Постанова № 69573422, 22.09.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2017 Справа №607/8077/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

секретаря судового засідання: Борисевич І.А.

розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Тернопільській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Тернополя, вул. Новий Світ,23А, директора ПП «Благоустрій», депутата Тернопільської міської ради,

-- за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

за участю:

-- прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2,

-- особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із протоколу №0900053 від 26.06.2017р. про вчинення корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, який складений оперуповноваженим Управління захисту економіки в Тернопільські області Департаменту захистку економіки НП України ОСОБА_4, ОСОБА_1, будучи депутатом сьомого скликання Тернопільської міської ради, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Листопадова,5, Тернопільської області та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється субєктом відповідальності за правопорушення, повязане з корупцією, всупереч інтересам держави та територіальної громади м. Тернополя, 24 лютого 2017 року під час проведення чергової чотирнадцятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради Тернопільської області в порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме взяла участь у голосуванні та проголосувала «За» при прийнятті рішення №7/14/42 «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, при наступних обставинах.

Встановлено, що згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником (учасників) юридичної особи та керівником приватного підприємства «Благоустрій» (ПП Благоустрій», код 31462954) та засновником (учасників) юридичної особи та керівником ДП «Благоустрій-1» приватного підприємства «Благоустрій». Місце знаходження юридичних осіб зазначене за однією адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня,6. ОСОБА_1 24 лютого 2017 року особисто була присутня під час проведення чергової чотирнадцятої сесії Тернопільської міської ради, на якій відповідно до протоколу даної сесії розглядалося питання «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності», «Продовження терміну дії договорів позички (безоплатного користування) майна комунальної власності терміном до 31.08.2017р. субєктам господарської діяльності, що обслуговують житловий фонд», серед яких було ПП «Благоустрій» та ДП «Благоустрій-1» приватного підприємства «Благоустрій». Згідно із поіменним голосуванням депутатів міської ради під час прийняття рішення «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності» «За» проголосувало 31 депутати із 41 присутніх, в тому числі і ОСОБА_1 Не голосувало 9 депутатів. Таким чином, вказане рішення №7/14/42 разом з додатками від 24.02.2017р. було прийнято. На підставі вказаного прийнято рішення 24 лютого 2017 року було продовжено договори позички (безоплатного користування) майна комунальної власності №5-Ж та №94-Ж між позичкодавцем Тернопільською радою в особі ОСОБА_5, як уповноваженого, органу по укладенню договорів позички та користувачем ПП «Благоустрій» в особі ОСОБА_1

Таким чином, під час участі у голосуванні, лобіюючи інтереси ПП «Благоустрій» та проголосувавши «За» при прийнятті вказаного рішення в діях ОСОБА_6 виник реальний конфлікт інтересів суперечність між її приватним інтересом та представницькими повноваженнями, що вплинуло на обєктивність та неупередженість прийняття рішень під час виконання зазначених повноважень. Однак ОСОБА_1, значи про це, всупереч вимогам законодавства вчинила дії, а саме взяла участь у голосуванні й особисто голосувала «За» при прийнятті вказаного вище рішення за наявності зазначеного реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, відповідальність за яке передбачена за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

При встановлених обставинах у протоколі про адміністративне правопорушення від 26.06.2017р. №0900053, прокурор в судовому засіданні зазначає, що ОСОБА_1, будучи депутатом сьомого скликання Тернопільської міської ради та згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є субєктом відповідності за корупційні правопорушення, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 цього Закону, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час проведення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради та 24 лютого 2017 року особисто взяла участь у голосуванні та проголосувала «За» при прийнятті рішення №7/14/42 «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності» (згідно додатку №6), чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому просить її визнати винною за вчинене правопорушення та накласти адміністративне стягнення, оскільки вина ОСОБА_1 повністю доведена зібраними матеріалами, які долученні до протоколу.

В судовому засіданні ОСОБА_1О та її представник адвокат ОСОБА_3 вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 172-7 КУпАП не визнають, посилаючись на ті обставини, що як в протоколі, так в судовому засіданні прокурором не наведено і не доведено наявності самого конфлікту інтересів між приватним інтересом та представницькими повноваження ОСОБА_1 як депутата, яка представляє відповідний округ територіальної громади міста Тернополя, під час голосування діяла виключно в інтересах громади міста Тернополя, під час голосування не існувало суперечностей між наявним приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими чи представницькими повноваженнями, що би вплинуло на обєктивність та неупередженість прийнятого рішення, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Також відзначають, що ОСОБА_1 подавала на імя міського голови, на сесію Тернопільської міської ради та постійній комісії Тернопільської міської ради повідомлення про те, що по питанню надання безоплатно в користування приміщення комунальної власності ПП «Благоустрій»» вона буде голосувати «За», оскільки чинним законодавством не визначено поняття часткового підтримання проекту рішення, проте її голос не враховувати в частині, що стосується ПП «Благоустрій» та ПП «Люкс», так як в даних підприємствах працює вона та її чоловік. Крім цього, ОСОБА_7 перед голосуванням у мікрофон повідомила про дані обставини та вказала, що за відсутності механізму голосувати по окремих питаннях, оскільки на голосування виносилося рішення в цілому, яке складалося із ряду питань, вона буде голосувати «За», хоча її голос по питанню ПП «Благоустрою» не враховувати. Дане повідомлення про протоколу засідання сесії Тернопільської міської ради не заносилося та щодо наявності такого повідомлення уповноваженні на це особи перед початком сесії та голосуванням присутнім депутатам не повідомили.

Тому вважають, своїми діями ОСОБА_1, які виразилися у повідомленні міського голови м. Тернополя, сесії Тернопільської ради, позбавила наявність будь-яких конфліктів інтересів, не встановлено і не доведено наявності факт прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, в даному випадку відсутні обовязкові в сукупності юридичні фактори для підтвердження в діях ОСОБА_1 при голосуванні 24.02.2017р. ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому адміністративну справу відносно ОСОБА_1 просять закрити за відсутність складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є депутатом Тернопільської міської ради та відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється субєктом відповідальності за правопорушення, повязане з корупцією.

Як свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статут ПП «Благоустрій» керівником та засновником даного підприємства є ОСОБА_1. Також, ОСОБА_1 є керівником ДП «Благоустрій-1» ПП «Благоустрій».

Рішенням 14 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 24.02.2017р. за №7/14/42 було продовжено договори позички (безоплатного користування) майна комунальної власності терміном по 31.08.2017р. субєктам господарської діяльності, що обслуговують житловий фонд згідно додатком №6, а саме ПП «Благоустрій» та ДП «Благоустрій-1» ПП «Благоустрій».

Згідно витягу із протоколу поіменного голосування 14 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 24.02.2017р. під час голосування за проект рішення «Про надання в безоплатне користування майна» з додатком №6 до рішення міської ради від 24.02.2017р. №7/14/42 рішення було прийнято. Усього проголосувало 41 депутат, «За» - 31, «Проти» - 0, «Утрималось» - 1, «Не голосувало» - 9. ОСОБА_1 проголосувала «За».

Таким чином, прокурор в судовому засіданні підтримує протокол про адміністративне правопорушення від 26.06.2017р. і зазначає, що ОСОБА_1, будучи депутатом сьомого скликання Тернопільської міської ради та згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є субєктом відповідності за корупційні правопорушення, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 цього Закону, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час проведення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради та 24 лютого 2017 року особисто взяла участь у голосуванні та проголосувала «За» при прийнятті рішення №7/14/42 «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності» (згідно додатку №6), чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому провадженні в адміністративній справі слід закрити, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» діяння визнається корупційним правопорушення, якщо воно: є умисним; містить ознаки корупції; вчинене певним субєктом особою, зазначеною у ст. 3 Закону; і за нього законом установлена юридична відповідальність певного виду кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна.

Діяння за визначенням не може бути визнане корупційним правопорушенням, якщо воно, відповідно: не відповідає визначеному в Закону опису дії чи бездіяльності або є необмеженим, або є умисним, але не вчинене з метою, визначною в Законі, або вчинене особою, не зазначеною у ст. 3 Закону, або за нього законом не установлена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність.

Склад корупційного правопорушення передбачає наявність чотирьох взаємозумовлених і взаємоповязаних елементів: обєкта та обєктивної сторони, субєкта і субєктивної сторони. Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає наявність корупційного діяння.

Стаття 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що особам, зазначеним участині першійстатті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та повязані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону особи, зазначені упунктах 1,2частини першої статті 3 цього Закону, зокрема, ОСОБА_1, зобовязана:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Як підтверджується матеріалами, які долученні до протоколу від 26.06.2017р. №0900053 ОСОБА_1 23 лютого 2017 року в Тернопільській міській раді зареєструвала повідомлення, яке адресоване Тернопільському міському голові ОСОБА_8, сесії Тернопільської міської ради, постійній комісії Тернопільської міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності, в якому вказала, що їй стало відомості, що на розгляд пленарного засідання Тернопільської міської ради виносися проект рішення «Про надання в безоплатне користування майна комунальної власності». Даним проектом передбачено надання майна комунальної власності в безоплатне користування підприємствам, зокрема, серед яких є «ПП «Благоустрій» та ПП «Люкс», в яких вона працює та її чоловік. Попри цього відзначила, що оскільки чинним законодавством не визначенні поняття часткового підтримання проекту рішення, або голосування лише за частину проекту рішення, повідомила про те, що вона буде голосувати «За», при цьому просить не враховувати її голос «За» відносно «ПП Благоустрій».

Таким чином, на думку суду, ОСОБА_1, скерувавши вказане повідомлення в порядку ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вжила заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів. Крім цього в судовому засіданні ОСОБА_1 ствердила, що перед початком голосування вона у мікрофон повідомила про обставини, які зазначені нею у повідомленні від 23.02.2017р., а тому і вжила заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

В той же час, частина 1 статті 29 Закону передбачає механізм зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Згідно ч. 2 ст. 35 Закону у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Проте, які встановлено в судовому засіданні під час розгляду справи, повідомлення ОСОБА_1, яке було зареєстроване в Тернопільській міській раді 23.02.2017р., у протокол засідання не заносилося і ніхто серед уповноважених на це осіб, кому дане повідомлення було адресоване, як перед початком сесії, так і перед голосуванням, повідомлення ОСОБА_1 не оприлюднив до відома для можливості застосування положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції».

У відповідності до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, порушення якої інкримінується ОСОБА_1, відповідальність особи наступає лише за вчинення нею дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовим чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на обєктивність та неупередженість вчинення сикх дій, або прийняття таких рішень.

Обєктивна сторона даного правопорушення полягає у бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, що можуть вплинути на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обовязків, тому зобовязана була повідомити про це свого керівника, однак не зробила цього.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на обєктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Як відзначено у пункті 3 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-943/0/4/17 від 22.05.2017р. «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, повязані з корупцією» відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на обєктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обовязкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на обєктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколу про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, та відповідно, в постанові суду.

Однак, при дослідженні протоколу про вчинення корупційного адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП від 26.06.2017р. №0900053, так і під час розгляду справи прокурором не було обґрунтовано, чого і не вказано у самому протоколі, наявності і встановлення факту реального конфлікту інтересів та його наявності під час голосування ОСОБА_1 на сесії Тернопільської міської ради 24.02.2017р., не доведено і не вказано, чи приватний інтерес ОСОБА_1 суперечив її представницьким повноваженням під час голосування із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв на прийняття рішення, чи така наявна суперечність вплинула і реально впливала на обєктивність або неупередженість прийняття 24.02.2017р. рішення сесією Тернопільської міської ради. Голосування депутата є його обовязком, тобто участь у такому голосуванні є здійсненням депутатом його представницьких повноважень. Відтак відсутній прямий і безпосередній причинно-наслідковий звязок між голосуванням та прийняттям рішення, враховуючи кількість голосів депутатів, які проголосували «За» прийняття проекту рішення від 24.02.2017р., а також приймаючи до уваги відсутність конкуренції відносно ПП «Благоустрій».

При вказаних обставинах, на думку суду за наслідками досліджених доказів, в даному випадку мав місце уявний конфлікт інтересів, коли виникає думка про те, що приватні інтереси публічної особи, якою є ОСОБА_1, здатні неправомірно вплинути на виконання нею функціональних обовязків, але в реальності, що було встановлено, цього не відбувається, оскільки діяння ОСОБА_1, які викладенні у протоколі від 26.06.2017р. №0900053 не впливали на обєктивність чи неупередженість результатів голосування депутатів сесії 24.02.2017р.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Також, вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимогст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи, що КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, суд, у відповідності до принців дизпозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що долученні до протоколу докази і на які посилається в судовому засіданні прокурор в доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП при встановлених обставинах справи слід оцінювати критично, оскільки ними не підтверджено і вони не містять будь-яких даних, які б з достовірністю свідчили про обєктивні та субєктивні ознаки реального конфлікту інтересів, наявність суперечностей між приватними інтересами ОСОБА_1 та її представницькими повноваженнями як депутата Тернопільської міської ради, що вплинуло на обєктивність та неупередженість прийняття рішення сесією Тернопільської міської ради 24.02.2017р. під час виконання нею зазначених повноважень, що в свою чергу виключають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення від 26.06.2017р. №0900053, наслідком чого є закриття провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 282-284, 285, 287-294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №607/8077/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП згідно протоколу №0900053 від 26.06.2017р. закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

СуддяОСОБА_9