Ухвала суду № 69570438, 12.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10119/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позову Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Дослідивши позовну заяву та матеріали, суд вважає, що згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем-орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

За п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В даній справі позов заявлений про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеною адресною допомогою внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово–комунальних послуг, які в свою чергу стали власністю (майном) відповідача, що на думку судді не підпадає під дію п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України.

Такий спосіб тлумачення поняття «майна» також узгоджується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, яким зокрема зазначено, що право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», «Стек та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, спір сторін не містить ознак публічно-правового характеру, оскільки стосується власності особи, яка набула майно у певний спосіб, що вказує на приватноправові відносини, а тому відсутні підстави для розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція міститься також в рішенні Верховного Суду України № 21-1884а15. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.03.2016 року (справа № 6-495 цс16), де зазначено, що суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі за позовом управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області до фізичної особи про повернення надміру сплачених кошів, на підставі п.1 ч.1 процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004 ст. 205 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Тому, суд ухвалює судове рішення про відмову у відкритті провадження за адміністративним позовом згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Крім цього, відповідно до ч.5 ст.109 КАС України, слід роз’яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду із таким самим позовом.

А також, слід роз’яснити позивачу його право звернення із аналогічною позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.50, 109, 186 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Позовну заяву разом з додатками повернути Управлінню праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2