Рішення № 69579684, 12.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/15679/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" до про Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн

Представники:

від Позивача: Дубовий О.С. (представник за Довіреністю)

від Відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско без виключень» № 004161 від 10.12.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4161753, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15679/17, судове засідання призначено на 25.09.2017.

25.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25.09.2017 в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.09.2017 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 розгляд справи відкладено на 11.10.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

26.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України отримано документи на виконання вимог ухвали суду.

27.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 25.09.2017, без участі представника Позивача.

В судовому засіданні 12.10.2017 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 29.09.2017 уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 25.09.2017.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 жовтня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

10.12.2013 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" (Страховик) та Павлюком Андрієм Миколайовичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско без виключень» № 004161, предметом якого є страхування транспортного засобу «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, 2013 р.в.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2014 на перехресті пр. Тракторобудівників з вул. Немишлянська у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, під керуванням Кухарєвої Галини Анатоліївни та транспортного засобу «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, під керуванням Шендрик Наталії Володимирівни, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.11.2014 у справі №645/8924/14-п Шендрик Наталю Володимирівну, водія транспортного засобу «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на шість місяців.

Звітом по визначенню вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, складеного Фізичною особою - підприємцем Шаповаловим В.І., встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, 2013 р.в. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 57 968,21 грн.

У зв'язку із здійсненням ремонту автомобіля «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, ТОВ «Атлант-М на Гагаріна» виставлено рахунок на оплату №С4050677 від 15.10.2014 на ремонт транспортного засобу «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, на суму 57 764,17 грн.

Відповідно до Страхового акту №140000018030 від 24.10.2014 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 57 764,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3Р054316 від 27.10.2014.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4161753, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 49 000 грн. відповідно до встановлених Полісом № АІ/4161753 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Каско без виключень» № 004161, предметом якого є страхування транспортного засобу «Nissan Juke», д.р.н. АХ0930ЕС, було відшкодовано на користь Страхувальника 57 764,17 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, встановлена у судовому порядку постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.11.2014 у справі №645/8924/14-п, якою Шендрик Наталю Володимирівну, водія транспортного засобу «Ford Transit», д.р.н. 043-21РЕ, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на шість місяців.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4161753 лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 49 000,00 грн (50 000,00 грн. ліміт страхового відшкодування - 1 000,00 грн. франшизи).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (0356, м.Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код юридичної особи 23734213) на користь "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЕННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код юридичної особи 24175269) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 жовтня 2017 року

Суддя О.В. Чинчин