Ухвала суду № 69574516, 10.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 761/23775/17 головуючий у 1-й інстанції: Волошин В.О.

апеляційне провадження № 22-ц/796/10227/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року заяву ПАТ "Комерційний банк "Надра" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не є власником квартири, на яку накладено арешт, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ПАТ "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ПАТ "Комерційний банк "Надра" про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому є підстави для накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Такий висновок суду є правильним.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як убачається із матеріалів справи, на момент постановлення оскаржуваної ухвали у розпорядженні суду першої інстанції були письмові докази, які свідчили про те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Оскільки предметом спору є вимоги майнового характеру, заявником обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову та надано докази, що підтверджують належність майна відповідачеві, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповіднуквартиру.

У частині першій статті 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо того, що квартира АДРЕСА_1, не належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки була відчужена ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 15 грудня 2014 року, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову у суду першої інстанції були належні докази того, що квартира, на яку накладено арешт, належить саме відповідачеві.

При цьому ОСОБА_1 не позбавлений можливості подати до суду першої інстанції заяву про скасування вжитих заходів забезпечення позову в порядку статті 154 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова