Рішення № 69579362, 17.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2017 Справа № 904/7864/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (П АТ ВіЕйБіБанк) в собі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А., м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", м. Київ

про визнання недійсним договору факторингу та застосування наслідків недійсності нікчемного правочинну - договору факторингу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: представник не з'явився

Від відповідача: Полтавець І.В. представник - дов. б/н від 22.09.2016р.

Від третьої особи: представник не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ ВіЕйБі Банк) в собі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" про визнання недійсним договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» яким передано право вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором № 155 від 02.11.2004р. укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Офіс Лайн», а саме: право вимоги сплати грошових коштів, право вимоги сплати процентів за користування кредитом, право вимоги інших зобов'язань що випливають з кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р.

Ухвалою від 20.09.2016р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн".

04.10.2016 від позивача по електронній пошті надійшли пояснення, в яких зазначено, що заявляючи вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" мав на увазі двосторонню реституцію.

Відповідач в судовому засіданні 18.10.2016 надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що Позивач у судові засідання не з'являвся, вимоги суду не виконав.

Третя особа 18.10.2016 надала письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що 20.12.2013р. між ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був укладений договір факторингу № 13/20/12-01, за яким право вимоги виконання грошового зобов'язання позивача за кредитним договором від 02.11.2004р. за № 155 з усіма подальшими додатковими угодами, що були укладені між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Офіс Лайн", було передано ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС".

Того ж дня, між ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був укладений договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 02.11.2004р. та зареєстровано в реєстрі за № 7551 відповідно до змісту якого до ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" переходять всі права Іпотекодержателя.

В порушення прав ТОВ "Офіс Лайн" як Позичальника та Іпотекодавця в одній особі, відповідно до вимог чинного законодавства України ні первісний, ні новий кредитор офіційно копії зазначених договорів на адресу ТОВ "Офіс Лайн" не направляли.

Даний факт підтверджений постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2016р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 826/6979/16.

24.11.2014р. ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію.

Протягом майже двох років уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною М.А. не вчинялось будь - яких дій направлених на відновлення порушених, на її думку, прав Банку.

Така бездіяльність уповноваженої особи призвела до незаконної реєстрації за ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" права власності на предмет іпотеки, що відбулась 18.04.2016р. на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги від 20.12.2013р.

ТОВ "Офіс Лайн" будучи єдиним законним власником нежилого будинку -адмінкорпусу (літ.Г), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Дегтярівська, 21 негайно звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та відновлення права власності, якого було безпідставно позбавлено спільними діями представника ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" та державного реєстратора Управлінням державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Хиб А.В.

Суди першої та апеляційної інстанції розглядаючи позовні вимоги ТОВ "Офіс Лайн" по справі № 826/6979/16, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшли законних та обґрунтованих висновків, що державний реєстратор діяв всупереч нормам спеціального Закону, тому порушене право власності ТОВ "Офіс Лайн" має бути відновлено, а відповідний запис внесений на користь ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" скасований, як незаконний.

Протиправним діям осіб, які брали участь у цілеспрямованому злочинному наміру позбавити права власності ТОВ "Офіс Лайн", яке є непорушеним та гарантоване Конституцією України, буде надана окрема правова оцінка в рамках досудового розслідування за заявою товариства, крім того третя особа зазначає, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" про визнання недійсним договору факторингу та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу, взагалі не ставить питання про залучення ТОВ "Офіс Лайн", особи, права та обов'язки якої є безпосередньо предметом укладеного договору, до участі у справі.

ТОВ "Офіс Лайн" зазначає, що в провадженні окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа № 826/15021/16 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання протиправними дії щодо виявлення як нікчемного договору факторингу від 20.12.2013р. № 13/20/12-01 від 20.12.2013р., докази чого надав суду.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив та зазначив, що позивачем не вчинено дій щодо визнання договору нікчемним у відповідності до "Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", обов'язковість дотримання якого встановлена абзацом 11 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також відповідач зазначає, що у позивача були відсутні будь-які правові підстави для встановлення ознак нікчемності договору, оскільки не існувало норми закону, яким керувався позивач при прийнятті такого рішення, які б встановлювали недійсність цього договору відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, на момент його укладення.

Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на безоплатне відчуження майна банком, спростовується договором, який передбачає оплату за відступлене право вимоги на користь банку у розмірі 25 000 000,00 грн. Розрахунки по договору були проведені належним чином та в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних вимог. В зв'язку з цим, банк не здійснив безоплатного відчуження майна та не відмовлявся безоплатно від будь-яких майнових вимог. Будь-якого підтвердження щодо продажу прав вимоги за цінами нижчими від звичайних, позовна заява не містить.

Ухвалою від 20.09.2016 розгляд справи відкладався на 04.10.2016, 04.10.2016 розгляд справи відкладався на 18.10.2017.

Ухвалами від 18.10.2017 продовжено строк розгляду справи до 22.11.2016 та відкладено розгляд справи на 08.11.2016.

08.11.2016 відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі №904/7864/16 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/15021/16 за позовом ТОВ "ФК "Каліпсо Фінанс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., треті особи: ТОВ "ОФІС ЛАЙН", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, яка перебуває в провадженні окружного адміністративного суду міста Києва.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що 06.09.2016 ним було отримано повідомлення позивача від 25.08.2016 за № 12/2-42032 про нікчемність правочину (договору). Зазначеним повідомленням позивач повідомив відповідача про нікчемність договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р., укладеного між ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс". Вважаючи, що дії Уповноваженої особи фонду щодо виявлення договору факторингу, як нікчемного, та саме рішення викладене у повідомленні про нікчемність правочину (договору) є протиправними, відповідач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо виявлення як нікчемного договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. укладеного між ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс";

- визнати протиправними та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016р. № 12/2-42032, яким повідомлено про нікчемність договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. укладеного між ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс".

Як вбачається з ухвали окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/15021/16 06.10.2016р. судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "ФК "Каліпсо Фінанс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., треті особи: ТОВ "ОФІС ЛАЙН", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою від 08.11.2017 клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 904/7864/16 до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/15021/16 задоволено та провадження у спаві № 904/ 7864/196 зупинено.

11.09.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАЛІПСО ФІНАНС" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/7864/16, в якому зазначено, що відповідач звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду м. Києва. Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 у справі № 910/686/17 за позовом ТОВ "ФК "КАЛІПСО ФІНАНС" до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А., викладене у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Також відповідач зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2017 року у справі № 826/15021/16 позовну заяву ТОВ "ФК "КАЛІПСО ФІНАНС" було залишено без розгляду. 07.08.2017 зазначена ухвала набрала законної сили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі №904/7864/16 на 02.10.2017.

02.10.2017 відповідач надав додаткові пояснення в яких зазначив, що з метою належного захисту своїх порушених прав, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дії щодо виявлення як нікчемного договору факторингу від 20.12.2013 № 13/20/12-01 від 20.12.2013р.

Оскільки спір підлягав розгляду в господарських судах, відповідачем було подано позовну заяву до Господарського суду м. Києва про визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи фонду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 по справі № 910/686/17 визнано протиправними та скасовано рішення уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032, яким повідомлено про нікчемність договору факторингу від 20.12.2013 № 13/20/12-01, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

У судовому засіданні 02.10.2017 винесено ухвалу про поновлення провадження у справі № 904/7864/16 та відкладення розгляду справи на 17.10.2017.

13.10.2017 позивач подав до суду клопотання про відкладення судового засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилався на неможливість прибуття представника позивача в судове засідання 17.10.2017, в зв'язку з великою відстанню між м. Києвом та м. Дніпро, відсутністю часу та коштів на переїзд та скорочення штату працівників в процедурі ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Присутній в судовому засіданні відповідач, заперечував проти задоволення клопотання позивача та наполягав на розгляді справи по суті в даному судовому засіданні, зазначаючи, при цьому, що клопотання Позивача направлене лише на затягування судового процесу.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Оскільки, позивач звернулося до господарського суду із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 13.10.2017 року, тобто за чотири дні до проведення судового засідання, суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначено на 17.10.2017р. в режимі відеоконференції.

Вивчивши матеріали справи, суд не вбачає також підстав для відкладення розгляду справи, оскільки позивач, в разі неможливості явки в призначене судове засідання не був позбавлений можливості направити до суду свої письмові пояснення.

При цьому суд враховує, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Натомість неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

встановив:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014р. № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до якого, з 21.11.2014р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно якої з 20.03.2015р. розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016р. № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2018р. включно.

02.11.2004р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк (далі - кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 155 (далі - Кредитний договір № 155).

Відповідно п. 1.1. Кредитного договору № 155 кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів, надалі за текстом - кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 8 600 000,00 грн. (п.п. 1.1.1. Кредитного договору № 155).

Пунктом 1.3. Кредитного договору № 155 встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплата сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.4. Договору).

02.11.2004р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (далі - іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 02.11.2004р. номер в реєстрі 7551 (далі - Іпотечний договір). В подальшому сторонами, до вказаного договору, укладено Додатковий договір від 29.07.2005р., Договір до внесення змін до іпотечного договору від 01.09.2008р. та Договір про внесення змін до іпотечного договору від 30.04.2009р.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору іпорекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання (в подальшому - зобов'язання) що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотеко держатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Після укладення цього договору за повідомленням іпотеко держателя предмет іпотеки підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна, за рахунок іпотекодавця, при цьому датою внесення даних до цього реєстру є дата внесення даних до Держаного реєстру рухомого майна і буде встановлюватися пріоритет, що був встановлений на дату реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору в редакції Договору про внесення змін до іпотечного договору від 30.04.2009р., згідно з цим договором предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається з суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки. Сторони погодили, що протягом дії іпотечного договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) розміру зобов'язань (в тому числі, але не обмежуючись цим, процентної ставки, комісій тощо) та/або зміни термінів виконання зобов'язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов кредитного договору, що обумовлює такі зобов'язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в кредитний договір та не потребують їз внесення в цей іпотечний договір. При цьому іпотека, встановлена цим іпотечним договором, в повному обсязі буде забезпечувати новий розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Предметом іпотеки в зазначеному договорі є нерухоме майно: нежилий будинок-адмінкорпусу (літ. Г), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 21.

20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» (далі - фактор, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (далі - клієнт, первісний кредитор) укладено договір факторингу № 13/20/12-01 (далі - Договір факторингу).

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу в порядку та на умовах. Визначених цим договором, клієнт передає (відпускає) на користь фактора, а фактор набуває право вимоги до боржника і зобов'язується сплатити клієнту суму, визначену в п. 4.1. цього договору, на умовах, визначених цим договором.

За цим договором клієнт відступає право вимоги (як воно визначено в п. 1.4. цього договору (право вимоги виконання грошового зобов'язання боржником за кредитним договором, відступлення якого є предметом цього договору, а саме: всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, право вимоги сплати грошових коштів, одержаних боржником за кредитним договором, право вимоги сплати процентів за користування кредитом, право вимоги виконання інших зобов'язань, встановлених кредитним договором, в тому числі й ті, що забезпечували виконання зобов'язань та випливають з іпотечного договору від 02.11.2004р., який посвідчений 02.11.2004р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7551 (фактор набуває всі права іпотеко держателя за іпотечним договором, яким забезпечено основне зобов'язання за Кредитним договором № 155 від 02.11.2004р.)) до боржника факторові, внаслідок чого клієнт передав, а фактор одержав право вимоги (п. 3.2. Договору факторингу).

Сторони домовились, що заміна сторони у зобов'язанні вважається такою, що відбулася, а право вимоги вважається відступленим клієнтом фактору з моменту (дати) укладення сторонами цього договору (п. 3.3. Договору факторингу).

Пунктом 3.4. Договору факторингу встановлено, що з моменту (дати) укладення сторонами цього договору до фактора перейшло право вимоги.

За відступлене право вимоги до боржника фактор сплачує клієнту суму в розмірі 25 000 000,00 грн. протягом 1 робочого дня з дати укладення сторонами цього договору (п. 4.1. Договору факторингу).

Сторони встановили, що загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги повернення якої відступається клієнтом, фактору за даним договором (з врахуванням відступлення права вимоги, що були проведені між боржником та ТОВ «Джеррад Україна» та в подальшому взаємозаліків між боржником та клієнтом на загальну суму 22 702 757,31 грн., становлять 7 064 003,29 дол. США та 11 012 089,52 грн., з яких:

- строкова заборгованість по кредиту - 6 524 000,00 грн.

- прострочена заборгованість по кредиту - 1 381 000,00 грн.

- заборгованість за процентами - 3 107 089,52 грн.

- строкова заборгованість по кредиту - 939 204,28 дол. США.

- прострочена заборгованість по кредиту - 4 569 853,81 дол. США.

- заборгованість за процентами - 1 554 945,20 дол. США (п. 4.3. Договору факторингу).

Цей договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, право вимоги переходить до фактора в день укладення сторонами цього договору (п. 9.1. Договору факторингу).

20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ПОРТАЛ» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Каліпсо ФІНАНС» (далі - новий кредитор) укладено договір № 13/20/12-02 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає. А новий кредитор приймає на себе права вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу цінних паперів ДД-52/13; БВ-236-13 від 19.12.2013р. (далі - основний договір), на загальну суму 25 000 000,00 грн., укладений між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйВі Банк») код ЄДРПОУ 19017842 (далі - боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.2. Договору відступлення права вимоги).

Згідно п. 4.1. Договору відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

23.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» (далі - сторона -2, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (далі - сторона -1, позивач) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода).

У відповідності до п. 1 Угоди сторона-1 та сторона -2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустріних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторона-1 та сторона -2 є сторонами.

Згідно п. 1.1. за договорами:

А) договір факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. сторона -1 є кредитором, а сторона -2 є боржником при виконання грошового зобов'язання в сумі 25 000 000,00 грн.;

Б) договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-52/13;БВ-326-13 від 19.12.2013р. сторона -1 є боржником, а сторона -2 є кредитором на підставі укладеного 20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС», податковий номер 38920564, та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ПОРТАЛ», податковий номер 38920564, договору № 13/20/12-02 про відступлення права вимоги при виконанні грошового зобов'язання в сумі 25 000 000,00 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Пунктом 2. Угоди встановлено, зо з моментом набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п. 1 цієї угоди.

Підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (п. 3 Угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 6 Угоди).

Як зазначає позивач, у позовній заяві, що у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними та цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), на виконання вимог вищевказаного Закону, уповноваженою особою встановлено наступне.

20.12.2013р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 13/20/12-01.

Відповідно до вказаного договору передано право вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором № 155 від 02.11.2004р. укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ТОВ «Офіс Лайн», а саме: право вимоги сплати грошових коштів, право вимоги сплати процентів за користування кредитом, право вимагати інших зобов'язань що випливають з кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору за відступлене право вимоги до боржника фактор сплачує клієнтові суму в розмірі 25 000 000,00 грн. протягом 1 робочого дня з дати укладення договору.

Зазначений правочин було вчинено банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Оплату за договором факторингу від 20.12.2013р. було проведено шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.12.2013р.

Пунктом 1 Угоди від 20.12.2013р. встановлено, що сторони мають одна до одної зустрічні однорідні вимоги строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.. 60 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів:

А) договір факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. на суму 25 000 000,00 грн.;

Б) договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-52/13;БВ-326-13 від 19.12.2013р. на суму 25 000 000,00 грн.

В пункті 2 зазначеної угоди вказано, що з моменту набрання чинності сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п. 1 Угоди.

При цьому в п. 4.1. Договору факторингу сторони встановили, що загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги, якої відступається клієнтом фактору становить 7 064 003,29 дол. США та 11 012 089,52 грн., з яких:

- строкова заборгованість по кредиту - 6 524 000,00 грн.

- прострочена заборгованість по кредиту - 1 381 000,00 грн.

- заборгованість за процентами - 3 107 089,52 грн.

- строкова заборгованість по кредиту - 939 204,28 дол. США.

- прострочена заборгованість по кредиту - 4 569 853,81 дол. США.

- заборгованість за процентами - 1 554 945,20 дол. США, що станом на 20.12.2013р. за офіційним курсом НБУ становить 67 474 667,82 грн.

Тоді як вартість договору факторингу на день укладення договору склала 25 000 000,00 грн., за такою ж ціною було зараховано зустрічну вимогу, що з урахуванням вищезазначеного значно нижче, ніж дійсна реальна вартість такого права.

Фактично відчуження високоліквідного активу було здійснено безоплатно, а саме без надходження на розрахунковий рахунок банку коштів.

Предметом забезпечення кредитних зобов'язань є високоліквідне майно, яке дозволить у разі невиконання умов кредитного договору отримати суму заборгованості за рахунок звернення стягнення на заставне майно у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що укладення договору факторингу за рік до запровадження тимчасової адміністрації фактично було спрямоване на:

- погіршення фінансового стану позивача шляхом неотримання частини активів неплатоспроможного банку, а саме: близько 37% заборгованості по кредиту;

- внаслідок укладення спірного договору ПАТ «ВіЕйБі Банк» зазнав збитків у розмірі 42 474 667,82 грн. Суму збитків становить різниця між розміром заборгованості ТОВ «Офіс Лайн» перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (67 474 667,82 грн.) та сумою, за яку позивачем було відступлено відповідачу право вимоги щодо вказаної заборгованості (25 000 000,00 грн.) відповідно до умов спірного договору;

- затвердження на рівні умов договору відступлення фактичної відмови позивача від власних майнових вимог за договорами забезпечення (іпотека/застава);

- фактичну відмову позивача від звернення стягнення на предмет іпотеки/застави;

- відчуження (або передачу в користування) майна банку за спірним договором було здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Тим самим, банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого став неплатоспроможним, виконання його грошових зобов'язань перед іншими стало повністю або частково неможливим.

Позивач зазначає, що договір факторингу є недійсним в силу ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за цим договором було здійснено відчуження права вимоги позивача на значно гірших умова в порівнянні з ринковими умовами; в результаті укладення цих договорів було штучно виведено активи позивача, позивач отримав збитки у розмірі 42 474 667,82 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. слід відмовити на підставі наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статтею 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11 (надалі - постанова) визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно п. 2.5 вказаної постанови правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону

У відповідності із п. 2.5.2 постанови, за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України) (п. 2.6 постанови)

За приписами п. 2.13 постанови вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

Так, за приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За встановлених обставин, суд вбачає наявність порушень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при укладанні спірного договору факторингу, що свідчить про його нікчемність.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 по справі № 910/686/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАЛІПСО ФІНАНС" до Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІС ЛАЙН" про визнання протиправним та скасування рішення, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визначено протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032, яким повідомлено про нікчемність договору факторингу від 20.12.2013 № 13/20/12-01, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАЛІПСО ФІНАНС" та публічним акціонерним товариством "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК".

Зазначеним рішенням також встановлено, що «відповідачем при прийнятті рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032 були застосовані положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які не могли бути застосовані до спірного Договору, оскільки жоден із критеріїв, які наведені в повідомленні про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032 не були встановлені законом на момент укладення Договору.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для направлення позивачу повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032, оскільки не існувало норм закону, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про нікчемність Договору та які б встановлювали його недійсність відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України на момент його укладення.

Більш того, кожен з критеріїв, наведених відповідачем в повідомленні про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032, а саме: п.п. 1, 3, 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", спростовується як самим Договором так і положеннями вказаного закону з огляду на наступне.

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Посилання відповідача на безоплатне відчуження майна банком спростовується п. 4.1 Договору, який передбачає оплату за відступлене право вимоги на користь відповідача в сумі 25.000.000,00 грн. у зв'язку з чим відповідач не здійснив безоплатного відчуження майна та не відмовився від будь-яких майнових вимог.

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

Повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032 не містить жодного підтвердження про продаж прав вимоги за цінами нижчими від звичайних. Крім того, посилання на вказану норму суперечить посиланню на безоплатність.

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідач не приймав на себе будь-яких зобов'язань щодо забезпечення виконання грошових вимог за укладеним між позивачем та відповідачем Договором.

Твердження представника позивача про те, що дії відповідача та прийняте рішення у вигляді повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032 вчинене з порушенням "Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", обов'язковість дотримання якого встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відхилені судом з огляду на те, що на момент проведення перевірки Договору (акт перевірки від 09.02.2015) вказаний вище Порядок ще не діяв.».

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що усі доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги, спростовуються висновками рішення Господаського суду міста Києва по справі №910/686/17, яке набрало законної сили 07.04.2017.

На підставі викладено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС», яким передано право вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором № 155 від 02.11.2004р. укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Офіс Лайн», а саме: право вимоги сплати грошових коштів, право вимоги сплати процентів за користування кредитом, право вимоги інших зобов'язань що випливають з кредитного договору слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013, суд зазначає наступне.

Суд неодноразово ухвалами від 20.09.2016, 08.11.2016 та 02.10.2017 зобов'язував Позивача надати письмові пояснення щодо п. 2 прохальної частини позовної заяви відносно застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р.

Як зазначалось вище, Позивач у своїх поясненнях від 04.10.2016 зазначив, що під застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину він мав на увазі двохсторонню реституцію.

Однак, за позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу (п.2.13 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11).

Тобто, ця вимога є майновою. Позивач же сплатив судовий збір за дві немайнові вимоги, що підтверджується платіжними дорученнями: № 291540 від 25.08.2016 на суму 1 378,00 грн. (а.с. 10) та № 16801 від 02.11.2016 на суму 1 378,00 грн. (а.с. 207).

Відповідно до приписів п. 2.14 вищезазначеної постанови, у разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, така вартість визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК України). Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб (наприклад, якщо майно визначене індивідуальними ознаками і не має аналогів) та в інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну судову експертизу.

Згідно п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Враховуючи, що Позивач вимоги ухвал не виконав та не визначив, в чому саме полягає реституція по відношенню до відповідача (що саме повинен повернути відповідач), суд не має можливості встановлення належного розміру судового збору за другу вимогу, та стягнення його з позивача.

На підставі викладеного позовну заяву в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013, слід залишити без розгляду

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, п.5, ст. 81, ст.ст. 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову про визнання недійсним договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р. укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КАЛІПСО ФІНАНС» яким передано право вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором № 155 від 02.11.2004р. укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Офіс Лайн», а саме: право вимоги сплати грошових коштів, право вимоги сплати процентів за користування кредитом, право вимоги інших зобов'язань що випливають з кредитного договору - відмовити.

Позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору факторингу № 13/20/12-01 від 20.12.2013р - залишити без розгляду.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

18.10.2017.

Суддя Н.Г. Назаренко