Ухвала суду № 69603806, 11.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/4395/17 Головуючий суддя І інстанції Погасій О. Ф.

Провадження № 22-ц/790/4422/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 31.08.2017 року у розмірі 11523 грн. 60 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказала, що вона працювала на ДП «ХЕМЗ» з 29.09.1979 року та була звільнена 01.08.2016 року у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок по заробітній платі, та до теперішнього часу сума заборгованості по заробітній платі їй не виплачена.

Після уточнення позову 01.06.2017 ОСОБА_3 просила стягнути з ДП «ХЕМЗ» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05.12.2016 по день остаточного фактичного розрахунку. Зазначила, що розмір її середньоденного заробітку складає 123 грн. 00 коп., з огляду на що, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на день уточнення позову складає 15990 грн. 00 коп. Послалася на те, що після стягнення рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2016 року з відповідача на її користь 7328,87 грн. середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати станом на 24.10.2016р. відповідач так і не сплатив позивачу остаточний розрахунок при звільненні, що відповідно до ст. 117 КЗпП України є підставою для додаткового стягнення вказаної суми.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку за період з 05.12.2016 року по 01.06.2017 року у розмірі 15990 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ДП «ХЕМЗ» в апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржуване ухвалено з порушенням норм матеріального права за недоведеності обставин, що мають значення для справи. Вказали, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від роботодавця, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунок, а в даному випадку такий розрахунок проведено не було.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 прийнята на роботу в ДП «ХЕМЗ» машиністкою першої категорії згідно наказу № 196-к від 29.09.1979 р. та працювала на підприємстві до 01.08.2016 р. Була звільнена за скороченням штату 01.08.2016 р. за наказом № 140-к, що підтверджується ксерокопією трудової книжки (а.с.4).

При звільненні з ОСОБА_3 відповідачем не був проведений остаточний розрахунок.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 р. у справі № 11743/16-ц, що набрало законної сили, з ДП «ХЕМЗ» на користь ОСОБА_3 стягнута заборгованість по заробітній платі у розмірі 11532,47 грн. та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 232,09 грн. (а.с.15).

З примусового виконання вищезазначеного рішення 17.11.2016 р. був виданий виконавчий лист, який звернуто до виконання та постановою державного виконавця УДВС ГТУЮ у Харківській області від 04.01.2017 р. відкрито виконавче провадження ВП № 53229163 (а.с.17).

На теперішній час заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 відповідачем не виплачена, рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі не виконано, що визнали сторони в судовому засіданні.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2016 р. у справі № 643/13087/16-ц з ДП «ХЕМЗ» на користь ОСОБА_3 стягнута компенсація середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати за період з 02.08.2016 р. по 24.10.2016 р., тобто за 2 місяці 22 дні, у розмірі 7328,87 грн. (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Вказана правова позиція сформована Верховним Судом України за наслідками розгляду справи № 6-113цс16, що є подібною до справи, що розглядається.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з огляду висновок Конституційного Суду України, викладений в рішенні від 22.02.2012 по справі № 1-5/2012 є безпідставним.

Так, Конституційний Суд України вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач визнав, що фактичного розрахунку з позивачем на день розгляду справи проведено не було, що свідчить про триваючий характер правопорушення відповідача, внаслідок чого визначені у ст. 233 КЗпП України тримісячний строк не почав спливати.

Таким чином, з урахуванням зазначених тлумачень Конституційного Суду України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування строків позовної давності відносно вимог ОСОБА_3

Також, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було належним чином обґрунтовано та вмотивовано період, за який підлягає стягненню сумасереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, взявши до уваги наявні рішення судів, ухвалені за наслідками розгляду позовів ОСОБА_3 до ДП «ХЕМЗ» за заявлені позивачем вимоги за період з 05.12.2016 року (а.с. 28).

До суду апеляційної інстанції позивачем було надано розрахунок компенсації за затримку всіх виплат заборгованості по заробітній платі в розмірі 7317,28 + 21825,68 = 29142,96 грн. та новий розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_3

Суму вказаної компенсації ОСОБА_3 визначила у наступних розмірах: з 02.08.2016 по 24.10.16 у сумі 7317, 28 грн.; з 25.10.16 по 01.06.2017 у сумі 21825, 68 грн.

Вказані розрахунки колегія суддів відповідно до ст. 303 ЦПК України не бере до уваги, оскільки вимог про стягнення зазначених сум позивач до суду не заявляла і при цьому позивач рішення суду не оскаржувала. Предметом розгляду у даній справі були вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05.12.2016р. по день остаточного фактичного розрахунку, тобто по день ухвалення рішення суду першої інстанції, оскарженого відповідачем по цій справі.

Таким чином, з огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та керуючись ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає оскаржуване заочне рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -