Вирок № 69607355, 18.10.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/950/14-к

Провадження № 1-кп/263/41/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі судового засідання Диміч Т.М., за участю прокурора Балджи О.М., потерпіх ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого адвоката Поліщука О.А., захисника Юдіна М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рудничний м. Краснотур'їнська Свердловської області Російської Федерації, громадянина України, працюючого монтажником у приватному підприємстві «Аскона», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого без реєстрації у місті Маріуполі, раніше судимого:

1)18.08.2009 року Жовтневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 2) 20.11.2009 року Приморським районним судом Донецької області за ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст.70, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; 22.02.2011 року ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного суду України вирок Приморського районного суду від 20.11.2009 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд; вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31.01.2012 року скасовано в частині призначеного покарання та призначено покарання за ч.2 ст.186, ч. 1 ст.304, ч. 1 ст.70 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу; 3) 29.04.2013 року ухвалою Приморського районного суду оголошено розшук ОСОБА_5, який ухилявся від відбування покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця сел. Берестове Бердянського району Запорізької області, громадянина України, працюючого електрозварювачем ПАТ «Азовсталь», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1) 07.03.2001 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, ст.46-1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою вироку на 2 роки, штрафу у розмірі 700 грн.; 2) 13.05.2005 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 3) 03.11.2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 21.05.2009 року умовно - достроково на невідбутний термін 1 рік 8 місяців 29 днів; 4) 20.08.2009 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 28.08.2012 року умовно - достроково на невідбутий термін 11 місяців,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 12.10.2013 року, приблизно о 21.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, групою осіб без попередньої змови між собою, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, діючи спільно з єдиним умислом на досягнення зазначеної мети, знаходячись на алеї біля будинку № 24 по бул. Б.Хмельницького в Жовтневому районі м. Маріуполя, підійшли до потерпілого ОСОБА_1, який сидів на лавці біля будинку, де ОСОБА_5 став пред'являти до останнього вимоги щодо передачі йому верхнього одягу - куртки, в якій був одягнутий потерпілий та всіх коштів, які є у потерпілого.

Після того, як потерпілий ОСОБА_1, відмовив в задоволенні їхніх незаконних вимог, ОСОБА_5 наніс удар потерпілому кулаком руки з область голови. ОСОБА_6 штовхнув потерпілого в область тулуба, заподіявши при цьому потерпілому фізичний біль.

ОСОБА_5, продовжуючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, подавивши при цьому волю потерпілого до опору, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_1 - паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, який знаходився у внутрішньому кармані сорочки останнього, в якому перебували банківські картки банківської установи «Приватбанку» (для отримання пенсії за інвалідністю, соціального забезпечення за втратою годувальника та отримання кредиту) та з чохла поясного ременя мобільний телефон «Нокіа 301 Dual» вартістю 1124 грн. з двома сім-картами мобільного оператора «Київ-стар» вартістю 25 грн. кожна на загальну суму 50 грн., чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1199 грн.

В цей же день, 12.10.2013 року, приблизно о 21.50 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, групою осіб без попередньої змови між собою, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, продовжуючи єдиний спільний злочинний умисел на викрадення чужого майна заволодівши банківськими картками потерпілого ОСОБА_1, переслідуючи мету зняття з них коштів, підвели останнього до банкомату банківської установи «Приватбанк», розташованого за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 у Жовтневому районі міста Маріуполя, де знаходилися поряд з потерпілим та таким чином, подавляючи волю його до опору, примусили потерпілого вставити банківські картки до приймальника банкомату для перевірки наявності на них грошових коштів, а потім, після невдалої спроби, змусили потерпілого назвати коди карток які дозволяли доступ до його рахунків на них, та в присутності потерпілого ОСОБА_1 перевірили наявність грошей та отримали інформацію банку про їх відсутність на вказаних картках.

Органом досудового розслідування зазначене кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 186 КК України, а саме як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою.

Крім того, ОСОБА_5 в цей же день 12.10.2013 р. в період часу приблизно з 22:05 до 22:30 год., умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету вимоги передачі чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, став примушувати ОСОБА_1 будь-де знайти гроші та передати йому. Потерпілий, воля його до опору була подавлена, запропонував пройти до своєї тітки для того, щоб узяти у неї грошей і передати ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_5 з метою уникнення сумнівів у тітки потерпілого вирішив сказати їй про нібито існуючий борг ОСОБА_1 перед ними за розбите скло в якійсь крамниці. Після чого ОСОБА_5 попрямував до вказаної потерпілим адреси тітки - до будинку АДРЕСА_3, де разом з потерпілим піднявся по сходам до дверей квартири №40, де мешкає тітка потерпілого ОСОБА_8, і де потерпілий в його присутності через закриті двері став просити в неї гроші в сумі 1000 грн., однак остання відмовила в цьому. Після чого вони вийшли з будинку, і у відповідь на невиконання вимог щодо передачі грошей та нібито обдурення з цих питань ОСОБА_5 застосував до потерпілого ОСОБА_1 насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, - наніс декілька ударів рукою та ногою в область обличчя та тулубу, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забію м'яких тканин голови і параорбитальної області (більшою мірою ліворуч), забію головного мозку середнього ступеню, підгострого посттравматичного субарахноїдального крововиливу у тім'яних областях з обох сторін, лобній та скроневій областях справа, множинних переломів кісток носа, які у своїй сукупності віднесені до середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я та такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день.

Органом досудового розслідування зазначене кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. З ст. 189 КК України, а саме як скоєння вимоги передачі чужого майна (вимагання), вчиненої повторно, поєднаної з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.

Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 15.01.2016 приблизно о 00.30 год., діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, керуючись корисними мотивами, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи біля Маріупольського гуманітарного університету, який розташований по просп. Будівельників, 129, в Центральному (Жовтневому) районі м. Маріуполя, здійснив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, що виразилося у погрозі застосування ножа відносно потерпілої ОСОБА_2, яка дану погрозу сприймала реально і побоювалася її здійснення, подавивши таким чином волю потерпілої до опору, після чого ОСОБА_6, шляхом ривку, зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок 585 проби, вагою 1,53 г, вартістю 2000 грн. з золотим кулоном 585 проби, вагою 0,92 г, вартістю 500 грн.

Після чого, ОСОБА_6 з метою забезпечення безперешкодного доведення свого злочинного наміру до кінця, наніс потерпілій один удар ногою в область живота, заподіявши їй фізичний біль, від якого та втратила-рівновагу та впала на землю, а ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2500 грн.

Органом досудового розслідування зазначене кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч.2 ст. 187 КК України, а саме як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.

ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованих злочинів визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин при обставинах, зазначених у обвинуваченні, розкаюється, точної дати не пом'яте, пізно увечорі, він з ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_9 вирішили випити вина, тому пішли до магазину АТБ, купили пакет вина, випили його. Потім він побачив потерпілого ОСОБА_1, який сидів на лавочці на алеї та він підійшов до нього, спитав у потерпілого про куртку, потім запитав що у потерпілого є в кишенях. Потерпілий відповів йому, що у нього нічого немає. Він наніс декілька ударів рукою (кулаком) по тілу потерпілого та в область обличчя, потерпілий показав, що у нього є в кишенях, витягнув паспорт, там знаходились банківські картки «Приват банк», також побачив телефон у потерпілого на ремені на поясі. Мобільний телефон він відразу забрав. Після чого вони усі разом із потерпілим пішли до банкомату, де він запитавши у потерпілого код, вставив картку до банкомату, але грошей не виявилося, запитав у потерпілого де можливо взяти гроші, потерпілий сказав, що може піти до його тітки. Вони пішли до тітки потепілого, піднялися на 5 поверх, адреси не пам'ятає, там поспілкувалися з тіткою і сестрою, вони відкрили двері, а потім її зачинили. Коли тітка грошей не дала, вони вийшли на вулицю де біля під'їзду він вдарив потерпілого кілька разів, за те, що потерпілий обдурив його з грошима. ОСОБА_6 стояв осторонь, потім він зноу пішов до тітки потерпілого та був затриманий працівниками міліції. Через представника потерпілого у судовому засіданні просив пробачення у потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованих йому злочинах визнав у повному обсязі та пояснив суду, що вчинив злочини при обставинах, зазначених у обвинувачені, розкаюється, приносить вибачення потерпілим, потерпілому ОСОБА_1 відшкодував матеріальну шкоду, потерпілій ОСОБА_2 не встиг відшкодувати матераільну шкоду. Суду пояснив, що 12.10.2013 року, ввечері, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вживали спиртне на лавочці на алеї. ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_1 , потім він та ОСОБА_9 також підійшли до лавочки, коли ОСОБА_5 став штовхати потерпілого та хотів зняти з нього куртку, питав у потерпілого, чи є у останнього гроші, вдарив потерпілого. Він удари потерпілому не завдавав, а лише зіштовхнув потерпілого з лавки. Після цього ОСОБА_5 забрав у потерпілого телефон, паспорт, в якому були банківські картки. ОСОБА_5 питав чи є на картках гроші, потерпілий казав, що грошей немає, на що ОСОБА_5 сказав, що зараз підуть перевіряти. Він йшов за ними. Коли підійшли до банкомату, ОСОБА_5 вставляв картки до банкомату, потерпілий стояв поруч. Виявилося, що на картках грошей немає, ОСОБА_5 запитав у потерпілого де він живе та останній повів до будинку тітки. Вони увійшли до під'їзду, він стояв на поверх нижче. Як тільки жінка відкрила двері, почув як вона закричала, він спустився. Більше в під'їзд не піднімався. Після чого усі вийшли на вулицю, ОСОБА_5 завдав потерпілому удар та знову пішов до будинку, потім повернувся, за потерпілим та пішли з ним. Він та ОСОБА_9 пішли додому. У скоєному розкаюється. Крім того повністю визнає себе винним у вчиненні злочину відносно потерпілої ОСОБА_2, а саме , що 14.01.2016 року пізно увечорі познайомився із потерпілою, пішов їз нею та біля будівлі МГУ зірвав з потерпілої ланцюжок з кулоном, при цьому пригрозив потерпілій, що в нього є ніж, хоча фактично ножа в нього не було, потерпіла повірила, тому не опиралася. Потім поїхав до своєї знайомої ОСОБА_10 та попросив її здати ланцюжк та кулон до ломбарду, остання здала золото до ломбарду та дала йому гроші. У скоєному також розкаюється.

Крім визнання обвинуваченими своєї вини, їх вина в скоєнні злочинів у повній мірі підтверджується доказами, які дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 12.10.2013 р. приблизно о 23-00 год. він сидів на лавочці біля пам'ятника по б-ру Хмельницького в м. Маріуполі, до нього підійшли троє хлопців, яких він раніше не знав, перший ОСОБА_5, два присіли по боках поруч - ОСОБА_6 з правого боку та ОСОБА_9 ліворуч, а третій ОСОБА_5 став навпроти. ОСОБА_5 запитав чи є у нього гроші, він відповів, що грошей немає. ОСОБА_5 став грубо з ним розмовляти і пред'являти претензії з приводу того, що нібито він їх образив. Того вечора він був одягнений у камуфляжну куртку. Після чого ОСОБА_5 сказав, що йому сподобалася куртка і щоб він її знімав, та завдав йому удар кулаком в область обличчя. Від удару він впав на землю на спину і з носа пішла кров. Після чого хтось його підняв і знову посадив на лавку. ОСОБА_5 сказав, що необхідно перевірити кишені куртки і штанів, після чого його ще раз ударив ОСОБА_5 та ОСОБА_9, який казав, що він вимазав його одяг кров'ю. Він знову спробував встати з лавки, але ОСОБА_6 встав ліворуч від нього, відштовхнув його руками і він знову сів на лавку. ОСОБА_5 знову завдав йому удар в обличчя, він впав, однак знову ж сильного фізичного болю в районі носа не відчував, потім ОСОБА_5 підійшов до нього та дістав з прикріпленого на ремені праворуч чохла мобільний телефон, а також з внутрішній кишені сорочки дістав паспорт на його ім'я, в якому знаходилися три банківські картки, на всіх трьох картках грошових коштів не було. Потім ОСОБА_5 сказав, що вони зараз всі разом підуть і перевірять зміст карток на наявність грошей. ОСОБА_5 по дорозі до банкомату йшов попереду всіх разом з ним та вів його під руки, передав ОСОБА_9 , який йшов поруч, його мобільний телефон, ОСОБА_6 йшов позаду всіх і пив вино з пакету. По дорозі до банкомату йому погрожували фізичною розправою, а саме ОСОБА_5 Вони підійшли до банкомату по вул. Бахчиванжи і він на вимогу ОСОБА_5 сам особисто став перевіряти стан рахунку на картках, але у нього чомусь нічого не виходило, тоді він передав свої картки ОСОБА_5 та ОСОБА_9, які по черзі стали перевіряти наявність грошей на картках, пін-коди він їм говорив сам, ОСОБА_6 в цей же час стояв теж поруч з ними з усіма позаду біля банкомату, пив у цей час вино і курив. Переконавшись, що грошей на банкоматі немає, ОСОБА_5 став знову йому погрожувати фізичною розправою, він злякався та запропонував їм пройти до його тітки, яка проживає по АДРЕСА_4, у якої він візьме грошей. По дорозі до тітки, ОСОБА_5 казав йому сказати тітці, що він розбив у них скло і за це повинен гроші. Вони піднялися на сходовий майданчик до дверей тітки, постукали у двері, на що йому із-за дверей відповіла тітка «Хто там?». Він відповів, що це він, а ОСОБА_5, сказав, що вона повинна віддати гроші в сумі 1000 грн., вказавши причину, на що тітка двері не відкрила. Коли ОСОБА_5 розмовляв з його тіткою та сестрою, то ОСОБА_6 та ОСОБА_9 спустилися на один проліт сходів нижче. Після подій, що відбулися, вони всі разом спустилися на вулицю, де ОСОБА_5 та ОСОБА_9 стали його вже сильно бити руками і ногами по обличчю і різних частинах тіла, за те, що нібито він їх обдурив, і ось тоді в процесі побиття біля будинку він відчув гострий сильний біль в носі, після того, як його вдарили в обличчя ногою. ОСОБА_6 його не бив біля будинку тітки. Далі ОСОБА_5 самостійно зайшов у під'їзд тітки та вийшов, взяв його під руки, та повів його у під'їзд, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишилися на вулиці . Коли вони піднялися знову до дверей тітки, але вже вдвох, ОСОБА_5 став дзвонити в двері і в цей час по сходах піднімалися працівники міліції, хто їх викликав він на той момент не знав, але потім йому стало відомо, що їх викликали його тітка з сестрою. Працівникам міліції він розповів про те, що трапилося, та вони затримали ОСОБА_5 При працівниках міліції ОСОБА_5 дістав з кишені його паспорт, банківські картки, які віддав йому. Де поділися ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на той час йому не відомо. Саме ОСОБА_5 був самим активним, а саме бив його, забрав його майно та вимагав гроші. Ніяких претензій матеріального та морального характеру він не має, матеріальна шкода відшкодована обвинуваченим ОСОБА_6, на суворому покаранні обвинуваченим не наполягає.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 14-15.01.2016 року пізно увечорі біля 24.00 години воша йшла додому, зустріла ОСОБА_6, який попросив провести його за адресою, вони пішли разом, коли зайшли за паркан біля будівлі МГУ ОСОБА_6 натягнув на її обличчя її шапку та сказав, щоб вона не кричала оскільки в нього є ніж, вона злякалася, але ножа вона не бачила, вона не могла розтібнути ланцюжок тому він зірвав з її шиї золоті ланцюжок з кулоном. Потім вдарив ногою в живіт та пішов. Після чого вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_9 суду надав пояснення, які були прослуханні у судовому засіданні, що він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вечері вирішили вийти прогулятися , купили вина у магазині «АТБ», та стали розпивати його на лавці. Потім пішли вниз по алеї, там сидів раніше незнайомий їм чоловік у комуфляжній куртці. ОСОБА_5 підійшов до потерпілого і запитав чи є у нього гроші, на що той відповів, що у нього грошей немає. ОСОБА_5 попросив потерпілого зняти куртку, на що той відмовився. Пісял чого ОСОБА_5 дістав з кишені потерпілого паспорт з банківськими картками, витягнув з чохла телефон у потерпілого, потім наніс потерпілому незначний удар та у потерпілого пішла кров, ОСОБА_6 відштовхнув потерпілого на лавку. ОСОБА_5 запитав чи є на картках гроші, на що потерпілий сказав, що немає, але ОСОБА_5 вирішив це перевірити. Коли потерпілий вставав, трохи вимазав його кров'ю та він відсунув його від себе ліктем. До банкомату ОСОБА_5 йшов з потерпілим, а він з ОСОБА_6 йшли позаду. ОСОБА_5 став перевіряти банківські картки у банкоматі, вони з ОСОБА_6 пили вино. Потім ОСОБА_5 попросив допомогти йому перевірити картки, оскільки тримав за руку потерпілого. На картках грошей не було, ОСОБА_5 відвів в сторону потерпілого та сказав, що потрібно щось придумати. ОСОБА_5 разом з потерпілим пішли вперед, а вони з ОСОБА_6 йшли позаду, по дорозі розглядали телефон потерпілого. Потім усі піднялися до тітки потерпілого, він з ОСОБА_6 стояли нижче на сходовому майданчику, ОСОБА_5 сказав тітці потерпілого, що останній винен йому гроші за розбите скло, але тітка не дала грошей та вони спустилися вниз. ОСОБА_5 з потерпілим знову піднялися нагору, а вони з ОСОБА_6 залишилися внизу, стояли курили. Потім приїхали співробітники міліції, і вони з ОСОБА_6 пішли додому.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він був у складі слідчої групи, яка отримала виклик, що невідомі особи стукають до квартири та вимагають гроші. Коли прибули за адресою, то між поверхами у будинку побачили потерплого з кров'ю на обличчі, також у підїзді на виході зустріли ОСОБА_5, якйи йшов від квартири № 40, затримали його . Потерпілий розповів що ОСОБА_5 з іншим хлопцем забрали у нього паспорт, телефон десь у Жовтневому районі міста, а ОСОБА_5 сказав, що потерілий розбив скло, тому приїхали до нього за грошами. ОСОБА_8 розповіли, що до них у квартиру хтось стукаав та вимагав гроші за їх родича, який розбив скло, але вони не відкрили двері. У ОСОБА_5 був телефон потерпілого. Хтось казав, що другий хлопець побачив міліцію та втік.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що восени 2013 р., пізно увечорі їм подзвонили у двері, її мати ОСОБА_8 пішла відчиняти двері, хтось намагався увійти, але вона підбігла щоб закрити двері. З нею через двері стали спілкуватися невідомі особи, які сказали, що їх племінник розбив у барі скло, тому винен 1000 грн. Вона викликала міліцію. Через глазок нікого не бачила, оскільки було темно. Скільки було осіб не знає, казали, що у них є паспорт на імя ОСОБА_1, вона розмовляла з одним хлопцем. Коли приїхала міліція, вона відкрила двері, то бачила лише одного хлопця та племінника.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що восени 2013 року увечорі із донькою були вдома, їм подзвонили у двері незнайомі,з ними був її племінник ОСОБА_1, вона спитала «Хто там?» та відчинила двері, почувши чоловічі голоси злякалася та закрила двері. З обвинуваченими не спілкувалась, з ними розмовляла донька. Останні казали, що ОСОБА_1 розбив скло, винен 1000 грн. Вони нікому не відкрили двері. Викликали міліцію, потерпілий був побитий, його забрала швидка допомога.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що у січні 2016 року вона здала до ломбарду золотий ланцюжок та кулон, які попросив здати її знайомий ОСОБА_6, золоті вироби він привіз до неї на роботу вдень, ланцюжок був порваний, вона відмовлялася здавати, оскільки вона бачила цей ланцюжок напередодні у цілому вигляді, коли до неї увечорі приходив ОСОБА_6 та показував на дворі біля будинку ланцюжок з кулоном у вигляді літери, поруч з ним була якась дівчина, та казав, що це золото цієї дівчини та їм необхідно поїхати далі погуляти, оскільки вона відмовилася здавати увечорі золото до ломбарду, то останній попросив позичити йому гроші, вона дала йому 400 грн. ОСОБА_2 наступного дня ОСОБА_6 вмовив її здати до ломбарду золотий ланцюжок, вона побоювалося того, що оскільки ланцюжок розірваний, то він може бути зірваний з дівчини, але він стверджував що проблем ніяких не буде, це його золото. Вона здала золотий ланцюжок до ломбарду та через деякий час він також попросив здати золотий кулон. Отримані гроші у ломбарді вона віддала ОСОБА_6, з яких він віддав їй частину боргу. В подальшому її викликали до поліції, де вона давала пояснення. Щодо нападу на потерпілу ОСОБА_2 їй нічого не відомо.

Крім того вина обвинувачених підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

Протоколом добровільної видачі майна від 04.11.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_9 передав мобільний телефон «Нокіа 301 Dual», який йому передав ОСОБА_5 /а.с. 40-41 Т.1/.

Протоколом огляду речей - мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» від 04.11.2013 року /а.с. 42 Т.1/.

Постановою про визнання мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» речовим доказом та передання його на зберігання від 09.11.2013 року /а.с. 43 Т.1/.

Протоколом тимчасового вилучення паспорта потерпілого ОСОБА_1 та двох банківських карток від 11.11.2013 р. , протоколом їх огляду від 11.11.2013 року та постановою про визнання в якості речових доказів від 11.11.2013р. /а.с. 54-59 Т.1/.

Протоколом пред'явлення мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» потерпілому ОСОБА_1 для впізнання від 11.11.2013 року /а.с. 60-62 Т.1/. Розпискою потерпілого про зберігання телефону /а.с. 63 т.1/

Протоколом про проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_1 від 15.11.2013 р., згідно якого потерпілий надав свідчення про обставини скоєного відносно нього кримінального злочину обинуваченими. /а.с. 64-80 Т.1/.

Протоколами пред'явлення осіб для впізнання від 18.11.2013 р. згідно яких потерпілий впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як осіб, які скоїли кримінальний злочин відносно нього. /а.с. 89-96 Т.1/.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1408 від 20.11.2013 р. у ОСОБА_1 при зверненні за медичною допомогою 12.10.2013 р. і при знаходженні на стаціонарному лікуванні були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій м'яких тканин голови і параорбитальної області (більшою мірою ліворуч), забій головного мозку середнього ступеню, підгострий посттравматичний субарахноїдальний крововилив у тім'яних областях з обох сторін, лобній та скроневій областях справа, які у своїй сукупності віднесені до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день; множинні переломи кісток носа, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, такі що вимагають від свого лікування термін понад 6, але не більше 21 день. Усі вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, що могло мати місце в термін та при обставинах, на які вказує потерпілий в протоколі його допиту та не суперечать локалізації та механізму отримання травм при проведенні слідчого експерименту за його участю. Утворення всіх тілесних ушкоджень на голові та обличчі ОСОБА_1 при його падінні з положення стоячи на асфальтову поверхню - неможливе /а.с. 102-104 Т.1/.

Протоколом тимчасового вилучення майна - СД-РВ- диска стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, від 08.12.2013 р., його огляду та постановою визнання в якості речового доказу /а.с. 119-122 Т.1/. Переглядом фотознімків на вказаному диску, де маються зображення обвинувачених та потерпілого біля банкомату. /а.с.118 т.1/

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2013 р. за участю свідка ОСОБА_9 ,згідно якого свідок пояснив та показав при яких обставинах був скоєний злочин відносно потерпілого ОСОБА_1./а.с. 163-171 Т.1/.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 від 17.12.2013 р., згідно якого останній пояснив та показав при яких обставинах був скоєний злочин відносно потерпілого ОСОБА_1 /а.с. 185-192 Т.1/.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1408/305 від 19.12.2013 р., ОСОБА_1 було нанесено не менш 4-5-ти травматичних дій, оскільки не виключено утворення декількох ушкоджень одномоментно. Точки прикладення сили, згідно історії хвороби - лице (параорбітальна область ліворуч і кістки носа), волосиста частина голови (більше ліворуч - згідно описової частини в історії хвороби). Наймовірніше положення тіла потерпілого змінювалося у момент нанесення йому ударів, оскільки є ушкодження, описані в історії хвороби - субарахноїдальні крововиливи (у тім'яних областях з обох боків, лобовій і скроневій областях, удар м'яких тканин голови і параорбитальної області більшою мірою ліворуч). Механізм утворення у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не суперечить обставинам освіти, на які посилається свідок ОСОБА_9 в ході допиту і слідчого експерименту за його участю. Механізм утворення у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не суперечить обставинам освіти, на які посилається ОСОБА_5 в ході допиту і слідчого експерименту за його участю. Всі описані тілесні ушкодження (згідно об'єктивним медичним даним) могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_1 /а.с. 200-202 Т.1/.

Протоколом огляду СД-РВ- диска, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь від 23.01.2013 р. за участю свідка ОСОБА_9 /а.с. 62-64 Т.2/.

Протоколом огляду місця події від 15.01.2016 року /а.с.122-123 т.5/

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.01.2016 року, за яим потерпіла ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_6, як особу, яка скоїла відносно неї 15.01.2016 року злочин / а.с. 124-126 т.5/

Відомостями ПТ «Донкредит» щодо отримання 15.01.2016 року за договорами предметів застави ланцюга 585 проби загальною вагою 1,53 гр та кулона 585 проби загальною вагою 0,92 гр. від ОСОБА_10 / а.с. 127 т.5/

Протоколом слідчого експерименту від 22.01.2016 року за участю ОСОБА_6, відповідно до якого останній показав обставини вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 / а.с. 123-136 т. 5/

Протоколом огляду місця події від 15.01.2016 року відповідно до якого оглянуто аркуші на яких маютьсся зображення викраденого майна у потерпілої ОСОБА_2 та постановою про долучення речових доказів від 25.01.2016 року - аркушів А4 із зображенням викраденого майна / а.с. 137-142 т.5/

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.01.2016 року за участю потерплої ОСОБА_2, згідно якого остання показала обставини вчинення відноно неї злочину ОСОБА_6 / а.с.143-153 т.5/

Протоколом огляду місця події від 26.01.2016 року аркушів із зображенням викраденного майна у потерпілої ОСОБА_2 /а.с.154-155 т.5/

Розбіжності в поясненнях потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9 спростовуються встановленими у судовому засіданні об'єктивними доказами та не впливають на склад обвинувачення.

Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячі із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених у скоєнні злочинів при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом та дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.28, ч.2 ст.186 КК України, як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою, та за ч. 3 ст.189 КК України, як вимогу передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, а дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.1 ст.28, ч.2 ст.186 КК України, як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою та за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію сторони обвинувачення, потерпілих та захисту, обставини справи, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів призначає покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій статтей кримінального закону, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем роботи характеризується позитивно, раніше судимий, злочини скоїв перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скоїв тяжкі злочини, у скоєному щиро розкаявся, тому суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі, а за ч. 3 ст.189 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності із застосуванням ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_5 слід частково приєднати покарання за попереднім вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року .

Обвинувачений ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо за місцем роботи характеризується позитивно, раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, злочин скоїв перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скоїв тяжкі злочини, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, тому суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі, а за ч. 2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, із застосуванням ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

В редакції Закону України від 26.11.2015р. №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» імперативною нормою ч.5 ст.72 КК Українизарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

21.06.2017р. набрав чинності Закон України від 18 травня 2017р. № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст.72 КК України, згідно з якою попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд вважає, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України погіршує становище обвинувачених, у зв'язку з чим, не має зворотної сили, а тому час попереднього ув'язнення обвинувачених з моменту затримання до часу набрання Законом № 2046-VIII чинності підлягає зарахуванню за правилами ч.5 ст.72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду запобіжний захід необхідно залишити без зміни.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину підлягає задоволенню, а тому з обвинувачених слід стягнути у солідарному порядку на користь Маріупольської міської ради в особі комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» р/р 354270040001709 в ГУ ДКСУ в м.Маріуполі Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01990631, витрати у сумі 3266,50 гривень.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, банківські карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», мобільний телефон «Нокіа 301 Dual», які повернуті на зберігання потерпілому, після набрання вироком законної сили, слід залишити останньому за належністю; СД-РВ- диск, стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, аркуші А4 із зображенням викраденного майна у потерпілої ОСОБА_2, які знаходяться в матеріалах справи, після набрання вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 189 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_5частково приєднати покарання за попереднім вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі і остаточно призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

Запобіжний захід ОСОБА_5до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі.

Строк відбуття покарання обчислювати з 09.12.2013 року, зарахувавши за правилами ч.5 ст.72 КК України (в ред. від 26.11.2015р.) строк попереднього ув'язнення за період з 09.12.2013 року по 29.12.2014 року та з 07.07.2015 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_6визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі та за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі.

Строк відбуття покарання обчислювати з 25.01.2014 року по 20.11.2015 року та з 19.01.2016 року, зарахувавши за правилами ч.5 ст.72 КК України (в ред. від 26.11.2015р.) строк попереднього ув'язнення за період з 25.01.2014 року по 20.11.2015 року та з 19.01.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_5та ОСОБА_6на користь Маріупольської міської ради в особі комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» р/р 354270040001709 в ГУ ДКСУ в м.Маріуполі Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01990631 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину у сумі 3266 (три тисячі двісті шістдесят шість) гривень 50 копійок.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, серія ВА № 700173, банківські карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, мобільний телефон «Нокіа 301 Dual», які повернуті на зберігання потерпілому ОСОБА_14, після набрання вироком законної сили - залишити останньому за належністю; СД-РВ- диск, стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, аркуші А4 із зображенням викраденного майна у потерпілої ОСОБА_2, які знаходяться в матеріалах справи, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І.Скрипниченко