Постанова № 69545764, 17.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 924/159/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Крейбух О.Г.

за участю представників сторін:

прокуратури Рівненської області - Безпалов А.В. посвідчення №028964 від 17.09.2014р.

прокуратури Хмельницької області - Ленчик В.М. посвідчення №029350 від 01.10.2014р. (в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області)

ТОВ "Октант-центр" - Сибаль А.М. в.о. керівника ТОВ "Октант-центр" (в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області)

НАК "Украгролізинг" - Кордас Ж.А. довіреність №14/20-105-17 від 19.09.2017р. (в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 року у справі № 924/159/14 (суддя Грамчук І.В.)

за спільною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_6, НАК "Украгролізинг", за дорученням якої діє Хмельницька філія НАК "Украгролізинг"

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"

розгляд позовної заяви (вх№05-06/1111/16 від 27.12.2016) за підписом в.о. директора ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 46530,25 грн. в межах справи № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 (суддя Грамчук І.В.) відмовлено у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Украгролізинг" про стягнення 46530,25 грн.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовну заяву встановив пропуск позивачем строків позовної давності, відсутність підстав для відновлення цього строку, у зв'язку з чим відмовив у позові.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (колегія суддів: Мамченко Ю.А., Юрчук М.І., Дужич С.П.) скасовано ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 в частині відмови у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Украгролізинг" про стягнення 46530,25 грн.; провадження в частині розгляду позовної заяви ТОВ "Октант-центр" припинено.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п.п.2, 7 ч.1 ст.12 ГПК України, ч.9 ст.16 ГПК України, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку, що позовна заява ТОВ "Октант-центр" підлягає розгляду в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство, оскільки позивачем є ТОВ "Октант-центр"- боржник у справі, у зв'язку з чим припинив провадження за позовною заявою боржника.

ТОВ "Октант-центр" оскаржило постанову до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі №924/159/14. Справу передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2017.

Відзивів до апеляційного суду не надходило.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-04/11399 від 17.10.2017 року у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) Савченка М.І., у період з 17 жовтня 2017 р. по 10 листопада 2017 р. включно та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 17.10.2017 визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою суду від 17.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 року у справі № 924/159/14 прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.

В судовому засіданні прокурори, позивач та відповідач підтримали свої правові позиції.

Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі і в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.11.2010 у справі № 5/1922-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011, позов першого заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Хмельницький до: Закритого акціонерного товариства "Октант", м. Хмельницький про стягнення заборгованості в розмірі 143366,86 грн., з яких 139781,29 грн. - основна заборгованість, пеня - 3585,57 грн. задоволено. Підлягає до стягнення з Закритого акціонерного товариства "Октант" на користь Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 139781,29 грн. боргу, 3585,57 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2013 замінено відповідача у справі Закрите акціонерне товариство "Октант" м. Хмельницький, вул. Озерна, 20 (код ЄДРПОУ 30145299) на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький вул. Озерна, 20 (код ЄДРПОУ 30145299).

На виконання рішення суду видано наказ від 14.06.2011.

Наказ знаходиться на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у хмельницькій області у зведеному виконавчому провадженні №15197686 і стягнення за ним не проводилось, що підтверджується ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у справі № 924/159/14.

Як вбачається зі змісту рішення суду з відповідача було стягнуто, серед іншого, заборгованість за договором лізингу №22-07-687спл від 18.10.2007р. в сумі 46342,00 грн., яка становить собою несплачені лізингові платежі.

Листом №17 від 20.05.2011р. стягувач в односторонньому порядку відмовився від договору лізингу.

Згідно актів від 17.02.2011 та від 06.04.11 в ході примусового виконання виконавчого напису № 536, виданого 21.01.2011р., державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області проведено вилучення предмету лізингу, а саме: трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводський номер 1821, трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводський номер 1822, та передано вказане майно ВАТ НАК „Украгролізинг".

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.07.2012 у справі № 16/5025/573/12, яке набрало законної сили.

Посилається на ч.3 ст. 35 ГПК України та вважає, що наведене підтверджує факт припинення дії укладеного між сторонами договору лізингу № 22-07-687спл від 18.10.2007р. та відсутність у лізингодавця (відповідач) обов'язку передати у власність лізингоодержувача (позивачу) предмети лізингу.

Вважає, що позивачем було здійснено платіж на користь відповідача згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. в сумі 46 530,25 грн. вже після розірвання договору лізингу № 22-07-687 спл від 18.10.2007р.

Посилається на постанову Верховного суду України від 29.10.2013 у справі № 7/5005/2240/2012, в якій зазначено наступне: відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

При прийнятті рішення колегія суддів враховує таке.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Звертає увагу на те, що лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пунктом 11.4 договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору та припинення його дії з 25 березня 2011 року і вимагав повернення предмета лізингу (повідомлення від 18.03.2011 № 421 про відмову від договору).

Відповідно до акта приймання-передачі 29.04.2011 ДП "Націонал-Плюс" ПП "Націонал" повернуло ТОВ "УніКредит Лізинг" предмет лізингу.

На дату припинення договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період із 25 квітня 2010 року по 25 березня 2011 року, у загальній сумі 123 777, 84 гри.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

А згідно із частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "УніКредит Лізинг" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ДП "Націонал-Плюс" ПП "Націонал" і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Таким чином, оскільки відповідач відмовився від договору лізингу в односторонньому порядку, то у нього відсутнє право вимагати від боржника сплати лізингових платежів, які є складовою частиною вартості предметів лізингу, а у боржника відсутній обов'язок проводити таку оплату.

Стверджує, що позивачем було здійснено платіж на користь відповідача згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. в сумі 46530,25 грн. без жодних на те правових підстав.

Відповідач подав відзив на позов у якому просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" в задоволені позовної заяви про стягнення з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 46530,25грн.

Вважають, що позовні вимоги ТОВ "Октант-центр" є безпідставними, такими що не відповідають дійсності та не підлягають задоволенню з наступного.

Статтею 1212 ЦК України визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Звертає увагу на те, що свої висновки, щодо застосування ст. 1212 ЦК України Верховний Суд України виклав в постанові №6-3090цс15 від 02.03.2016р. при перегляді цивільної справи.

Зокрема, Верховний Суд України визначив окремий вид зобов'язання, а саме кондиційне зобов'язання, яке виникає із змісту та елементів глави 83 ЦК України та вказав на те, що конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення судами так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

В постанові №3-129гсі4 від 14.10.2014р. Верховний Суд України вказав на те, що наявність договірного характеру правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України. Зазначив про те, що якщо кошти були отримані стороною на підставі виконання зобов"язань за укладеним договором, то такі кошти вважаються набутими за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанови ВГСУ від 07.02.2017р. №903/422/16, від 07.02.2017р. №911/2036/16, від 10.01.2017р. №916/1467/16).

Звертає увагу на те, що як вбачається з наданого Позивачем платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. кошти в розмірі 46530,25грн., які Позивач просить стягнути з Відповідача, були перераховані ТОВ "Октант-центр" на рахунок НАК "Украгролізинг" добровільно за договором прямого лізингу №22-07-687 спл від 18.10.2007р., про що чітко зазначено в призначені платежу.

Тому, наявність правової підстави (договору) між Позивачем та Відповідачем, з огляду на зміст ст.1212 Цивільного кодексу України, з врахуванням висновків Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, виключає можливість щодо задоволення позовних вимог Позивача та стягнення з Відповідача грошових коштів.

Що стосується посилань Позивача на довідку Хмельницької філії НАК "Украгролізинг" №258 від 22.07.2014р., звертає увагу на те, що в даному випадку зазначена довідка стосується виключно виконання ТОВ "Октант-центр" своїх зобов'язань за рішеннями суду №14/5025/1110/11, №12/5025/2231/11, №5/1922-10 та №5/1921-10), які до цього часу залишаються не виконаними.

Окремо зазначило, що звертаючись до суду з позовними вимогами Позивачем не було досліджено умов договору, за яким ТОВ "Октант-центр" були сплачені кошти.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку, що укладаючи договір прямого лізингу №22-07-687 спл від 18.10.2007р. Позивач - ТОВ "Октант-центр" зобов'язався нести повну майнову відповідальність за порушення умов договору, в т.ч. і за дострокове його розірвання (припинення).

Міра відповідальності у вигляді сплати неустойки, яка розраховується з лізингових платежів, передбачена п. 7.1, 7.3, 7.5, 7.6, 7.8, 8.5, 8.9 Договору.

Окрім того, Позивач, як Лізингоодержувач, погодився, що амортизація Предмета лізингу нараховується прямолінійним методом протягом періоду його очікуваного використання, що дорівнює строку лізингу (п. 4.5 Договору). Тобто, період з 25.10.2010р. (6 лізинговий платіж, який охвачений рішенням суду №5/1922-10) та до моменту вилучення техніки, є періодом амортизаційних нарахувань за фактичний час користування технікою.

Зобов'язання позивача у вигляді сплати неустойки та амортизаційних нарахувань за фактичний час користування технікою, за умовами договору прямого лізингу №22-07-687 спл від 18.10.2007р., виникають саме з моменту припинення, розірвання або відмови відповідача - НАК "Украгролізинг" від договору. Закріплення в договорі сплати неустойки, є тією мірою відповідальності, яку особа має понести за дострокове припинення, розірвання договору.

Стверджує, що наявність договірних відносин та зобов'язань між позивачем та відповідачем, на підставі яких позивачем в 2011 були перераховані кошти в розмірі 46530,25грн., що є належним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань з огляду на норми статті 526, 527 ЦК України, вважають, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

У договірних відносинах між позивачем та відповідачем щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором прямого лізингу №22-07-687 спл від 18.10.2007р. є наявність повної згоди нести відповідальність за дострокове повернення техніки у вигляді сплати грошових коштів в розмірі 130000,00грн., яка виникала станом на 25.04.2011р., що підтверджується телеграмою від 06.04.2011р., яку Позивачем було надіслано на адресу відповідача.

Окрім того, сплата позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №189 коштів в розмірі 46530,25грн. відбулося в 2011. Тобто, сплативши в 2011 зазначені кошти ТОВ "Октант-центр" та вважаючи їх безпідставно сплаченими, позивач мав право звернутися до 08.09.2014 включно за захистом своїх прав.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення до суду з позовними вимогами 26.12.2016 є такими, що заявлено з пропущенням строку позовної давності.

У відповідності до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем зроблено заяву про застосування строків позовної давності, що слідує з його письмового відзиву на позовну заяву.

Також, колегія суддів вважає вірними висновки суду попередньої інстанції, щодо відмови в позові про стягнення 46530,25 грн. основного боргу, з підстав зазначених місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 у справі № 924/159/14, відповідає нормам процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 у справі № 924/159/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Крейбух О.Г.