Ухвала суду № 69581001, 18.10.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"18" жовтня 2017 р. Справа № 926/3371/17

За позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль, м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Ковчег, с.Романківці Сокирянського району Чернівецької області

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Дутка В.В.

представники сторін: не викликалися

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Аваль в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Ковчег про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою від 18.10.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.11.2017р.

18.10.2017р. позивач звернувся до господарського суду із заявою від 11.10.2017р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю №18-а по вул. Залізнична, станції Романківці Сокирянського району Чернівецької області, яка належить відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Ковчег».

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач вважає, що існує ймовірність відчуження вказаного вище нежитлового приміщення.

Згідно п.10 ч.1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про те, що відповідач ймовірно відчуджить вказане вище нежитлове приміщення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, позивачем не доведено ймовірність відчудження вказаного нежитлового приміщення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення статті 49 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про вжиття заходів до забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 800,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволені заяви позивача від 11.10.2017р. про вжиття заходів забезпечення позову.

Суддя В. В.Дутка