Постанова № 69623596, 13.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року Справа № 803/1216/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3С.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2017 року № 49877-03 та № 49878-03.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Волинській області 16 червня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 49877-03 та № 49878-03, якими позивачу визначено суми податкових зобовязань за платежами податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 47 861 грн. 39 коп.

Вважає дані податкові повідомлення-рішення безпідставними з тих підстав, що законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року (далі Закон № 71-VІІІ), визначено в Податковому кодексі України (далі ПК України) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Означений податок, в силу статті 10 ПК України, відноситься до місцевих податків, а тому, відповідно до приписів статті 12 ПК України має встановлюватися рішенням відповідної міської (сільської, селищної) ради в порядку, визначеному цим Кодексом, зокрема, шляхом офіційного оприлюднення такого рішення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Вказує, що застосування відповідачем рішення Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 13 вересня 2016 року № 11/2 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку», з метою оподаткування належних позивачу обєктів нерухомого майна, не може мати місце у 2016 році.

На підставі наведеного, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № 49877-03 та № 49878-03.

Відповідач в поданому письмовому запереченні від 29 вересня 2017 року предявлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи наступним:

- відповідно до пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

- встановлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а отже, необхідність сплати податку на нерухоме майно за 2015 рік визначено вказаною нормою. Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, прийнятий пізніше у часі, ніж стаття 4 ПК України, відповідно до пункту 4.1 якої одним із принципів податкового законодавства визначено стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Керуючись наведеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

В судових засіданнях представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належать:

- сіносушилка площею 556 м2, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 48 Г, с. Піща, Шацький район, Волинська обл., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2009 року серії САС № 754251 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2009 року № 24145127 (а. с. 11-12).

- корівник площею 1 759,5 м2, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 48 В, с. Піща, Шацький район, Волинська обл., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2009 року серії САС № 755250 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2009 року № 24144925 (а. с. 14-15).

Разом з тим, суд зазначає, що рішенням Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 01 грудня 2015 року № 1/12 перейменовано вулицю Леніна на вулицю Центральна без зміни поштових номерів житлових будинків, установ та споруд в селі Піща Шацького району Волинської області (а. с. 13).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Так, рішенням Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області «Про встановлення податку на майно, відмінне від земельного податку» № 49/8 від 29 січня 2015 року встановлено ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Зокрема, для нежитлової іншої нерухомості встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування (а. с. 59).

29 січня 2016 року Піщанською сільською радою Шацького району Волинської області прийнято рішення «Про встановлення податку на майно, відмінне від земельного податку» № 4/1, яким ставки податку для нежитлової іншої нерухомості не змінено (а. с. 50).

Відповідно до рішення Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 13 вересня 2016 року № 11/2 встановлено у 2016 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки, внесені зміни до рішення від 29 січня 2016 року № 4/1, а саме: змінена ставка податку для нежитлової іншої нерухомості, яка встановлена у розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування (а. с. 19).

16 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 49877-03, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 11 492 грн. 52 коп., та № 49878-03, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 36 368 грн. 87 коп. (а. с. 16-17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року, набрав чинності 01 січня 2015 року, яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Статтею 265 ПК України (у редакції Закону № 71-VIII) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, обєктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 вказаного Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких обєктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

У той же час, статтею 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений.

Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із трьох різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 8.3. статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обовязково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Спірним питанням між сторонами у даних правовідносинах є питання правомірності встановлення ставки податку на нерухоме майно для обєктів нежитлової нерухомості, який повинен застосовуватися у 2016 році: відповідно до рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте у 2015 році, чи рішень, які прийняті у 2016 році.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Із змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обовязково визначаються обєкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обовязкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього кодексу.

Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як вбачається з наявної у справі довідки від 10 жовтня 2017 року № 1133, рішення Піщанської сільської ради від 29 січня 2015 року № 49/8 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку» було вивішено на дошці оголошень в приміщенні сільської ради 05 лютого 2015 року та рішення Піщанської сільської ради від 29 січня 2016 року № 4/1 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку» було вивішено на дошці оголошень в приміщенні сільської ради 05 лютого 2016 рок, але дані рішення не були оприлюднені на сайті сільської ради, оскільки сайт відсутній (а. с. 49).

Також, з довідки від 14 вересня 2017 року № 1047 вбачається, що рішення Піщанської сільської ради від 13 вересня 2016 року № 11/2 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку» не було оприлюднено на сайті сільської ради, оскільки сайт відсутній. Однак дане рішення було вивішено на дошці оголошень в приміщенні сільської ради 22 вересня 2016 року (а. с. 29).

Згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, рішення місцевої ради стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте 2016 році, не могло бути застосовано в цьому ж 2016 році. Таке рішення могло передбачати плановим лише 2017 рік і саме з цього періоду ставка даного податку могла вважатись встановленою місцевою радою саме у такому розмірі.

Наведене узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які були встановлені рішеннями Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 29 січня 2016 року та від 13 вересня 2016 № 11/2 не може мати місце у 2016 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи помякшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обовязки (див., серед багатьох інших органів влади, «Колишній король Греції та інші проти Греції» [GC], заяви № 25701/94, §§ 79 і 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Таким чином, у 2016 році застосуванню підлягає ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка запроваджена рішенням Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 29 січня 2015 № 49/8, а саме: для нежитлової іншої нерухомості встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

При цьому, судом не взято до уваги п. 3 рішення Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області від 29 січня 2016 року № 4/1, згідно з яким втрачають чинність усі пункти, передбачені в рішенні від 29 січня 2015 № 49/8, оскільки на момент початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто 01 січня 2016 року, рішення від 29 січня 2015 № 49/8 фактично було чинним.

Отже, сума податкових зобовязань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка мала би бути визначеною контролюючим органом для ОСОБА_3 у 2016 році, становить 3 190 грн. 76 коп., з них: по сіносушилці 766 грн. 17 коп. (ставка податку 0,1% х мінімальну зарплату в розмірі 1 378 грн. х 556 м2); по корівнику 2 424 грн. 59 коп. (0,1% х 1 378 х 1 759,5 м2).

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № 49877-03 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобовязання на суму 10 726 грн. 35 коп., а податкове повідомлення-рішення № 49878-03 - в частині визначення податкового зобовязання на суму 33 944 грн. 28 коп.

В частині позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу сум податкових зобовязань за «платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» в розмірі 3 190 грн. 76 коп. - слід відмовити.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в розмірі 597 грн. 31 коп.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16 червня 2017 року: №49877-03 в частині визначення податкового зобовязання на суму 10 726грн.35коп., №49878-03 - в частині визначення податкового зобовязання на суму 33 944грн.28 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області 597грн.31коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяВ.В. Дмитрук