Рішення № 69602763, 12.10.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1889/17

Провадження № 2/645/1436/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шарка О.П.

при секретарі судових засідань - Ятлової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що «06» липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № МL-701/649/2007, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 39487,09 доларів США, строком до 06.07.2032 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

Крім того, 06.07.2007 року в забезпечення виконання Кредитного договору між відповідачем 2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено договір поруки № SR-701/649/2007.

Позивачем були надані відповідачу ОСОБА_2 згідно кредитної заяви, грошові кошти, чим позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем 1, при цьому відповідач 1 належним чином не виконав прийняті на себе згідно Кредитного договору зобов'язання перед позивачем, що підтверджується наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором в розмірі 38 530,12 доларів США, яка складається з наступного:

- заборгованість по кредиту в розмірі 29 470,42 доларів США;

- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 9059,70 доларів США .

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, оскільки в позовній заяві не зазначено - коли саме сталося порушення умов Кредитного договору. Відповідно до доданих квитанцій, усі чергові платежі відповідач 1 сплачувала, у тому числі достроково. До позовної заяви не додано первинних бухгалтерських документів, відсутній детальний розрахунок заборгованості, а наданий позивачем є невірним, оскільки відповідно до власного розрахунку відповідача ОСОБА_2, здійсненого на підставі квитанцій, заборгованість погашалась в розмірі, що є більшим ніж визначений сторонами ануїтентний платіж, відповідачем 1 було сплачено суму, яка становить 47 575.50 доларів США, що відповідно до графіку погашення заборгованості, який додано до позовної заяви, свідчить, що станом на 06.12.2016 року, заборгованість у відповідача ОСОБА_2 взагалі відсутня.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовом з порушенням положень п. 1.9.1 п. 1.9. частини № 2 до Кредитного договору від 06.07.2007 р., відповідно до якого банк має право вимагати дострокового повернення боргу протягом 30 днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги. Однак, до позовної заяви не додано, а матеріали справи не містять доказів надсилання такої Вимоги та отримання її відповідачем 1, що свідчить про те, що на час звернення до суду 28.04.2017 р. позивач не мав права на пред'явлення вимоги про дострокове повернення боргу.

В судове засідання представник позивача та відповідач ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник неодноразово просила про розгляд справи за її відсутності, відповідач ОСОБА_3 про поважність причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що «06» липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № МL-701/649/2007, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 39 487,09 доларів США, строком до 06.07.2032 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

Крім того, 06.07.2007 року в забезпечення виконання Кредитного договору між Відповідачем 2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Позивач, було укладено договір поруки № SR-701/649/2007. Для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись Плаваюча процентна ставка в розмірі Фіксований процент 4,49% річних + FIDR.

Вказана обставина визнана та не оспорюється.

Відповідно до статей 57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 3 статті 10, частинами 1-4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України встановлено, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відтак у даній справі доведенню підлягала наявність між сторонами кредитних правовідносин, зміст конкретних зобов'язань сторін, що випливають з укладеного договору, зокрема, виконання кредитором зобов'язань щодо надання коштів та боржником - щодо повернення коштів в обумовлені сторонами порядку і терміни, факт порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, розмір заборгованості, яка виникла внаслідок цього порушення, виконання кредитором зобов'язань щодо дотримання порядку дострокового виконання зобов'язань.

За змістом позовної заяви відповідно до укладеного Кредитного договору № МL-701/649/2007 від «06» липня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 39487,09 доларів США.

Внаслідок порушенням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 38530,12 доларів США.

Проте, в позовній заяві та в наданому позивачем розрахунку заборгованості відсутні відомості про початок виникнення заборгованості зі сплати по тілу кредиту. Між тим, згідно розрахунку, наданого представником відповідача 1, який складено на підставі квитанцій, нею за весь час користування кредитом сплачено 47 575.50 доларів США, у тому числі достроково.

Суд зазначає, що перевірити твердження представника відповідача 1 по те, що відповідно до графіку погашення заборгованості, який додано до позовної заяви станом на 06.12.2016 року, заборгованість у відповідача 1 відсутня не є можливим, у зв'язку із тим, що графік повернення кредиту та сплати відсотків, який додано до позовної заяви є додатком до Кредитного договору № МL-701/642/2007 від «03» липня 2007 року, тоді як між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № МL-701/649/2007 від «06» липня 2007 року.

Таким чином, в силу вимог ст. 58 ЦПК України, суд визнає графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є додатком до Кредитного договору № МL-701/642/2007 від «03» липня 2007 року неналежним доказом, у зв'язку із тим, що він не стосується предмету доказування.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, який не деталізований, станом на 10.04.2017 р. залишок заборгованості за кредитом становить 29 470,42 доларів США, сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 06.11.2014 р. по 10.04.2017 р. становить 9050,70 доларів США, загальна сума заборгованості складає 38 530,12 доларів США.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нарахована заборгованість станом на 11.04.2017 року, сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 06.11.2014 р. по 10.04.2017 р. Докази наявності підстав для нарахування сум, зазначених в розрахунку та періоду їх нарахування матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законом.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, засвідчена відповідною посадовою особою і печаткою виписка з карткового рахунку, тощо), а тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача 1 перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Враховуючи наявність розбіжностей у розрахунках, наданих сторонами, які суд позбавлений можливості усунути самостійно, не маючи спеціальних знань у галузі бухгалтерії та економіки; неможливість призначення судової експертизи за відсутності відповідних клопотань; не розмежування позивачем строкової (поточної) заборгованості за тілом кредиту та суми кредиту, що стягується достроково; здійснення позичальником дострокових щомісячних платежів в розмірах, які перевищують суму чергового платежу, визначеного договором, що підтверджується відповідними квитанціями, наданий позивачем розрахунок заборгованості викликає у суду сумнів в його правильності, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги не доведеними.

Крім того, звертаючись до суду 28.04.2017 р., позивач посилався на неналежне виконання відповідачами умов договору кредиту в частин своєчасного повернення суми отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами у порядку та на умовах кредитного договору, відповідно до встановленого Графіку платежів. У зв'язку з чим, позивач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту

Пунктом 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, передбачено, що вимогу про дострокове виконання кредитного договору може бути заявлено лише в чітко визначених законом або договором випадках.

Так, пп. 1.9.1 п. 1.9. частини № 2 до Кредитного договору від 06.07.2007 р. передбачено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7. та ст. 3 цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору іпотеки (майнової поруки), та/чи Договору поруки (надалі - «Вимога»). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

Пунктом 7.2. розділу 7 Кредитного договору № МL-701/649/2007 від 06.07.2007 року, сторони погодили, що підписанням цього Договору Сторони підтверджують, що будь-які умови цього Договору є істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому цим Договором.

Таким чином, сторони самостійно погодили порядок здійснення дострокового виконання зобов'язань.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та врегульовують свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що до позовної заяви не додано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази як надсилання такої вимоги, так і отримання її відповідачем 1, суд вважає, що на час звернення позивача до суду він не мав права вимоги дострокового повернення кредиту.

Позивач, в порушення вимог Кредитного договору, не дотримався процедури реалізації права на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, у зв'язку з чим, суд вважає звернення позивача до суду із позовом, без дотримання вимог, встановлених пп. 1.9.1 п. 1.9. частини № 2 до Кредитного договору від 06.07.2007 р. - передчасним.

У відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов'язок по доказуванню, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок по доказуванню покладається також на третіх осіб, прокурора, органи державного управління й інших осіб, які беруть участь у справі і в правовому становищі прирівнюються до сторін. Отже, обов'язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.

Принцип змагальності в загальному вигляді закріплений у Конституції України, ст. 129 якої передбачає, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін, свобода в наданні ними доказів та в доведенні перед судом їх переконливості. У контексті зазначених положень вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Отже, сторони виконують функцію суб'єктів доказування при встановленні юридично значущих фактів, що відповідає вимогам змагального цивільного процесу.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань. Однак, слід зазначити, що згідно з положеннями цієї самої статті поручитель відповідає перед кредитором тільки в разі порушення зобов'язання боржником.

Відповідальність поручителя настає лише тоді, коли настає відповідальність основного боржника. У будь-якому випадку вимоги до поручителя не можуть бути заявлені раніше, ніж настане термін вимоги до основного боржника і буде встановлено, що останній не виконав свого зобов'язання або виконав його неналежним чином.

Враховуючи, що обставини викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відмова в задоволенні позовних вимог до основного боржника, у зв'язку із недоведеністю, є підставою для відмови в задоволенні позову і до поручителя.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРIШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя