Ухвала суду № 69552073, 12.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/704/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Терновенко А. В.

Категорія 229 Доповідач в колегії апеляційного суду Яковлєва С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Яковлєвої С.В.,

суддів Осєтрова В.І., Гончара В.М.,

із секретарем Пилипенко К.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12015120000000148 за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Таужне, Гайворонський район Кіровоградська область, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, проживає АДРЕСА_1 судимого:

-31.03.2008 року Первомайським міським судом Миколаївської області за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 5, ст. 185 ч. 5. ст. 87 ч. 4, ст. 289 ч. 3, ст. 264 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років,

засуджено за ч.1 ст.229 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Ульяновка Кіровоградська область, українця, громадянина України, освіта вища, одружений, проживає АДРЕСА_2, в порядку ст.89 КК не має судимості,

визнано невинуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженця с. Розношенське, Ульяновський район Кіровоградська області, українця, громадянина України, освіта вища, неодружений, проживає АДРЕСА_3

визнано невинуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину,

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1569 грн. 61 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Драгоненка Р.Ю.,

захисника-адвоката Яушева В.В.,

виправданих ОСОБА_5, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_3

Органами досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні незаконного використання знаків для товарів і послуг та фірмового найменування, за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди у великих розмірах.

Так, на початку 2015 року, точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел на незаконне використання знаку для товарів і послуг та фірмового найменування, з метою отримання незаконного прибутку шляхом продажу фальсифікованого ним звичайного насіння польових культур під знаками для товарів і послуг під фірмовим найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10», виключні права на які належать компанії ТОВ «Піонер Насіння Україна», та які добре відомі споживачам.

З метою досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_5 вступив в злочинну змову з рідним братом ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Згідно злочинної домовленості між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 останній повинен здійснювати реалізацію виготовленої фальсифікованої продукції маркованої знаками для товарів та послуг з фірмовим найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10», а брати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в свою чергу згідно їх злочинних намірів здійснювали фасування та виготовлення фальсифікованої продукції, а саме посівного матеріалу насіння польових культур під знаками для товарів і послуг під фірмовим найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10» споживачам на території Кіровоградської області.

Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з березня по квітень 2015 року вчинили наступні дії спрямовані на вчинення злочину. ОСОБА_5 закупив насіння звичайних польових культур, які зберігав в виробничому цеху за адресою: АДРЕСА_4; замовив на типографії пакувальний матеріал - паперові мішки ємкістю 25 кг. кожен, які відповідно до оригіналу за формою, розмірами та зовнішнім виглядом були марковані знаками для товарів і послуг та фірмовими найменуваннями «ІНФОРМАЦІЯ_10», місце замовлення яких слідством встановити не представилось можливим. При виробництві продукції ОСОБА_5 використовував маркувальні етикетки, голограми, інструкції по використанню виготовленні з наслідуванням оригінальних позначень, якими компанія ТОВ «Піонер Насіння Україна» здійснює маркування своєї продукції.

Крім того, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 у виробничому цеху використовували 2 бетонозмішувалки для фарбування насіння польових культур та в подальшому здійснювали фасування пофарбованого насіння до мішків з фірмовим найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10». Зазначене майно останні зберігали для продажу та після отримання замовлення, реалізацію, звичайного насіння польових культур під виглядом продукції корпорації «ІНФОРМАЦІЯ_10», здійснював ОСОБА_3

29.04.2015 з метою документування злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працівниками УПЗСЕ УМВС України в Кіровоградській області проведено контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупівлі у ході якої ОСОБА_3 за адресою: в АДРЕСА_5 реалізував покупцеві ОСОБА_7 49 мішків спеціально виготовленої продукції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - посівного матеріалу кукурудзи «ІНФОРМАЦІЯ_11», які відповідно до оригіналу за формою, розмірами та зовнішнім виглядом були марковані знаками для товарів і послуг та фірмовими найменуваннями «ІНФОРМАЦІЯ_10», вагою 25 кг кожний.

Таким чином, за вищевикладеними обставинами останні умисно, з корисливих спонукань, порушили регламентований порядок здійснення господарської діяльності та відносин, які передбачені Законом України від 15.12.1993 № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», який передбачає виключне право власника користуватися і розпоряджатися за своїм розсудом зареєстрованим у встановленому порядку знаком для товарів і послуг, забороняти іншим особам використовувати знак без його дозволу, маючи намір на незаконне використання знака для товарів і послуг і фірмового найменування «ІНФОРМАЦІЯ_10», виключні права на території України на використання яких належить компанії ТОВ «Піонер Насіння Україна».

Згідно висновку судово-криміналістичної експертизи інтелектуальної власності НДЕКЦ при ГУ МВС України в Дніпропетровській області №70/38-476 від 02.07.2015 знаки для товарів та послуг, що містяться на упакувальних матеріалах - мішках: 49 мішках кукурудзи «ІНФОРМАЦІЯ_11» є схожими на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15.09.1993, № НОМЕР_2 від 15.09.1993, № НОМЕР_3 від 25.02.2010 настільки, що їх можна сплутати та застосування даних позначень є використанням знаків для товарів і послуг. Загальна вартість оригінальної продукції «ІНФОРМАЦІЯ_10» складає 174715,87 гривень.

Так, за версією слідства ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заподіяли своїми умисними незаконними діями, в результаті незаконного використання торгових знаків і фірмового найменування «ІНФОРМАЦІЯ_10», матеріальні збитки компанії ТОВ «Піонер Насіння Україна», в особі представника ОСОБА_8, який на основі довіреності від 12.03.2015 уповноважений на території України представляти вищевказані торгові знаки, в сумі 174715,87 гривень, що являється великими розмірами.

Судом першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України та виправдано за відсутністю складу злочину.

Виправдовуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що аналізуючи добуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з погляду на їх допустимість, належність та достовірність суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за ч.2 ст.229 КК України грунтується на припущеннях. Зокрема не здобуто жодного доказу їх вини у вчиненні ними незаконного використання знаків для товарів і послуг та фірмового найменування . Так досудовим слідством не доведену ту обставину та необгрунтовано її доказами, що останні вчиняли будь-які дії , пов"язані з незаконним використанням знаків для товарів і послуг та фірмового найменування щодо 49 мішків насіння кукурудзи , отже в цій частині обвинувачення носить абстрактний характер, досудовим розслідуванням не доведено таку кваліфікуючу ознаку ,як попередня змова групою осіб, зокрема у відповідності до ст.28 КК України , для такої форми вчинення злочину , притаманна спільність дій двох чи більше осіб за домовленністю для досягнення спільної злочинної мети. Обставина замовлення ОСОБА_4 в типографії пакувального матеріалу суду не доведена . Крім цього з обвинувального акту слідує , що дії пов"язані з замовленням мішків у типографії та використанням позначень вчиняв ОСОБА_5 , однак в обвинуваченні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначено , що ції дії вчиняв ОСОБА_4, однак жодних доказів щодо вчинення цих дій обвинуваченими за попередньою домовленістю або одним з них суду не надано. В судовому засіданні не встановлена і та обставина , що 49 мішків фальсифікованого насіння кукурудзи з маркуванням "pioneer", які були вилучені під час контрольованої закупівлі від 29.04.2015 року були передані за попередньою домовленістю обвинуваченими ОСОБА_4 ОСОБА_3 для реалізації . такми чином суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5складу кримінального правопорушення. А тому вони підлягають випраданню за ч 2 ст.229 КК України.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.229 КК України, оскільки ОСОБА_3 своїми діями, пов"язаними з реалізацією фальсифікованого товару марки "Pioneer", достовірно знаючи про сумнівне походження даної продукції -застосував його під час пропозиції для якої знак зареєстровано. При цьому, суд визнав за можливе перекваліфікувати його дії з частини 2 на ч.1 ст.229 КК України, як на незаконне використання знака для товарів та послуг, фірмового найменування кваліфікованого значення походження товару, що завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, при цьому виключивши кваліфікуючу ознаку повторну змову групою осіб.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок районного суду від 21.07.2017 року стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незаконним виправданням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.229 КК України, безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.2 ст.229 на ч.1 ст.229 КК України, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 винними за ч.2 ст.229 КК України та призначити покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.229 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 68000 грн., ОСОБА_4 за ч.2 ст.229 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 68000 грн., ОСОБА_3 за ч.2 ст.229 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 68000 грн. Питання щодо судових витрат вирішити у відповідності до ст.124 КПК України, а саме: стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1569 грн. 61 коп. Речові доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім того апелянт просить, відповідно до ст.404 КПК України повторно дослідити докази обвинувачення, а саме: протокол обшуку від 29.04.2015 складів за адресою: АДРЕСА_6 (Т.1 а.п.139-145), протоколи про результати здійснення оперативно-технічного заходу №2 (Т.2 а.п.1-105), протокол огляду ідентифікації та вручення грошових коштів ОСОБА_7 від 29.04.2015 (Т.1 а.п.112-128), протокол №5/683 від 30.04.2015 про результати контролю за вчиненням злочину (Т.2 а.п.2-4), протокол огляду місця події від 29.04.2015, проведеного за адресою: АДРЕСА_7 (Т.1 а.с.130-132), висновок експерта №70/38-476 від 02.07.2015 ( Т.З а.п.45-57), заяву представника ТОВ «Піонер Насіння Україна» ОСОБА_8 до правоохоронних органів від 08.04.2015, експертний висновок від 30.03.2015 (Т.1 а.п.1-10), лист ОСОБА_10 (Т.4 а.п.165).

Свої вимоги мотивує тим, що вирок районного суду є незаконним таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незаконним виправданням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.229 КК України, безпідставної перекваліфікацією дій ОСОБА_3 з ч.2 ст.229 КК України на ч.1 ст.229 КК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.229 КК України, зазначив, що перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності не доводять обвинувачення, оскільки ґрунтуються на припущеннях. До такого висновку суд першої інстанції прийшов з огляду на покази ОСОБА_10, який в ході судового розгляду пояснив, що з метою придбати посівний матеріал у лютому 2015 року зв'язувався телефоном із чоловіком на ім'я ОСОБА_5. Останній автобусом вислав йому один мішок зразку посівмату, а він в свою чергу перерахував 1600 грн. на банківську картку, номер якої йому дав ОСОБА_5, точного прізвища якого не пам'ятає, але нібито ОСОБА_11. Оскільки упаковка даного зразка викликала у нього підозру, він звернувся до офіційного представника фірми «Піонер» та протягом тижня відправив їм мішок для перевірки. В подальшому, дізнався, що даний зразок посівмату не є оригінальною продукцією, тому більше до ОСОБА_5 не звертався. Однак з незрозумілих причин, без жодної мотивації у вироку, суд пославшись на межі висунутого обвинувачення, не взяв покази ОСОБА_10 до уваги, зазначивши у вироку, що вони не мають жодного доказового значення. Також, в обґрунтування виправдувального рішення стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд у вироку перерахував покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_11, які на думку суду, не підтверджують винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у незаконному використанні знаків для товарів та послуг та фірмового найменування щодо 49 фальсифікованих мішків насіння кукурудзи з підробленими маркувальними знаками. У той же час, свідок ОСОБА_12 у суді пояснив, що він працює директором сортодослідної станції, знайомий з братами ОСОБА_4, оскільки раніше проживав із ними в одному будинку. Оскільки станція мала перед ОСОБА_5 борг біля 185 тис, то останній в рахунок боргу частинами забирав у них насіння кукурудзи, що документально підтверджується. Свідок ОСОБА_11 підтвердив у суді, що із ОСОБА_5 він знаходиться у дружніх стосунках. Йому відомо, що у ОСОБА_5 є фірма по реалізації агрохімії. Свідок у селах Корніловка та Новоселиця Ульяновського району Кіровоградської області, на прохання ОСОБА_5, допомагав розвантажувати та завантажувати зерно кукурудзи, за що отримував кошти.

Покази вищеназваних свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 навпаки свідчать про те, що ОСОБА_5 мали у наявності посівний матеріал насіння кукурудзи, з яким у подальшому в змові з ОСОБА_3 здійснювали операції по незаконному використанню знаків для товарів і послуг та фірмового найменування під торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Також з показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що останній у селі Новоселиця Ульяновського району Кіровоградської області на складі фермерського господарства ОСОБА_5, що розташоване по АДРЕСА_8, допомагав з завантаженням та розвантаженням насіння кукурудзи, що беззаперечно свідчить, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають безпосереднє відношення до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.229 КК України.

Однак, суд першої інстанції, всупереч здобутим доказам прийняв помилкове рішення про виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч.2 ст.229 КК України, начебто через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді та ухвалив обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3, перекваліфікувавши дії останнього з ч.2 ст.229 КК України на ч.І ст.229 КК України.

Так, суд, поклавши в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 належний та допустимий доказ, зокрема протокол №5/683 від 30.04.2015 про результати контролю за вчиненням злочину, яким встановлено, що грошові кошти в сумі 20000 грн. ОСОБА_7 для придбання 50 мішків насіння кукурудзи із нанесеними знаками для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_10» перерахував, за домовленістю з ОСОБА_3, на банківську картку «Приватбанку» на ім'я ОСОБА_15, якою на той час користувався ОСОБА_5, та тільки після цього ОСОБА_3 передав 49 мішків насіння кукурудзи із нанесеними знаками для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_7

У той же час суд безпідставно прийняв до уваги, як допустимий доказ, неправдиві покази ОСОБА_3 який зазначив, що придбав 50 мішків насіння кукурудзи для перепродажу у свого знайомого ОСОБА_14 з Вінниці, при цьому на підтвердження своїх слів не надав суду жодних даних для ідентифікації вказаної особи, а кошти для придбання нібито позичив у ОСОБА_5, які в подальшому повернув шляхом особистого перерахунку на банківську карту на ім'я ОСОБА_15, якою на той час користувався ОСОБА_5, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до вищевказаного протоколу кошти перераховував ОСОБА_7

Крім того, суд визнав недостатніми доказами протокол обшуку від 29.04.2015 складів за адресою: АДРЕСА_9 в результаті якого виявлено та вилучено змішувалки та ємкості зі слідами барвника синього та червоного кольору, одне відро із фарбою білого кольору, одну ємність з барвником червоного кольору в порошкоподібному стані, одну металеву ємність зі слідами барвника синього кольору, пусті мішки з маркуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10», в кількості 113 шт. та наповненні мішки з маркуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10» в кількості 125 шт., оскільки, на думку суду, даний доказ не доводить факту вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дій, пов'язаних з фальсифікацією продукції.

Також апелянт не погоджується з твердженням суду у вироку, що обвинуваченням не доведено таку кваліфікуючу ознаку, як попередня змова групою осіб, з огляду на ознаки ст.28 КК України, якої притаманні, як правильно зазначив суд, спільність дій двох чи декількох осіб, за домовленістю для досягнення спільної злочинної мети. Однак, як свідчить аналіз фактичних обставин інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, кожний із них здійснив частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення, всі дії були узгоджені між собою на досягнення єдиного корисного результату, згоду на що одержано між учасниками злочину до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.229 КК України. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, користуючись родинним стосунками, що підсилювало змову між останніми, закупляли насіння звичайних польових культур, які зберігали в виробничому цеху за адресою: АДРЕСА_10, що належав їх батьку ОСОБА_16 В подальшому, у вказаному виробничому цеху, використовуючи 2 бетонозмішувалки, фарбували насіння звичайних

польових культур та здійснювали фасування пофарбованого насіння до мішків з фірмовим найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_10», використовуючи при цьому пакувальний матеріал, схожий до оригіналу за формою, розмірами та зовнішнім виглядом та маркувальні етикетки, голограми, інструкції по використанню, виготовлені з наслідуванням оригінальних позначень, якими компанія ТОВ «Піонер Насіння Україна» здійснює маркування своєї продукції.

У свою чергу ОСОБА_3, на досягнення спільної з ОСОБА_5 мети, використовуючи можливості телефонного зв'язку, що значно розширювало коло замовників на зазначену продукцію, реалізовував останнім фальсифіковану продукцію у виді насіння кукурудзи під видом оригінальної продукції всім відомої торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_10», та як правильно зазначив у вироку суд, достовірно знаючи про сумнівне походження даної продукції.

Таким чином, суд, за наявності доказів винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.229 КК України, незаконно виправдав останніх за вказаним обвинуваченням, що в подальшому потягло незаконну перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч.2 ст.229 КК України на ч.І ст.229 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосував норму кримінального закону, передбачену ч.2 ст.229 КК України.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку наведено обґрунтування причин перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.2 ст.229 КК України на ч.1 ст.229 КК України, у той же час суд не зазначив таку необхідність у її резолютивній частині, чим допустив порушення вимог ст.374 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та також являється підставою для скасування вироку.

Також вказує, що районний суд у описовій частині вироку, у порушення вимог ст.374 КПК України, не зазначив прізвища представника потерпілого, хоча в ході судового розгляду його допит здійснювався.

- обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Ульяновського районного суду щодо нього скасувати частково. Ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим у скоєнні злочину за ст..229 КК України та виправдати. Повернути йому вилучені грошові кошти в розмірі 1000 грн. 00 коп. та повернути вилучені в нього 49 мішків кукурудзи пр64д81. Свої вимоги мотивує тим, що під час розгляду даної кримінальної справи в суді не було досліджено жодного доказу, який би вказував на його причетність до незаконного використання знаку для товарів і послуг та фірмового найменування компанії ТОВ «Піонер Насіння України». Не досліджено жодного доказу, який би вказував, що він якимось чином причетний до виготовлення продукції компанії ТОВ «Піонер Насіння України». Жодний свідок, може підтвердити його участь у виготовленні

продукції цієї компанії. Докази щодо того, що віг завідомо знав що насіння

кукурудзи не являється оригінальним, в матеріалах провадження відсутні. Доказом чому є протокол №5/805 контролю за телефонними розмовами ст.2. де він пояснює посереднику ОСОБА_14, що можливо це насіння купити у мене офіційно через фірму і оплатити в електронному вигляді. Зокрема якщо б він знав, що насіння не якісне то не пропонував би купляти задокоментовуючи. Крім того вказує, що він пояснював в суді першої інстанції, що насіння кукурудзи «ІНФОРМАЦІЯ_10»рг39с!81, які в мене вилучили в с. Підлісне, Олександрівського району Кіровоградської області, він купив у знайомого з Вінницької області і про те, що воно не являється оригінальним - не знав. Зокрема, в нього не було ніякого умислу щоб мати відношення до фальсифікації чи збуту фальсифікованого товару фірми «піонер». Таким чином висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме, висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду, що тягне за собою безумовне скасування вироку відповідно до ст.411 КПК України.

Більше того зазначає, що його вина підтверджується лише висновком експерта і протоколом вилучення 49 мішків кукурудзи від чого він не відмовлявся, але це ніяк не доказує його причетність до незаконного використання торгівельного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Також з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що в домоволодінні де він мешкає проводився обшук, що вказує на відсутність протоколу обшуку в матеріалах кримінальної справи, і в свою чергу ще раз підтверджує правдивість моїх слів,що я не маю відношення до незаконного використання знаку для товару. Більше того, районний суд не вирішив питання що до повернення йому коштів в сумі однієї тисячі гривень,вилучених в мене в с Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги і просив їх задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та заперечив проти апеляції прокурора, виправданих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, захисника-адвоката Яушева В.В. в інтересах ОСОБА_4, які просили вирок районного суду щодо виправданих залишити без змін, апеляцію прокурора без задоволення, вирішення апеляції ОСОБА_3 залишили на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно вимог ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно ст.374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкладає докази обвинувачення.

За положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою має бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Тобто мотивування вироку - це обґрунтування висновків і рішень суду з питань винуватості або невинуватості обвинуваченого, кваліфікації злочину, призначення міри покарання або звільнення від покарання винних, виправдання невинуватих. У цій частині суд обґрунтовує рішення, яке буде викладене ним у резолютивній частині вироку і воно повинно відповідати резолютивної частині.

Судом першої інстанції ці вимоги закону не виконані.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачувалися у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України.

Стороною обвинувачення на підтвердження пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано одні і ті самі докази. Суд у мотивувальній частині вироку, визнав доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнав недоведеною. При цьому суд не обґрунтував належним чином, на підставі яких доказів він дійшов такого висновку.

Крім того, в супереч вимогам ст. 374 КПК України суд не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним стосовно ОСОБА_3 Наведені порушення, на думку колегії суддів, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі, а вирок суду першої інстанції постановлений з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд дійшов висновку про недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Разом з тим зі змісту резолютивної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.229 КК України.

Виходячи з таких обставин, колегія суддів вважає, що суд допустив суперечливі формулювання у вироку, одночасно вказавши в резолютивній та мотивувальній частині вироку суперечливі висновки щодо підстав виправдання обвинувачених, що не відповідає положенням ст.373, 374 КПК України.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг учасників кримінального провадження, виходячи з того, що апеляційний суд не має можливості усунути зазначенні порушення, з другого боку в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять порушення вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2, п.10 ч.1 ст.7 КПК України та ст.ст.9, 17 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відносяться законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, колегія суддів приходить до висновку, що вирок районного суду підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі.

У зв'язку із скасуванням вироку суду першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не входить в обговорення про доведеність чи недоведеність обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст.404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів.

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2017 року стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.229 КК України в тому судів іншому складі суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С.В. Яковлєва В.І. Осєтров В.М. Гончар