Постанова № 69619414, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3252/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від стягувача : представник - не з'явився

від боржника: представник - Сороколіт Є.М. (за довіреністю №14/74 від 14.04.2017 р.);

від ВДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017р.

по справі № 910/3252/16 (суддя Ковтун С.А.)

за скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 2 504 683,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2504683,04 грн. за договором № 14-142-ТБ від 10.04.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року провадження у справі було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з тим, що відповідач під час розгляду справи в суді сплатив 2 504 683,04 грн., ухвалою стягнуто з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» 37 570,26 грн. судового збору.

07.04.2016 р. господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду із скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просить: визнати незаконними дії органу виконання рішень щодо винесення 08.08.2017 р. в межах виконавчого провадження ВП № 51235602 постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 757,02 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.; визнати недійсними ці постанови.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у прийнятті скарги було відмовлено, з посиланням на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України остання не підлягає розгляду в господарських судах України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017 року скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що при винесені ухвали судом першої інстанції не вірно було застосовано норми процесуального права та надано необ'єктивну оцінку фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим порушено вимоги щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3252/16 та призначено справу до розгляду.

10.10.2017 року у судовому засіданні представник боржника просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017 скасувати.

Представники стягувача та ВДВС у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином. (а.с.187,188)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників стягувача та ВДВС, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника стягувача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З 25.05.2016 року в Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Господарського територіального управління юстиції у м. Києві, знаходиться виконавче провадження ВП №51235602 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року № 910/3252/16 про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (відповідача) на користь ПАТ «Маріупольгаз» (позивач) 37 570,26 грн. судового збору.

Зазначене рішення суду було виконано шляхом перерахування заборгованості у повному обсязі на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним доручення №4005052 від 30.06.2016 року (а.с.169), у зв'язку з чим відповідачем до органу державної виконавчої служби було направлено заяву від 07.07.2016 р. №14/2-1256В (а.с.170) про закінчення виконавчого провадження ВП №51235602 оскільки рішення згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

Проте, 08.08.2017 року державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження винесені постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 3 757,02 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.

Не погоджуючись з зазначеними постановами, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду із скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просить: визнати незаконними дії органу виконання рішень щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 51235602 постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 3757,02 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.; визнати недійсними ці постанови.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в силу положень частини 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження»

Положеннями статті 74 Законом України «Про виконавче провадження» визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, у відповідності до ч.2 ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження», рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) , у тому числі державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрати виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що згідно з нормами вищевказаної статті законодавець передбачив можливість оскарження до адміністративного суду рішень, дії чи бездіяльність виконавця, які стосується процедури виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі відносно відповідних постанов державного виконавця.

Як вбачається зі скарги, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржував дії державного виконавця щодо прийняття державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження від 08.07.2017 року №51235602.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано положення ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому частиною 1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на дії, рішення чи бездіяльність державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час та місце якого повідомляються стягував, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органу виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено встановленому цим кодексом порядку.

Відповідно, чинним законодавством України встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень господарських судів.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженої ухвали наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкову ухвалу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. по справі № 910/3252/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. по справі № 910/3252/16 скасувати.

Матеріали справи № 910/3252/16 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко