Ухвала суду № 69589619, 10.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р.Справа № 820/611/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 820/611/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951)

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати незаконними дії Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,23 грн. з грошової компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби в сумі 29334, 59 грн., нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу Харківського прикордонного загону від 18.10.2016р. №380-ос., та стягнути з Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (код ЄДРПОУ 14321742) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) недоплачену суму грошової компенсації за недоотримане майно за час проходження служби в сумі 5280 грн. 23 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. у сумі 5280,23 грн.

Зобов'язано Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України і Військова частина 9951) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно за час проходження служби нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. у сумі 5280,23 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн.23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) (61045 м. Харків., вул. Клочківська буд.228 II код ЄДРПОУ 14321742).

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 10.10.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 04.05.2016 р. наказом №372-ОС голови Державної прикордонної служби України звільнено з військової служби полковника ОСОБА_1

Відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.05.2016 р. №230-ОС виключено із списків особового складу регіонального управляння та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1

11.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з проханням виплатити йому суму належної грошової компенсації.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 18.10.2016 р. №380-ОС "Про виплату грошової компенсації" виплачено грошову компенсацію ОСОБА_1 у сумі 29334,59 грн.

В свою чергу, з вказаної грошової компенсації було утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 5280,23 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби, нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. в сумі 5280,23 грн., та зобов'язання Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно за час проходження служби, нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. у сумі 5280,23 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 23 коп., суд першої інстанції виходив з приписів ч. 2 ст. 11 КАС України та зауважив про їх правомірність та обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178 (далі - Порядок), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 4 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом).

Матеріалами справи підтверджено, що 11.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з проханням виплатити йому суму належної грошової компенсації.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 18.10.2016 р. №380-ОС "Про виплату грошової компенсації" виплачено грошову компенсацію ОСОБА_1 у сумі 29334,59 грн.

Однак, з вказаної грошової компенсації було утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 5280,23 грн.

В свою чергу, пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МНС, податкової міліції. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Згідно з пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президент України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

З огляду на викладене, належна військовослужбовцям, звільненим з військової служби в запас з правом носіння військової форми одягу, компенсація повинна бути виплачена на день їх виключення із списків особового складу, а грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям, всупереч пункту 293 Положення, після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/55814/11 (постанова від 17.06.2015р.).

Посилання відповідача на те, що позивач не має права на грошову компенсацію, оскільки звернувся із заявою вже після звільнення з військової служби, не приймаються до уваги, так як відповідач самостійно здійснив виплату грошової компенсації, а спір стосується утримання з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на вищезазначену норму законодавства, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача, а тому правомірно визнав протиправними дії Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби, нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. у сумі 5280,23 грн., та зобов'язав Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно за час проходження служби, нарахованої ОСОБА_1 на підставі наказу № 380-ос від 18.10.2016 р. у сумі 5280,23 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем місячного строку звернення до суду з вказаним позовом, встановленого ч.ч. 3, 4 ст. 99 КАС України, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Проте, в даному випадку спір виник щодо неправомірного утримання відповідачем після звільнення позивача податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,23 грн. з грошової компенсації.

Не підлягає застосуванню і частина 4 ст. 99 КАС України, відповідно до якої, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів зауважує на те, що позивач не намагався вирішити спір в досудовому порядку, а 11.08.2016 р. звернувся з заявою до Начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з проханням виплатити йому суму належної грошової компенсації відповідно до п. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 18.10.2016 р. №380-ОС "Про виплату грошової компенсації" виплачено грошову компенсацію ОСОБА_1 у сумі 29334,59 грн.

Відповідно до довідки від 10.11.2016р. № 886 з вказаної суми грошової компенсації було утримано податок з доходів фізичних осіб.

Отже, в даному випадку необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, який позивачем, як свідчать матеріали справи, не пропущено.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій, що оскаржуються.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9951) залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 820/611/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2017 р.