Рішення № 69579680, 09.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/12608/17За позовом Державної іпотечної установи

До Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про припинення зобов'язань

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Тодосієнко В.М. - по дов., Вичівська О.Ю. - по дов.

від відповідача: Мостепанюк В.І. - по дов.

від третьої особи: Грицик А.С. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Державна іпотечна Установа звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій «А3», «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «А3», «В3», «С3», «D3» Державної іпотечної установи у 2013р.

Ухвалою від 02.08.2017р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.09.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Представником позивача 15.09.2017р.через відділ діловодства суду було подано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником відповідача у судовому засіданні було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про зупинення провадження по справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі надав заперечення.

Розгляд означеного клопотання суду було відкладено на наступне судове засідання.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 15.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 25.09.2017р.

22.09.2017р. представником третьої особи подано через відділ діловодства суду письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представником позивача надано пояснення по справі.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представником відповідача було підтримано раніше подане клопотання про зупинення провадження по справі.

Представником позивача проти задоволення вказаного клопотання було надано заперечення.

Представником третьої особи клопотання відповідача було підтримано.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник посилався на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувають справи №910/13411/17, №910/13756/17, №910/14567/17, №14910/17, №910/14136/17 та №910/14800/17 за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами.

До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Правову позицію щодо відсутності підстав для зупинення провадження по справі у разі, якщо у провадженні суду перебуває справа про визнання недійсним правочину, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, також наведено у постанові від 06.07.2017р. Вищого господарського суду України по справі №924/872/16.

Одночасно, господарський суд зауважує, що у разі задоволення позовних вимог по справах №910/13411/17, №910/13756/17, №910/14567/17, №14910/17, №910/14136/17 та №910/14800/17 учасники судового процесу не позбавлені права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по справі №910/12608/17 за нововиявленими обставинами.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представником позивача було надано усні пояснення про суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представниками учасників судового процесу подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 25.09.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 09.10.2017р.

У судовому засіданні 09.10.2017р. представником позивача було надано усні пояснення про суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 09.10.2017р.

В судовому засіданні 09.10.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Державною іпотечною установою (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Пунктом 1.2 договору №26/995-070 від 27.02.2013р. банківського рахунку передбачено, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви банку/клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачать іншого (п.7.1 договору №26/995-070 від 27.02.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2013р. Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія «Z2» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «A3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «B3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «C3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «D3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10000 штук; серія «A3» - 10000 штук; серія «B3» - 10000 штук; серія «C3» - 10000 штук; серія «D3» - 10000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» ): 100000,00 грн.;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5000000000,00 грн, в тому числі: серія «Z2» - 1000000000,00 грн.; серія «A3» - 1000000000,00 грн; серія «B3» - 1000000000,00 грн; серія «C3» - 1000000000,00 грн.; серія «D3» - 1000000000,00 грн.

Згідно 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для п'ятого та шостого відсоткових періодів емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу: для облігацій серії «А3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017р., розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4487,67 грн.; для облігацій серії «В3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017р., розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4736,99 грн.; для облігацій серії «С3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017р., розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4736,99 грн.

Згідно змісту представлених до матеріалів справи документів, а саме реєстрів власників іменних цінних паперів №139994зв від 26.06.2017р., №139995зв від 26.06.2017р., №139996зв від 26.06.2017р., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії «B3» в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 000 000 грн., серії «A3» в кількості 4565 загальною номінальною вартістю 456 500 000 000 грн., серії «С3» в кількості 2700 загальною номінальною вартістю 270 000 000 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, у Державної іпотечної установи є зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за сьомий відсотковий період у загальному розмірі 80 645 986,55 грн.

Здійснивши перерахунок відсоткового доходу власника цінних паперів згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013р. за сьомий період, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015р. «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (включно).

Рішенням №71 від 08.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015р. «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015р.

Згідно з рішенням №147 від 03.08.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015р.

02.10.2015р. на підставі постанови №664 від 02.10.2015р. правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до довідки №05-3323787 від 03.10.2016р. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Державну іпотечну установу було включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Зі змісту означеної довідки вбачається, що загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 927 190,01 грн.

27.06.2017р. Державна іпотечна установа звернулась до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою №4326/15/28 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за сьомий період за облігаціями серій A3» , «B3» , «C3» згідно Проспекту емісії в сумі 80 645 986, 55 грн.

Листом №5099 від 21.07.2017р. Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» у відповідь на лист №4326/15/28 від 27.06.2017р. повідомлено позивача про затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та вказано, що задоволення заяви Державної іпотечної установи може призвести до зменшення ліквідаційної маси банку та порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної у реєстрі акцептованих вимог кредиторів.

З огляду на наведені обставини, враховуючи визнання відповідачем кредиторських вимог позивача, з огляду на наявність у позивача обов'язку з виплати відповідачу доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії «С3», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за сьомий відсотковий період у загальному розмірі 80 645 986,55 грн., посилаючись на безпідставність відмови Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в задоволенні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями «С3», «A3», «B3» згідно Проспекту емісії облігацій «Z2» , «A3» , «B3» , «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 05.07.2016р. по справі №925/769/14.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Отже, при зверненні до суду з позовом про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивачем повинно бути доведено, що зобов'язання сторін є зустрічними, однорідними та строк викання їх настав. До того ж, повинно бути встановлено відсутність законодавчо встановлених обмежень припинення грошових зобов'язань у певній сфері господарських правовідносин.

Наразі, суд зазначає, що стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вказувалось вище, на підставі постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015р. «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (включно).

Рішенням №71 від 08.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015р. «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015р.

Відповідно до рішення №147 від 03.08.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015р.

02.10.2015р. на підставі постанови №664 від 02.10.2015р. правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено ст. 46 вказаного нормативно-правового акту.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що нормами 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку.

Як було встановлено вище, станом на момент звернення позивача до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою №4326/15/28 від 27.06.2017р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, Державна іпотечна установа була кредитором банку за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013р. (вимоги на суму 3332921190,01 грн. акцептовані та включені до реєстру, що вказано у довідці №05-3323787 від 03.10.2016р. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»); грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій «A3», «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.

Умовами п.п.5.1-5.3 договору №26/995-070 від 27.02.2013р. передбачено доручення клієнтом банку здійснювати договірне списання та визначено порядок вчинення означених дій. Доказів того, що Державна іпотечна установа є пов'язаною з банком особою матеріали справи не містять.

При цьому, судом враховано, що відповідачем в процесі розгляду справи обставини наявності у сторін зустрічних однорідних вимог, заперечено не було, та наявності умов необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, які передбачено п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не спростовано.

Наразі, посилання відповідача на затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а отже, можливість внаслідок задоволення заяви Державної іпотечної установи зменшення ліквідаційної маси банку та порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної у реєстрі акцептованих вимог кредиторів, не нівелюють наявності підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено можливість здійснення зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, в процедурі ліквідації останнього за наявності певних спеціальних умов, необхідних для здійснення такого зарахування.

Згідно п. 4.30 Положення у разі необхідності Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зокрема, на підставі клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) про зменшення вимог кредитора(ів) в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених статтею 46 Закону.

Таким чином, у даному випадку можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, а також внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Пунктом 4.14 глави 4 розділу V Положення (на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень) визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал. Такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містять заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (за умови дотримання встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону вимог) після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Тобто, у даному випадку посилання відповідача на затвердження ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», є необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з урахуванням вимог ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

До того ж, судом враховано, що листом №109 від 12.01.2016р. відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за четвертий відсотковий період за облігаціями «С3», «A3», «B3» згідно Проспекту емісії облігацій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року, тобто, вже після затвердження реєстру кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

За таких обставин, виходячи з того, що матеріалами справи підтверджується наявність передбачених законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за облігаціями, емітованими позивачем, та за договором банківського рахунку, суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій «A3», «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 80 645 986,55 грн. підлягають припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, а отже, позовні вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ЄДРПОУ 33304730) перед Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса, будинок 36-б, ЄДРПОУ 34047020) щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій «A3», «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса, будинок 36-б, ЄДРПОУ 34047020) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ЄДРПОУ 33304730) судовий збір в сумі 1600 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.10.2016 р.

Суддя Спичак О.М.