Рішення № 69573628, 09.10.2017, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2476/17

Провадження № 2/682/979/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Зеленської В. І., при секретарі Кондратюк Л.О., з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом,

в и р і ш и в

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 р у розмірі 39141,41 дол.США заборгованості за кредитом, 3877,56 дол.США заборгованості по процентам за користування кредитом, 35729 грн 71 коп пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 25705 грн 69 коп пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 31.2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, здійсненої суб"єктом оціночної діяльності /експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 5070,91 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зеленська В. І.

Справа № 682/2476/17

Провадження № 2/682/979/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Зеленської В. І., при секретарі Кондратюк Л.О., з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в

29 серпня 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов’язань за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 року по кредиту та процентам у розмірі 10817,19 дол.США та по пені у розмірі 61435,40 грн, а саме: 6320,26 дол.США - заборгованість за кредитом, 4496,93 дол.США – заборгованість по процентам, 35729,71 грн – пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої з 17.08.2016 р по 17.08.2017 р, 25705 грн 69 коп – пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахованої з 17.08.2016 р по 17.08.2017 р, а також судових витрат у розмірі 5070,91 грн, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог пояснив, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 р Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11323415000 від 27.03.2008 р, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 11000,00 дол.США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, а останній зобов’язався повернути наданий кредит у повному обсязі в термін до 26 березня 2018 року у повному обсязі шляхом сплати періодичних платежів, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком №1 до договору. За користування кредитними коштами відповідач зобов’язався сплатити проценти у розмірі 12.40% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, банк нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі, збільшеному вдвічі. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком і які ще не повернуті у власність банку. За порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит позичальник відповідно до договору сплачує банку додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу. В забезпечення виконання кредитного зобов’язання відповідач уклав з позивачем договір іпотеки, відповідно до якого передав в іпотеку квартиру загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Ринкова вартість предмету іпотеки на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки становила 56921.00 грн. Всупереч умов кредитного договору відповідач свого кредитного зобов’язання не виконує, не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення заборгованості по кредиту згідно з графіком та по процентам протягом тривалого часу, чим порушує договірні зобов’язання. Позивач направляв відповідачу вимогу про усунення порушень договору та попереджував про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, відповідач порушення не усунув, заборгованість не погасив. Відповідно до умов Кредитного договору позивач, як іпотеко держатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до чинного законодавства. Тому просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився, а в заяві до суду просить застосувати позовну давність до основної вимоги, так як останній платіж за кредитним договором він здійснив 29.01.2014 р, а отже позивач в січні 2014 р дізнався про порушення свого права, що виражалось у несвоєчасному поверненні кредитних коштів та мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права в строк по 29 січня 2017 р включно. Позивач не звернувся в суд з позовом до нього про стягнення заборгованості в строк по 29 січня 2017 року включно, тим самим пропустив строк позовної давності. Крім цього, вважає, що банк втратив суб’єктивне право звернення стягнення на предмет іпотеки з моменту ухвалення Славутським міськрайонним судом 14.04.2014 р рішення про задоволення кредитної вимоги позивача та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 року. Просить в позові відмовити та розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, письмову докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» з 21.12.2009 р (а.с.9-14).

27.03.2008 р між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11323415000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 11000,00 дол.США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, а останній зобов’язався повернути наданий кредит у повному обсязі в термін до 26 березня 2018 року у повному обсязі шляхом сплати періодичних платежів, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком №1 до договору (а.с.15-21, 22-24). Цільове призначення кредиту – для особистих потреб, а саме: придбання квартири загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. (п.1.4 Договору). Строк кредитування – до 26 березня 2018 р (п.1.2.2 Договору).

За користування кредитними коштами ОСОБА_2 зобов’язався сплатити проценти у розмірі 12.40% річних (п. 1.3.1 Договору).

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, банк нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі, збільшеному вдвічі. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком і які ще не повернуті у власність банку (п. 1.3.1 Договору).

За порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит позичальник відповідно до договору сплачує банку додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу (п. 4 Договору) .

В забезпечення виконання кредитного зобов’язання ОСОБА_2 уклав з договір іпотеки № 81196 від 27 березня 2008 р, відповідно до якого передав в іпотеку квартиру загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Ринкова вартість предмету іпотеки на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки становила 56921.00 грн. (а.с.25-28). Договір іпотеки діє з моменту його нотаріального посвідчення до повного виконання зобов’язань за договором, що обумовлює основне зобов’язання (п. 6.1. договору Іпотеки).

Розділом 6 Договору передбачено право банку в разі порушення позичальником умов цього договору вимагати дострокового повернення всієї суми одержаного кредиту та сплати нарахованих за ним процентів .

Зобов’язання за кредитним договором позивач виконав, надавши ОСОБА_2. кредитні кошти в повному обсязі (а.с.42).

Однак, ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує процентів за користування кредитними коштами, не повертає чергових сум отриманого кредиту . Останній платіж вніс 29.01.2014 р, що стверджується розрахунком заборгованості, поясненнями відповідача в заяві до суду та квитанцією про сплату 2 000 дол.США (а.с.35, 55, 58).

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК.

Відповідно до цієї норми зобов’язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК). Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили кінцевий строк повернення кредиту — до 26.03.2018 (п.1.2.2 кредитного договору) та строки виконання зобов’язання зі щомісячним погашенням платежів: щомісячними платежами в розмірі та у строки відповідно до Графіку для основної заборгованості (п.1.2.2 кредитного договору) і з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти для процентів за користування кредитом (п.1.3.4 кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, чч. 2-4 ст. 612 ЦК, чч. 1, 2 ст. 220 ГК, які передбачають відповідальність боржника.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.04.2014 р з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно стягнуто в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту в розмірі 6497,37 дол.США, що еквівалентно 61568,43 грн за кредитним договором від 27 березня 2008 року (а.с.56-57).

Відповідно до ст.. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов’язань на певних підставах не допускається.

Згідно зі ст.. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наведеного вбачається, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за черговими платежами не є підставою для припинення кредитного зобов’язання і для відмови в позові про стягнення заборгованості, що виникла після ухвалення рішення суду.

Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст.. 17 Закону).

Відповідно до п. 4.1 Договору Іпотеки іпотеко держатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечене іпотекою за цим Договором; у разі виникнення загрози тзнищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Перевіряючи доводи відповідача в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності, суд виходить із такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору — до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 26.03.2018 р.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання, згідно із ч.3 ст.254 ЦК, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок (ст.253 ЦК).

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інте­ресу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252—255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд установив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів — кожного 10 числа (включно) місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 своєчасно щомісячні зобов’язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом не виконував, починаючи з січня 2014 р, у зв’язку із чим у нього утворилася заборгованість по щомісячних платежах станом на день звернення до суду в розмірі 10817.19 дол.США, яка складається з: 6320.26 дол.США - заборгованість за кредитом, 4496.93 дол.США - заборгованість за відсотками, а також 35729,71 - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту нарахована з 17.08.2016 р по 17.08.2017 р, 25705,69 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, нарахована з 17.08.2016 р по 17.08.2017 р.

У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 29.08.2017 р в порядку, визначеному ч. 2 ст. 255 ЦК України.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності за кожним із платежів.

У зв’язку з наведеним, аналізуючи умови договору між сторонами і зміст зазначених правових норм, суд прийшов до висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі №6-20цс14 та від 30.09.2015 р у справі № 6-154цс15, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд знаходить, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог та визначення розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 р є підставною та обґрунтованою.

Однак, враховуючи, що строк дії кредитного договору не закінчився, відповідач допустив заборгованість по сплаті чергових платежів по кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.

Провівши обрахунки, судом встановлено, що в межах строку позовної давності відповідач допустив заборгованість по кредиту в сумі 3941,41 дол.США , заборгованість по процентам в сумі 3877,56 дол.США (розрахунок боргу по кредиту відповідно до Графіку на а.с. 24 та відповідно до розрахунку, наданого банком на а.с. 35, розрахунок заборгованості по процентам а.с. 38 зворот – 39 зворот з 1 вересня 2014 р по день звернення до суду – 29.08.2017 р).

Розрахунок заборгованості по пені позивачем здійснено відповідно до вимог ст.. 258 ЦК України, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 12. Постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Встановлено, що 09.06.2017 р позивач надсилав відповідачу письмову вимогу про виконання кредитного зобов’язання за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 р та попереджував відповідача про наслідки невиконання кредитного зобов’язання , в тому числі про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.29-30). Означена вимога вручена відповідачу 21.06.2017 р, на що вказує його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.31, 32).

Проте, відповідач кредитного зобов’язання в добровільному порядку не виконує, заборгованість не погашає, що дає право позивачу на задоволення грошових вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, зазначеному в позові.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 14, 18, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 254, 256, 261, 267, 1048 -1050, 1054, 509, 599, 526, 610, 611, 589 ЦК України, ст. 17, 33 Закону України "Про іпотеку", суд

в и р і ш и в

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за кредитним договором № 11323415000 від 27.03.2008 р у розмірі 39141,41 дол.США заборгованості за кредитом, 3877,56 дол.США заборгованості по процентам за користування кредитом, 35729 грн 71 коп пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 25705 грн 69 коп пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 31.2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, здійсненої суб"єктом оціночної діяльності /експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 5070,91 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зеленська В. І.