Ухвала суду № 69603956, 10.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5927/17 Головуючий 1 інст. - Аркатова К.В.

Справа № 638/19762/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» жовтня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним та у подальшому уточненим позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просив розірвати договір підряду №52.02/2016 від 26 лютого 2016 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 225080,00 грн. авансових платежів, 937135,00 грн. пені за порушення строків виконання робіт за договором №52.02/2016 від 26 лютого 2016 року відповідно до пункту 4.2 договору, а також судовий збір у сумі 6452,90 грн., інші судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передано на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області за територіальною підсудністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу - скасувати та постановити нову ухвалу, якою направити справу до Дзержинського районного суду м. Харкова.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що позивач, який подає позов про захист прав споживачів, вправі самостійно обирати, до якого саме суду подавати свою позовну заяву: за зареєстрованим місцем проживання або за місцем виконання договору; що суд розглядав зазначений позов як такий, що виникає з договорів, а саме з договору підряду, але навіть якщо розглядати вказаний позов як такий, що випливає з договору, який через його особливість можна виконувати лише в певному місці, даний спір також підлягає розгляду у Дзержинському районному суді міста Харкова, оскільки законодавством у такому випадку встановлена не виключна, а альтернативна підсудність; що його позов пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання позивача, який є споживачем, крім того, і позивач, і відповідач зареєстровані у Шевченківському (колишньому Дзержинському) районі м. Харкова, тому суд не мав права всупереч волевиявленню позивача застосовувати положення ч.1 ст.116 ЦПК України; що поданий позов не відноситься до позовів, для яких встановлено виключну підсудність, тому що зазначений спір не виник з приводу нерухомого майна; що суд першої інстанції вирішуючи питання щодо підсудності замість позивача фактично перешкодив йому у доступі до правосуддя; що представник відповідача також не погодився з висновками суду щодо зміни територіальної підсудності справи; що направлення справи до Чугуївського міського суду Харківської області нестиме за собою ускладнення для сторін процесу у поданні доказів та їх доведенні, а також своєчасній явці у судові засідання, враховуючи значну відстань між м. Харків та м. Чугуїв.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача виникли з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Чугуївського району Харківської області, тому справа не підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Із роз'яснень, які містяться у пунктах 41 та 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від пред'явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК України) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил виключної підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що позов ним пред'явлений за правилами частини 5 статті 110 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить захистити його права як споживача послуг за договором, які порушені внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду щодо виконання будівельних робіт.

Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, оскільки предметом договору підряду було будівництво нерухомості, тому повинні застосовуватись правила виключної підсудності, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки предмет даного позову не пов'язаний з будь-яким правом відповідача на нерухоме майно, а стосується невиконання відповідачем умов договору підряду.

Таким чином, спір виник не з приводу нерухомого майна, а щодо не виконання умов договору, тому підстави для застосування положень статті 114 ЦПК України відсутні.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Як вбачається з матеріалів справи у провадженні суду справа знаходиться з 07 грудня 2016 року і до теперішнього часу не розглянута.

Оскільки порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, ухвала відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду для вирішення питання зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.313, п.6 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2017 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії