Ухвала суду № 69561338, 12.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1399/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/4779/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 18 12.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрсСиббанк» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в яком просив визнати недійсним кредитний договір № 10005097000 (27-NL/08-2003С) від 29 серпня 2003 року, укладений між ним та акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») разом з усіма додатковими угодами до цього договору; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11005620000 від 19 травня 2006 року, укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк» разом з усіма додатковими угодами до цього договору; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11105190000 від 26 грудня 2006 року, укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк» разом з усіма додатковими угодами до цього договору; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11202038000 від 21 серпня 2007 року, укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк» разом з усіма додатковими угодами до цього договору.

20 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову, в якій просив накласти арешт на будинок з господарськими будівлями та спорудами площею 368,7 кв.м. та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; будинок площею 44,5 кв.м., земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Також просив заборонити ПАТ «Укрсиббанк» вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного вище нерухомого майна, в тому числі, реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4, а також двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, та проведення відчуження в будь-якому вигляді нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 на користь третіх осіб.

В обґрунтування вимог заяви послалася на те, що у разі задоволення його позовних вимог суд може бути встановити, що підписання вказаних правочинів не створює будь-яких правових наслідків для сторін, а звернення стягнення на майно позивача з метою погашення кредитної заборгованості є безпідставним. Вказував, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2013 року стягнуто з нього на користь ПАТ «Укрсиббанк»заборгованість за вказаними вище кредитними договорами на суму 3 992 793 грн. 50 коп. Дане рішення суду знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області за виконавчим провадженням №41238477. В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на вказане вище нерухоме майно, яке виставлено на продаж шляхом проведення електронних торгів. Зазначав, що відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 червня 2017 року за ПАТ «Укрсиббанк» було зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про придбання з прилюдних торгів від 23 червня 2017 року. Тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднути чи зробити неможливими виконання рішення суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на:

- будинок з господарськими будівлями та спорудами, площею 368,7 кв. м., та земельну ділянку площею 0,10 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3;

- будинок, площею 44,5 кв. м., земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;

Також заборонено ПАТ «Укрсиббанк» вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна, в тому числі, реєстрацію права власності за собою на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4, а також двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та проведення відчуження в будь-якому вигляді нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 на користь третіх осіб.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Однак, суд першої інстанції при розгляді даної заяви про забезпечення позову не з`ясував чи підлягає забезпеченню позов про визнання недійсними кредитних договорів, який є позовом немайнового характеру.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у разі задоволення даного позовупро визнання недійсними кредитних договорів рішення суду не підлягає виконанню, у тому числі, у примусовому порядку. Тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, є помилковим.

Крім того, суд першої інстанції, у порушення вимог ч.3 ст.151 ЦПК України, не навів в оскаржуваній ухвалі обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «УкрсСиббанк» задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді