - ОСОБА_8 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та просив передати дану справу за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.18 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті підсудні місцевим загальним судам. До тієї ж думки прийшов і Вищий адміністративний суд України у Постанові Пленуму Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби №3 від 13.12.2010 року та Постанові Пленуму №10 від 12.09.25014 року.

За змістом ч.1ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.2ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і підставність для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 18, 52, 71, 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії ОСОБА_8 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області неправомірними.

Скасувати постанову Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення виконавчого збору ВП №52621576 від 30.06.2017 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, у разі проголошення її резолютивної частини - у цей же строк з дня виготовлення постанови у повному обсязі.

Головуючий: