Ухвала суду № 69603983, 11.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4994/17 Головуючий 1 інст. - Рибальченко Л.М.

Справа № 638/17896/15-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2015 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі по тексту - КП «Харківводоканал») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак, в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 1450,23 грн та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 1163,48 грн. У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати та 3% річних.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року позовні вимоги КП «Харківводоканал» задоволені.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Харківодоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 3 447 грн 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі по 689 грн з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування судом обставин по справі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Харківводоканал» суд першої інстанції виходив з вимог статей 526, 625 ЦК України, статей 13, 14, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та тих обставин, що відповідачами належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг з водопостачання та водовідведення не виконувались, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачів такої заборгованості. Крім того, оскільки у відповідачів відсутні лічильники на воду у період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року, то нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по особовому рахунку проводилось згідно встановлених норм і тарифів з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України (т. 1 а.с. 10, 11).

Згідно даних картки абонента, відповідачі являються користувачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № 551192.

Відповідно до статті 67 ЖК України плата за послуги водопостачання стягується зі затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Статтею 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У своїх запереченнях до позову та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивач вчинив умисне протиправне перешкоджання для законних дій відповідачів встановити за свій рахунок прилади обліку надаваних послуг постачання холодної та гарячої води.

Згідно пункту 9 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Матеріали справи не містять доказів, про звернення ОСОБА_3, та ОСОБА_2 до позивача з питання встановлення квартирних приладів обліку холодної та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1.

За таких підстав, апеляційний суд зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що з нею КП «Харківводоканал» не укладало договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, оформлюваним на основі типового договору.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг покладено на споживача.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_3 у цій частині також є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень ОСОБА_3 про наявність пільги у вигляді інвалідності ІІ групи, то зазначене спростовується наданими нею доказами, а саме: довідкою МСЕК від 22 червня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності безстроково (т. 1 а.с. 224).

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

О.М. Хорошевський