Постанова № 69545828, 12.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року Справа № 912/4176/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017у справі№ 912/4176/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомКомунального підприємства "Житлосвіт 2012"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 52757 грн. 56 коп.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Комунальне підприємство "Житлосвіт 2012" (далі - позивач) звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 52757грн. 56 коп. з урахуванням пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договору оренди нерухомого майна № 8 від 29 березня 2007 року зі змінами від 01 червня 2013 року та договору оренди нерухомого майна № 12 від 01 жовтня 2013 року зі змінами від 01.03.2016 року.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 4 січня 2017 року у справі № 912/4176/16 (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Житлосвіт-2012" заборгованість в сумі 52757,56 грн., а також судовий збір в сумі 1 378 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року у справі № 912/4176/16 (колегія судів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Сизько І.А.) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 4 січня 2017 року у справі № 912/4176/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 4 січня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 у справі № 912/4176/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені ст. ст. 57, 59, 60, 63, 64, 65, 77, 98 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що судом першої інстанції прийнято позовну заяву з порушенням ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, а саме без доказів про направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про дату і місце розгляду справи та не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача.

Вважає, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвала про прийняття апеляційної скарги відсутня, натомість є ухвала про задоволення клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та скаржник (відповідач) не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 березня 2007 на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради № 826 від 29 березня 2007 між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (орендодавець) та клубом "ІНФОРМАЦІЯ_1", в особі ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 8 (далі - договір № 8).

Відповідно до п. 1.1 договору № 8 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 156,0 кв.м., для використання його під склад.

25 жовтня 2007 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди № 8 від 29 березня 2017, відповідно до п. 1.1. якого внесено зміни в частині розміру площі орендованого майна з 156 кв.м. на 162,7 кв.м.

Згідно пункту 3.1 договору № 8 за користування об'єктом оренди орендар перераховує орендну плату на окремий банківський рахунок орендодавця, розрахунок якої здійснюється на підставі "Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ", затвердженого рішенням № 826 від 29.03.2007 року, місячний розмір якої згідно з Розрахунком орендної плати (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 1129 грн. 94 коп.

Пунктом 3.2 договору № 8 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, який визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Дія даного договору встановлюється з 29 березня 2007 року, кінцевий термін не визначено (п. 8.4. договору № 8).

1 червня 2013 року укладено додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна від 29 березня 2007 року, відповідно до умов якої Житлово-експлуатаційну контору № 3 як орендодавця було замінено на КП "Житлосвіт 2012" у зв'язку зі зміною балансоутримувача будинку, як орендаря зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4

Відповідно до п. 2 додаткової угоди права та обов'язки, вказані у п. 1 даного договору, новий орендодавець набуває з 1 червня 2013.

Договір та додаткову угоду до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

1 жовтня 2013 року між КП "Житлосвіт 2012" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 12 (надалі - договір №12), за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення Міськвиконкому № 401 від 08.04.2011 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме майно комунальної власності міста Світловодськ площею 162,7 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, в будинку, що знаходиться на балансі КП "Житлосвіт-2012", вартість якого визначена згідно з актом стандартизованої оцінки і становить 104 843 грн. 88 коп.

Майно передається в оренду з метою розміщення клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (п. 1.1. договору № 12).

Згідно п. 2.3 договору № 12 передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною відповідно до методики розрахунку орендної плати майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ, затвердженої рішенням СМР № 583 від 25 вересня 2012.

Пунктом. 3.1 договору № 12 встановлено, що орендна плата визначається на підставі методики і становить за базовий місяць оренди одну тисячу сімсот вісімдесят одну грн. 11 коп.

Орендна плата за перший та наступні місяці визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору № 12).

Орендна плата визначається у грошовій формі та перераховується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності згідно з підписаним договором оренди. Нарахування орендної плати проводиться до 20 числа поточного місяця та сплачується орендарем в безготівковому порядку не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним у розмірі 100 відсотків на окремий розрахунковий рахунок орендодавця (п. 3.3 договору № 12).

Пунктом 4.2 договору № 12 встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору № 12, його укладено строком з 1 жовтня 2013 року до 1 квітня 2014 року включно.

1 березня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, відповідно до умов якої у зв'язку зі зміною балансоутримувача предмета оренди за Договором № 12 орендодавець КП "Житлосвіт 2012" передає, а новий орендодавець КП "Житлосервіс 2012" приймає на себе права та обов'язки сторони (орендодавця) у договорі оренди нерухомого майна №12 від 1 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. п. 9.3, 9.4 договору №12 за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно. За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання.

Договір № 12 та додаткова угода до нього підписана сторонами та скріплена печатками.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд з яким погодився господарський апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням договору та порушенням встановленого порядку оплати за оренду нерухомого майна утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 25993,84 грн. Доказів сплати заборгованості до суду відповідач не подав, доводи позивача не спростував. Крім того, у зв'язку з порушенням зобов'язання відповідачем суд, перевіривши подані позивачем розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, стягнув 13280 грн. 36 коп. пені, 1265 грн. 50 коп. 3% річних, 9618 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 2599 грн. 38 коп. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що орендодавцем належним чином виконано зобов'язання та передано орендарю приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 162,7 кв.м.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що позивачем направлено на адресу відповідача претензії № 314 від 18.11.2013, № 350 від 12.12.2013 та № 199 від 05.05.2016 щодо оплати відповідачем наявної заборгованості з орендної плати, які отримані фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, проте залишені останньою без відповіді.

У зв'язку з неналежним виконанням договору та порушенням встановленого порядку оплати за оренду нерухомого майна в період з 20.06.2013 по 22.02.2016 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Житлосвіт 2012" у сумі 25993 грн. 84 коп., що і стало підставою звернення з даним позовом.

Доказів сплати вищевказаної заборгованості відповідачем не надано.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судами факт наявності заборгованості у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 1265 грн. 50 коп. та інфляційних втрат в сумі 9618 грн. 48 коп., місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та втрат коштів від інфляції розраховані вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому підставно задовольнили позов в цій частині.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначити у договорі розмір санкції за прострочення виконання зобов'язання і строк їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору про оренду нерухомого майна передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.9.3 договору). За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання (п.9.4 договору).

Як вбачається з умов договору, сторони у вказаному договорі не визначили інших строків нарахування штрафних санкцій.

Проте, судом першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пеню у розмірі 13280,36 грн. та штраф у розмірі 2599,38 грн. за період з 20.06.2013 по 22.02.2016, тобто понад шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, судами залишено поза увагою те, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 9.3 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 9.4 договору оренди нерухомого майна сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за інше правопорушення - за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строку виконання грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, судами попередніх інстанцій вищезазначеним положенням кодексів та Конституції України не було надано належної правової оцінки.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 13280 грн. 36 коп. та штрафу - 2599 грн. 38 коп.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято позовну заяву, у зв'язку з відсутністю доказів направлення позовної заяви відповідачу не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

До матеріалів позовної заяви Комунального підприємства "Житлосвіт 2012" від 10 листопада 2016 року № 546 додано опис вкладення в цінний лист № 2750001330876 від 10.11.2016 з фіскальним чеком від 10.11.2016 з яких вбачається, що позовна заява з додатками 10 листопада 2016 року була направлена ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_2.

Крім того, заявник касаційної скарги стверджує, що судом першої інстанції порушено ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, та не повідомлено відповідача про дату та місце проведення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2016 року Господарським судом Кіровоградської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 912/4176/16, та призначення розгляду у судовому засіданні на 13.12.2016.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Вказана ухвала направлена сторонам у справі поштою 14 листопада 2016 року за вихідним № 912/4176/16/9203/16, тобто у встановлений для направлення копій строк.

21 листопада 2016 року на адресу суду першої інстанції повернувся лист з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2016, зазначена причина повернення "за не запитом", що підтверджується довідкою Укрпошти Ф-20 від 21.11.16.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2016 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням ним витребуваних документів.

Вказана ухвала суду направлена на адресу відповідача 14.12.2016 за вихідним № 912/4176/16/10188/16.

21 грудня 2016 року на адресу суду першої інстанції повернувся лист з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2016, зазначена причина повернення "через не запит", що підтверджується довідкою Укрпошти Ф-20 від 21.12.16.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвали від 14.11.2016 та 13.12.2016 направлені в передбачений законом строк та на вірну адресу відповідача, відсутні підстави для скасування юридично обґрунтованого рішення Господарським судом Кіровоградської області у справі № 912/4176/16 з наведених скаржником.

Також, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не прийняв ухвалу про прийняття апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, натомість ухвалою від 28.02.2017 задовольнив клопотання позивача про проведення засідання у режимі відеоконференції.

Судом не приймаються до уваги вказані доводи, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення розгляду справи в судовому засіданні на 13.03.2017 року о 14 год. 30 хв. у залі засідань № 511 за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького 65.

Вказана ухвала надіслана сторонам у справі 02.02.2017 року за вихідним № 450/17, що підтверджується відбитком штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду на зворотні оригіналу ухвали. Кім цього, протокол судового засідання 13.03.2017 свідчить, що представник відповідача брав участь у вказаному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, оскаржувані рішення та постанова в частині стягнення пені та штрафу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 912/4176/16 в частині стягнення 13280,36 грн. пені та 2599,38 грн. штрафу скасувати, та передати справу № 912/4176/16 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 912/4176/16 залишити без змін.

Головуючий Л. Іванова

судді Л. Гольцова

О. Кролевець