Ухвала суду № 69561193, 12.10.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/3630/17 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Галацевич О.М.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика"

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2017 року

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила забезпечити свій позов до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, а саме - вбудоване приміщення загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є власником вищезазначеного приміщення, яке є предметом іпотеки за оспорюваними договорами. У березні 2017 року вона отримала заяву-вимогу про виконання зобов'язань за кредитними договорами в загальній сумі 152 000 дол. США та про подальше звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за договорами іпотеки від 21 квітня 2006 року, 13 вересня 2007 року та 12 грудня 2007 року. Вважає, що унаслідок вчинення відповідачами таких дій існує реальна загроза її інтересам та ймовірність втрати власного майна.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2017 року заява ОСОБА_1 задоволена. Накладено арешт на нежитлове приміщення (кафе), літ. «А», цегляне, загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не може застосовуватися у позовах немайнового характеру. Обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає заявленим у позові вимогам. Вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував, чим обумовлена ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду. Вжитий захід забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності товариства. У порушення вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України накладено арешт на майно, яке належить позивачу, а не відповідачеві.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із виділених матеріалів убачається, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання трьох кредитних договорів від 21 квітня 2006 року, 13 вересня 2007 року та від 12 грудня 2007 року, за якими вона отримала кошти на загальну суму 212 750 дол. США, та трьох договорів іпотеки, якими вона забезпечила виконання основного зобов'язання приміщенням кафе, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 недійсними та застосування двохсторонньої реституції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кредитні договори суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки, тобто приміщення кафе. Заяву обґрунтувала тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» 20 березня 2017 року через приватного нотаріуса передала їй заяву з вимогою виконати зобов'язання за кредитними договорами в загальній сумі 152 000 дол. США та у разі невиконання про подальше звернення стягнення на приміщення кафе на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пункті другому постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суд повинен виходити із того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види.

У заяві ОСОБА_1 просить накласти арешт на приміщення кафе.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Проте, забезпечуючи позов у спосіб, який клопотала позивач, суд першої інстанції не звернув уваги на те, кому на час постановлення ухвали належало кафе, а тому помилково наклав арешт на нерухоме майно, яке на момент постановлення ухвали відповідачам не належало.

У суді апеляційної інстанції з'ясовано, що 30 серпня 2017 року право власності на спірне майно зареєстроване за ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

За таких обставин, на час постановлення ухвали (23 червня 2017 року) відповідачам кафе не належало, а тому суд першої інстанції неправомірно застосував вид забезпечення позову, про який клопотала позивач.

На стадії апеляційного провадження перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, на час його постановлення. На час забезпечення позову судом першої інстанції шляхом накладення арешту на кафе, майно відповідачам не належало.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує ухвалу суду першої інстанції та відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки воно вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, враховуючи, що така дія допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2017 року скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча Судді: