Ухвала суду № 69616431, 12.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Коренюк А.М.

№22-ц/796/9129/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №753/22625/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за обслуговування паркінгу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач ТОВ «Сервіс-Плюс» звернувся до суду з вказаним позовом на обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_1 був власником паркомісць: НОМЕР_2 розміром 15,1 кв.м, НОМЕР_1 розміром 16,2 кв.м, №76 розміром 18,6 кв.м по АДРЕСА_1, що перебуває на обслуговуванні ТОВ «Сервіс-Плюс» з моменту прийняття будинку в експлуатацію. Право власності на паркомісце НОМЕР_1 розміром 16,2 кв.м відповідачем за договором купівлі-продажу від 29.06.2016 року було відчужено новому власнику.

Вказував, що зазначений паркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР 6.2.3.-15:2007».

Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також відповідачу надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, відповідно до умов договорів та вимог правил, та склав калькуляцію вартості утримання одного паркомісця.

Відповідач, користуючись послугами, які надає товариство не сплачує їх вартість у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 11785,73 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2017 року позов ТОВ «Сервіс-Плюс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сервіс-Плюс» 11758,73 грн. - заборгованості за надані послуги з утримання паркомісць та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що жодних договірних відносин з позивачем він не має, до нього жодного разу не звертався ніхто з представників позивача та не пропонував укласти договір на обслуговування паркомісць, отже позивач не ухилявся від укладання такого договору.

Позивачем не надані документи про укладені договори та витрати у зв'язку з обслуговуванням підземного паркінгу, не надана калькуляція та економічна обґрунтованість розрахунку витрат всього паркінга, а тому не можна визначити витрати на утримання паркомісць відповідача.

Крім того, згідно акту фіксування факту ненадання послуг з обслуговування паркінгу, який був складений за участю власників паркомісць у підземному паркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено відсутність надання позивачем послуг з обслуговування паркінгу.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з підстав викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що у власності відповідача перебувало три паркомісця загальною площею 49,9 кв.м, що знаходяться в підземному паркінгу по АДРЕСА_1, а з 29.06.2016 року у відповідача залишилося два паркомісця: НОМЕР_2 та №76, загальною площею 33,70 кв.м.

26.02.2009 року між позивачем та ТОВ «Мегаполіс», який є забудовником зазначеного паркінгу, було укладено акт приймання передачі в експлуатацію закінченого будівництва об'єкт «Торгівельно-житловий комплекс з підземним паркінгом по проспекту АДРЕСА_1.

Згідно сертифікату відповідності серії KB 16411107139 від 20.12.2011 року, підземний паркінг, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), TOB«Сервіс-Плюс» уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки.

Відповідно до умов договорів та вимог Правил позивач склав калькуляцію вартості утримання одного паркомісця.

Вартість наданих послуг за один місяць до 29.06.2016 року за користування трьома паркомісцями становила 375,74 грн., а починаючи з 30.06.2016 року за два паркомісця -253,76 грн.

Відповідач як власник паркомісць отримує послуги з їх обслуговування, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що обслуговує комплекс паркомісць, матеріальні збитки у вигляді недоотримання плати.

Загальна сума заборгованості відповідача станом на 01.12.2016 року за період з березня 2014 року по листопада 2016 року становить 11785,73 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.319, 322 ЦК України на власників покладений обов'язок утримувати своє майно.

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач не виконує зобов'язання по сплаті послуг з обслуговування паркомісць в підземного паркінгу, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розрахунок заборгованості сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки підтверджується зібраними по справі доказами та не спростований відповідачем.

Посилання апелянта на наявність претензій щодо якості надання послуг по утриманню паркомісць колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач не позбавлений права вирішувати зазначені питання в установленому законом порядку, у тому числі і у судовому, проте у даній справі це питання не було предметом судового розгляду.

Доводи апелянта про те, що між сторонами не укладався договір на обслуговування зазначених паркомісць колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність між сторонами договору не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за надані послуги, так як відповідно до ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді