Постанова № 69620074, 18.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2017р. справа № 905/1320/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 - за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька областьна рішення Господарського суду Донецької області від28.08.2017р. по справі№ 905/1320/17 (суддя Матюхін В. І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект, м. КиївдоДепартаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 323 934,31 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект, м. Київ (далі «Позивач») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька область (далі «Відповідач») суми заборгованості за виконані проектно - вишукувальні роботи в розмірі суми 305 094,85 грн, суми 3% річних у розмірі 3 936,98 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 14 902,48 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. по справі № 905/1320/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект суму заборгованості за виконані проектно - вишукувальні роботи в розмірі 305 094,85 грн, суму 3% річних у розмірі 3 922,41 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 14 888,59 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 4 858,59 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді Стойка О. В., Попков Д. О.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2017р. до початку судового засідання Донецькому апеляційному господарському суду Товариством з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект було надано відзив № 01/177 від 09.10.2017р. на апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, який було розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у зазначеному вище відзиві на апеляційну скаргу, звернувся до судової колегії з проханням залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. по справі № 905/1320/17, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у останній мотивів.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.07.2013р. між Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (далі «Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту Укррічтранспроект (далі «Виконавець») було укладено договір про виконання проектно-вишукувальних робіт №13/14 (далі «Договір») відповідно до умов п. 1.1 якого, виконавець зобовязується виконати проектно-вишукувальні роботи по обєкту: Будівництво берегоукріплювальних споруд на Азовському узбережжі с. Обрив Новоазовського району (коригування), а замовник - прийняти і оплатити роботи.

Ціна договору, згідно п.3.1, становить 502 675,89 грн з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 договору, умовами оплати є: попередня оплата у розмірі 30%, згідно постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404, що дорівнює: 150 802,77 грн, у т.ч. ПДВ 25 133,80 грн, надалі розрахунки проводяться з урахуванням зробленої замовником попередньої оплати згідно актів здачі-прийняття робіт по етапах календарного плану (додаток №1), при умові надходження коштів по вказаному обєкту на розрахунковий рахунок замовника.

При завершенні робіт оплата здійснюється замовником в розмірі 90% від загальної вартості робіт. Останні кошти у розмірі 10% замовник сплачує виконавцю після проходження замовником експертизи у філії ДП Укрдержбудекспертиза у Донецькій області та отримання позитивного експертного звіту (п.4.3 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, наданого виконавцем по завершенні робіт або етапів робіт, який замовник підписує в строк 5-ти календарних днів та надає виконавцю, в межах коштів, зарахованих на рахунок замовника, за наявності фінансування по вказаному обєкту, з урахуванням обмежень, передбачених п.4.3 цього договору (п.4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору також передбачено, що у разі мотивованої відмови від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт у 5-ти денний строк, сторони складають двосторонній протокол розбіжностей з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання, які здійснюються виконавцем за власний рахунок.

Згідно п.5.1 договору строк виконання робіт визначається календарним планом, що є невідємною частиною даного договору (додаток №1).

Відповідно до умов договору між сторонами був узгоджений календарний план робіт на виконання проектно-вишукувальних робіт, який оформлений додатком №1 до договору.

Відповідно до календарного плану, обумовлені договором роботи мали бути здійснені у три етапи:

1 етап гідрологічні дослідження. Початок: з моменту надходження коштів (попередньої оплати) на п/р виконавця. Закінчення: через 1 місяць після початку робіт. Розрахункова вартість робіт складає 90 000,00 грн з ПДВ;

2 етап - проект. Початок: з моменту надходження коштів (попередньої оплати) на п/р виконавця. Закінчення: через 1 місяць після початку робіт. Розрахункова вартість робіт складає 107 581,04 грн з ПДВ;

3-й етап робоча документація. Початок: після проходження експертизи та затвердження стадії П (проект). Закінчення: через 2 місяці після початку робіт. Розрахункова вартість робіт складає 305 094,85 грн з ПДВ;

Так, на виконання умов п.4.1 договору відповідачем 06.08.2013р. на банківський рахунок позивача було перераховано 150 802,77 грн у якості попередньої оплати згідно договору від 18.07.2013р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за вказаний період.

В свою чергу, позивачем були виконані 1-й та 2-й етапи робіт, обумовлені в календарному плані виконання робіт, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №34 від 04.09.2013р., який підписаний сторонами без будь яких зауважень.

На виконання взятих на себе за договором зобовязань у частині щодо оплати виконаних робіт відповідачем 17.10.2013р. було здійснено перерахування на рахунок позивача 27 020,17 грн і 11.11.2013р. 19 758,10 грн, що загалом складає 46 778,27грн, що підтверджується виписками ГІАТ ОСОБА_7 кредити.

Загальна сума оплати по договору, отримана позивачем від відповідача, становить 197 581,04 грн.

Таким чином, відповідачем повністю були оплачені 1-й і 2-й етапи робіт.

У подальшому, відповідно до затвердженого сторонами графіку виконання робіт, проектна документація пройшла експертизу в філії ДП Укрдержбудекспертиза у Донецькій області. За результатом експертизи експертною установою було надано експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації за проектом Будівництво берегоукріплювальних споруд на Азовському узбережжі с. Обрив Новоазовського району (коригування) № 05-4264-13 від 19.12.2013р., в якому вказано, що зазначена документація може бути затверджена в установленому порядку.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2014р. строк дії договору подовжено до 31.12.2015р.

Окрім того, в п.10.1 основного тексту договору, що договір у будь-якому разі діє до повного виконання сторонами зобовязань за договором і, оскільки у повному обсязі договір сторонами не виконаний, він є чинним до цього часу.

25.11.2016р. позивачем на адресу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації були надіслані:

- накладна №07/211 від 25.11.2016р. разом з робочою документацією;

- акт приймання-передачі виконаних робіт по договору, у тому числі по 3-му етапу на загальну суму 305 094,85 грн;

- рахунок №42 від 25.11.2016р. на оплату за виконання 3-го етапу проектно-вишукувальних робіт по об'єкту Будівництво берегоукріплювальних споруд на Азовському узбережжі с. Обрив Новоазовського району (коригування) на загальну суму 305 094,85 грн з ПДВ.

Листом №вх.1665/03-04/1/2 від 01.03.2017р. відповідач з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань та знаходження обєкту на непідконтрольній Україні території, повернув товариству документацію, а також зазначив, що строк дії договору закінчився 31.12.2015р.

Матеріалами справи підтверджується, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції грошові кошти у розмірі 305 094,85 грн не сплачені, доказів зворотного до суду надано не було.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір підряду є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Як встановлено ч.1 ст.318 Господарського кодексу України та ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, тоді як до обов'язків підрядника віднесено виконання робіт на свій ризик за завданням замовника.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 1 ст.838 ЦК України передбачено право підрядника, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобовязань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне.

Щодо доводів відповідача, що сума заборгованості не була вчасно оплачена через настання для відповідача форс-мажорних обставин через проведення на частині території Донецької та Луганської областей АТО, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України» від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.14. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13.04.14. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.14р. № 405/2014.

Згідно ч. 1 ст. 11 («Прикінцеві та перехідні положення») Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Доказів звернення відповідача до ТПП України за згаданим сертифікатом скаржником не доведено.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України (підпункту 2.5 п.1 абз. 1) зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Тобто, у даній справі єдиним допустимим доказом наявності у відповідача форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України. Такий сертифікат ТПП України в матеріалах справи відсутній. Доказ його наявності відповідачем суду не доведена.

Судова колегія зауважує на тому, що з моменту набуття чинності Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач мав достатньо часу для звернення до ТПП України для отримання відповідного сертифікату, втім - своїм правом не скористався.

Окрім того, слід зазначити, що частина друга ст. 617 ЦК України та частина друга ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, а відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача, як боржника, і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446 та Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно оцінив усі обставини справи у їх сукупності та надав їм обґрунтовану оцінку.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені місцевим господарським судом погоджується з висновком останнього щодо часткового задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за виконані проектно - вишукувальні роботи в розмірі 305 094,85 грн, суми 3% річних у розмірі 3 922,41 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 14 888,59 грн

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. по справі № 905/1320/17 без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

2 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

ОСОБА_8

тел.: 702-01-54