Постанова № 69545661, 10.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 917/1168/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 75 від 15.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава (вх. №2465 П/3) та апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх. №2516 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі № 917/1168/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава

про стягнення 2459996,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава про стягнення 2 459 996,66 грн. заборгованості, з яких: 2049997,23 грн. пеня та 409999,45 грн. 3% річних, що нараховані позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, які виникли з договору купівлі - продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо строків оплати газу за договором купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 374412,88 грн. пені, 74633,81 грн. 3 % річних та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 по справі № 917/1168/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 01.11.2016 у справі № 917/1168/16 скасовано та справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 по справі № 917/1168/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 915928,70 грн. пені, 366371,48 грн. 3% річних та 32973,43 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачем на дане рішення було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.09.2017 о 12:30 год.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 по справі № 917/1168/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, а понесені ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» судові витрати відшкодувати за рахунок позивача.

Позивач ПАТ НАК «Нафтогаз України», м. Київ також не погодився із рішенням суду першої інстанції у даній справі, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати в частині відмови у стягненні 915928,70 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 915928,70 грн. пені. В іншій частині позивач просить залишити рішення без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач послався на те, що суд першої інстанції зменшивши розмір пені на 50%, не з'ясував усіх обставин, котрі є умовою для застосування судом цього права та виходили лише з інтересів відповідача не врахувавши, при цьому, негативні наслідки які були спричинені позивачеві зменшенням розміру цієї пені. Окрім цього, на думку скаржника судом першої інстанції не встановлено винятковість спірного випадку, а тому правові підстави для зменшення розміру пені в розумінні пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України за даних обставин справи відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду. Крім того, даною ухвалою об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава (вх. №2465 П/3) та апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх. №2516 П/3), які подані на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі № 917/1168/16, для їх спільного розгляду.

12.09.2017 відповідачем надані пояснення (вх. № 9486) щодо проведення розрахунків за спожитий природний газ по договору № 14/2068/12-Н від 30.03.2012, а також розрахунок штрафних санкцій по цьому договору. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення 2459996,66 грн., в т.ч. 2049997,23 грн. - пені за порушення термінів розрахунків за придбаний природний газ по договору, 409999,45 грн. - 3 % річних у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017 о 14:30 год.

Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.10.2017, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином (рекомендоване поштове повідомлення про вручення копії ухвали суду міститься в матеріалах справи, том 4 аркуш справи 151).

Також, позивач та відповідач не скористались своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Згідно із пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що розгляд справи відкладався, а жодних нових письмових документів (доказів) позивачем до матеріалів справи не надано, хоча на це у скаржника було достатньо часу та можливостей, явку представників сторін у судове засідання 10.10.2017 не було визнано обов'язковою, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача, заслухавши в судовому засіданні 10.10.2017 уповноваженого представника відповідача, який підтримав свою правову позицію у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава (вх. №2465 П/3) та ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх. №2516 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі № 917/1168/16 задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 30.03.2012 між позивачем - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» укладено Договір №14/2068/12-Н купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) (том 1 аркуш справи 18-25).

Предметом даного договору є передача продавцем (позивачем) у власність покупця (відповідача) у 2012 році природного газу та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Газ, який продається за умовами даного Договору використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (пять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини що фактично склались між Сторонами з 01 лютого 2012року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. Договору).

За умовами Договору продавець передає покупцеві з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 510 000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (пункт 2.1. Договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.4., 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 6.1. Договору зазначено, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2. Договору.

За умовами пункту 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору позивачем (продавцем) протягом березня - грудня 2012 року поставлено відповідачу - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» природний газ на загальну суму 148 733 585,76 грн., зокрема:

- у березні 2012 року 78 756,435 тис.куб.м. на суму 34 160 960,69 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу №3 від 31.07.2012;

- у квітні 2012 року 29 175,845 тис.куб.м на суму 13 364 015,17 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 4 від 30.04.2012;

- у травні 2012 року 2 220,815 тис.куб.м. на суму 3 865 716,77 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 5 від 31.05.2012;

- у червні 2012 року 8 715,298 тис.куб.м. на суму 3 543 655,60 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 6 від 30.06.2012;

- у липні 2012 року 8 841,528 тис.куб.м. на суму 4 580 100,68 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 7 від 31.07.2012;

- у серпні 2012 року 9 420,962 тис.куб.м. на суму 3 899 309,83 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 8 від 31.08.2012;

- у вересні 2012 року 9 288,582 тис.куб.м. на суму 4 088 186,38 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 9 від 30.09.2012;

- у жовтні 2012 року 29 860,469 тис.куб.м. на суму 13 224 372,84 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 10 від 31.10.2012;

- у листопаді 2012 року 56 630,464 тис.куб.м. на суму 25 798 620,14 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 11 від 30.11.2012;

- у грудні 2012 року 93 838,383 тис.куб.м. на суму 42 208 647,66 грн. відповідно до акту приймання - передачі природного газу № 12 від 31.12.2012 (том 1 аркуші справи 26-35).

Відповідач до подання позову розрахувався за поставлений природний газ по Договору в повному обсязі.

Як зазначає позивач, заборгованість за використаний природний газ у відповідача станом на 14.02.2013 відсутня, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, які наявні в матеріалах справи (том 1 аркуші справи 36-44).

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із даним позовом позивач послався на те, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати за отриманий газ, а платежі здійснювалися відповідачем несвоєчасно з порушенням умов пунктів 1.1., 6.1. та 6.2. Договору купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків (стаття 626 цього Кодексу). За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

У пункті 7.2. Договору сторонами обумовлено, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. Договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 років (пункт 9.2. Договору).

Враховуючи те, що обов'язок з оплати вартості природного газу виконаний відповідачем з порушенням встановлених пунктом 6.1. Договору строків, тому позивач на підставі пункту 7.2. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення 2 049 997,23 грн. пені та 409 999,45 грн. 3% річних.

В подальшому позивач надав до матеріалів справи розрахунок заявлених до стягнення сум (том 4 аркуші справи 29-36), відповідно до якого за даними позивача пеня становить суму 1 831 857,40 грн. (у тому числі: за зобовязаннями березня 2012 року за період з 30.04.2012 по 14.08.2012 у розмірі 434 886,09 грн., за зобовязаннями квітня 2012 року за період з 30.05.2012 по 31.10.2012 у розмірі 564 690,41 грн., за зобовязаннями травня 2012 року за період з 30.06.2012 по 12.11.2012 у розмірі 207 490,15 грн., за зобовязаннями червня 2012 року за період з 30.07.2012 по 16.11.2012 у розмірі 155 041,07 грн., за зобовязаннями липня 2012 року за період з 30.08.2012 по 21.11.2012 у розмірі 56 842,81 грн., за зобовязаннями серпня 2012 року за період з 30.09.2012 по 04.12.2012 у розмірі 100 931,87 грн., за зобовязаннями вересня 2012 року за період з 30.10.2012 по 07.12.2012 у розмірі 61 644,22 грн., за зобовязаннями жовтня 2012 року за період з 30.11.2012 по 20.12.2012 у розмірі 69 523,53 грн., за зобовязаннями листопада 2012 року за період з 30.12.2012 по 14.01.2012 у розмірі 51 072,63 грн., за зобовязаннями грудня 2012 року за період з 30.01.2013 по 14.02.2012 у розмірі 129 734,62 грн.).

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних становлять суму 366371,48 грн. (у тому числі за зобовязаннями березня 2012 року за період з 30.04.2012 по 14.08.2012 у розмірі 86 977,22 грн., за зобовязаннями квітня 2012 року за період з 30.05.2012 по 31.10.2012 у розмірі 112 938,08 грн., за зобовязаннями травня 2012 року за період з 30.06.2012 по 12.11.2012 у розмірі 41 498,03 грн., за зобовязаннями червня 2012 року за період з 30.07.2012 по 16.11.2012 у розмірі 31 008,21 грн., за зобовязаннями липня 2012 року за період з 30.08.2012 по 21.11.2012 у розмірі 11 368,56 грн., за зобовязаннями серпня 2012 року за період з 30.09.2012 по 04.12.2012 у розмірі 20 186,37 грн., за зобовязаннями вересня 2012 року за період з 30.10.2012 по 07.12.2012 у розмірі 12 328,84 грн., за зобовязаннями жовтня 2012 року за період з 30.11.2012 по 20.12.2012 у розмірі 13 904,71 грн., за зобовязаннями листопада 2012 року за період з 30.12.2012 по 14.01.2013 у розмірі 10 214,53 грн., за зобовязаннями грудня 2012 року за період з 30.01.2013 по 14.02.2012 у розмірі 25 943,92 грн.).

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що позивач відповідної заяви в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог не заявляв.

Отже, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 049 997,23 грн. пені та 409 999,45 грн. 3% річних.

За твердженням позивача, відповідач розраховувався за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами Договору, а тому, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 Договору, позивач здійснив нарахування пені та 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позивачем до стягнення сум, зазначив, що для встановлення факту його прострочення у виконанні грошових зобов'язань за Договором визначальним є момент підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу та їх повернення відповідачу та наголошує на тому, що акт за березень 2012 року підписано позивачем із значною затримкою. Так, Акт приймання-передачі природного газу за березень 2012 року підписаний позивачем лише 31.07.2012, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.5. Договору. За вказаних обставин відповідач вважає, що його зобовязання по оплаті газу згідно статті 692 Цивільного кодексу України та пункту 3.5. Договору виникли після підписання акту приймання-передачі природного газу і з урахуванням пункту 6.1. Договору повинні бути виконані до 30.08.2012.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із доводами відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. Договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Колегія суддів визначає, що вказана умова договору відповідає приписам частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Згідно з пунктом 3.5. Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту пункту 6.1 цього Договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача про зворотне.

Отже, пункт 6.1. Договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Прострочення грошового зобов'язання відповідача за Договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.

Умови Договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 30-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу, а тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

З огляду на викладене, обставини прострочення підписання позивачем акту за березень 2012 року та їх несвоєчасне повернення відповідачу не позбавляє його обов'язку оплати планового обсягу отриманого природного газу за кожний місяць.

Крім того, у пункті 4.1. Договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

У зв'язку із зазначеним, акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем акта, зокрема за березень 2012 року.

Також в договорі відсутні умови щодо звільнення відповідача від оплати отриманого газу в разі неповернення йому актів чи щодо перенесення строку оплати до дати повернення актів.

За наведеного вище, умови укладеного між сторонами у справі Договору не пов'язують здійснення поточних платежів із підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, в звязку з чим несвоєчасне підписання і повернення позивачем відповідачу підписаних актів не впливає на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в пункті 6.1. Договору.

Як роз'яснено у пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, остаточний розрахунок за фактично переданий газ повинен був здійснюватися відповідачем по 29 число місяця включно наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.2. Договору), а відповідно прострочення у відповідача виникає з наступного дня, тобто з 30-го числа.

В ході апеляційного розгляду справи знайшли своє підтвердження обґрунтовані висновки суду першої інстанції про те, що відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати природного газу виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що частина зазначених у доданому до позову розрахунку сум, на які нараховано і заявлено до стягнення пеню та 3% річних, сплачені відповідно спільних протокольних рішень, а тому визнав доводи відповідача про безпідставне нарахування пені та 3% річних на заборгованість, яка сплачена згідно спільних протокольних рішень, обґрунтованими.

З даними висновками місцевого господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, відповідно до статті 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 між позивачем і відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації 16.08.2012, 17.09.2012, 15.10.2012, 16.11.2012, 14.12.2012, 18.01.2013 було підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 2353, № 2545, № 2774, № 2904, № 3130, № 156 (том 1 аркуші справи 81-82, 84-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99), згідно з якими було проведено оплати згідно платіжних доручень № 19884, № 19999, № 19, № 175, № 292, № 462 (том 1 аркуші справи 83, 88, 91, 94, 97, 100).

У відповідності до вказаних спільних протокольних рішень сторони домовились, зокрема, про наступне:

- їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віл 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»;

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 893 621,89грн., у тому числі ПДВ - 148 936,98 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 148 936,98грн.» (спільне протокольне рішення №2353 від 16.08.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 394 787,97грн., у тому числі ПДВ - 65 798,00 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 65 798,00грн.» (спільне протокольне рішення №2545 від 17.09.2012 року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 423 958,31грн., у тому числі ПДВ - 70 659,72 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 70 659,72грн.» (спільне протокольне рішення №2774 від 15.10.2012 року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 2 977 871,56грн., у тому числі ПДВ - 496 311,93грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 496 311,93грн.» (спільне протокольне рішення №2904 від 16.11.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 7 706 243,70грн., у тому числі ПДВ - 1 284 373,95грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 1 284 373,95грн.» (спільне протокольне рішення №3130 від 14.12.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 8 220 469,18грн., у тому числі ПДВ - 1 370 078,20 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі «призначення платежу»: «постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 1 284 373,95грн.» (спільне протокольне рішення №156 від 18.01.2013 року);

- сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358, і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства України;

- спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.

За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов'язуються:

- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 342\16358;

- перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;

- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.

Таким чином, підписанням у 2012 році вищезазначених спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, сторони тим самим змінили спосіб виконання частини зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, змінили порядок і строки проведення розрахунків за частину природного газу, поставленого відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов'язань за спільними протокольними рішеннями.

Викладені обставини свідчать, що господарська діяльність позивача та відповідача в частині взаємовідносин між ними була врегульована державою, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави; незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. Договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Судом першої інстанції на підставі ретельного вивчення наявних у справі доказів обґрунтовано встановлено, що оплата природного газу по Договору здійснювалась відповідачем не лише за рахунок коштів фонду державного бюджету шляхом підписання спільних протокольних рішень та проведених на їх виконання оплат в сумі 20 616 952,61 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, що виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків, а й щомісячними платежами відповідача на суму 128 116 633,15 грн., про що свідчать наявні у справі платіжні доручення (том 1 аркуші справи 183-250, том 2 аркуші справи 1-145).

Із матеріали справи вбачається, що загальна сума, яка була сплачена за переданий відповідачу природний газ у 2012 році за Договором згідно спільних протокольних рішень, становить 20 616 952,61 грн. Здійснена між сторонами зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ у 2012 році стосується виключно тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень.

Докази порушення відповідачем зобовязань за спільними протокольними рішеннями позивачем не надані і у справі відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між сторонами, проведені на підставі спільних протокольних рішень, здійснювались в межах Договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 № 14/2068/12-Н та були одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з оплати вартості поставленого природного газу в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням сум пільг і субсидій населенню.

Наявні у справі належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 19884, № 19999, № 19, № 175, № 292, № 462 у графі «призначення платежу» містять посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, відповідний номер та дату спільного протокольного рішення, рік поставки природного газу (2012 рік) та договір від 30.03.2012 № 14/2068/12-Н.

За приписами статті 534 Цивільного кодексу України, якою врегульовано черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно пункту 6.6. укладеного між сторонами у справі Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Суд першої інстанції належним чином перевірив те, що:

- зобовязання по сплаті вартості поставленого природного газу за спірним Договором у березні 2012 року на суму 34 160 960,69 грн. були виконані відповідачем самостійно за рахунок власних коштів, але із простроченням строку, встановленого пунктом 6.2. Договору до 30 числа наступного за місяцем поставки газу (період проведених оплат з 17.04.2012 по 14.08.2012), тому за зобовязаннями березня 2012 року за період прострочення з 30.04.2012 по 14.08.2012 слід визнати правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 434 886,09 грн. та 3% річних у розмірі 86 977,22 грн.;

- розрахунок за газ, поставлений у квітні 2012 року на суму 13 364 015,17 грн., проведено відповідачем частково в розмірі 1 712 368,17 грн. відповідно до спільних протокольних рішень № 2353 від 16.08.2012, № 2545 від 17.09.2012, № 2774 від 18.10.2012 в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, що виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. Крім того, за газ, поставлений у квітні 2012 року, відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень № 2353 від 16.08.2012, № 2545 від 17.09.2012, № 2774 від 18.10.2012, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 11 651 647,00 грн. у період з 14.08.2012 по 31.10.2012, тому за період з 30.05.2012 по 31.10.2012 слід визнати правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 564 690,41 грн. та 3% річних в розмірі 112 938,08 грн.;

- зобовязання по сплаті вартості поставленого природного газу за спірним Договором у травні 2012 року на суму 3 865 716,77 грн. були виконані відповідачем за рахунок власних коштів (період оплат з 31.10.2012 по 12.11.2012), тому за зобовязаннями травня 2012 року за період прострочення їх виконання з 30.06.2012 по 12.11.2012 слід визнати правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 207 490,15 грн. та 3% річних у розмірі 41498,03 грн.;

- зобовязання по сплаті вартості поставленого природного газу за спірним Договором у червні 2012 року на суму 3 543 655,60 грн. були виконані відповідачем також за рахунок власних коштів (період оплат з 12.11.2012 по 16.11.2012), тому за зобовязаннями червня 2012 року за період прострочення їх виконання з 30.07.2012 по 16.11.2012 слід визнати правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 155 041,07 грн. та 3% річних у розмірі 31 008,21 грн.;

- зобовязання по оплаті отриманого природного газу у липні 2012 року на суму 4 580 100,68 грн. були виконані відповідачем частково шляхом відшкодування суми в розмірі 2 876 836,26 грн. в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (спільне протокольне рішення № 2904 від 16.11.2012), що виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. Крім того, за газ, поставлений у липні 2012 року, відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 1 703 264,42 грн. у період з 16.11.2012 по 21.11.2012. Таким чином, за зобовязаннями липня 2012 року, які виконані відповідачем поза межами спільних протокольних рішень та із простроченням, слід визнати правомірним нарахування позивачем за період з 30.08.2012 по 21.11.2012 пені у розмірі 56 842,81 грн. та 3 % річних в сумі 11 368,56 грн.

- зобовязання по оплаті отриманого природного газу у серпні 2012 року на суму 3 899 309,83 грн. були виконані відповідачем частково шляхом зарахування позивачем суми в розмірі 101 035,00 грн., відшкодованої в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (спільне протокольне рішення № 2904 від 16.11.2012), що також виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. Втім, за поставлений у серпні 2012 року природний газ відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 3 798 274,53 грн. у період з 22.11.2012 по 04.12.2012. За зобовязаннями серпня 2012 року, які відповідачем виконані із простроченням, є правомірним нарахування позивачем за період з 30.09.2012 по 04.12.2012 пені у розмірі 100 931,87 грн. та 3 % річних в сумі 20 186,37 грн.;

- зобовязання по сплаті вартості поставленого природного газу за спірним Договором у вересні 2012 року на суму 4 088 186,38 грн. були виконані відповідачем за рахунок власних коштів (період оплат з 04.12.2012 по 07.12.2012), тому за зобовязаннями вересня 2012 року за період прострочення з 30.10.2012 по 07.12.2012 слід визнати правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 61 644,22 грн. та 3% річних у розмірі 12 328,84 грн.;

- зобовязання по оплаті отриманого природного газу у жовтні 2012 року на суму 13 224 372,84 грн. були виконані відповідачем частково шляхом відшкодування суми в розмірі 1 063 478,48 грн. в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (спільне протокольне рішення № 3130 від 14.12.2012), що теж виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. При цьому, за поставлений у жовтні 2012 року природний газ відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 12 160 894,36 грн. у період з 07.12.2012 по 20.12.2012. За зобовязаннями жовтня 2012 року, які відповідачем виконані із простроченням, є правомірним нарахування позивачем за період з 30.11.2012 по 20.12.2012 пені у розмірі 69 523,53 грн. та 3% річних в сумі 13 904,71 грн.;

- зобовязання по оплаті отриманого природного газу у листопаді 2012 року на суму 25 798 620,14 грн. були виконані відповідачем частково шляхом відшкодування суми в розмірі 6 642 765,22 грн. в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (спільне протокольне рішення № 3130 від 14.12.2012), що виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. Водночас, за поставлений у листопаді 2012 року природний газ відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 19 155 854,92 грн. у період з 20.12.2012 по 14.01.2013. За зобовязаннями листопада 2012 року, які відповідачем виконані із простроченням, є правомірним нарахування позивачем за період з 30.12.2012 по 14.01.2013 пені у розмірі 51 072,63 грн. та 3 % річних у розмірі 10 214,53 грн.;

- зобовязання по оплаті отриманого природного газу у грудні 2012 року на суму 42 208 647,66 грн. були виконані відповідачем частково шляхом відшкодування суми в розмірі 8 220 469,18 грн. в порядку та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (спільне протокольне рішення № 156 від 18.01.2013), що виключає застосування штрафних та фінансових санкцій щодо цієї частини розрахунків. Разом з цим, за поставлений у грудні 2012 року природний газ відповідачем також були проведені розрахунки поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати суми в загальному розмірі 33 988 178,48 грн. у період з 14.01.2013 по 14.02.2013. За зобовязаннями грудня 2012 року, які відповідачем виконані із простроченням, слід визнати правомірним нарахування позивачем за період з 30.01.2013 по 14.02.2012 пені у розмірі 129 734,62 грн. та 3% річних в розмірі 25 946,92 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем в процесі розгляду справи розрахунку пені в сумі 1 831 857,40 грн. пені та 3% річних в сумі 366 371,48 грн. (з урахуванням умов пункту 6.2. Договору та моменту виникнення зобовязань щодо оплати отриманого природного газу за кожний окремий місяць і з огляду на частково проведені оплати відповідачем поза межами спільних протокольних рішень) (том 4 аркуші справи 29-36), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його арифметичну правильність. Згідно цього розрахунку нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем виключно на грошові зобовязання за Договором.

Відповідачем зазначений перерахунок сум пені та 3% річних в суді апеляційної інстанції не спростовано. Натомість наданий відповідачем суду апеляційної інстанції власний розрахунок штрафних санкцій по спірному Договору колегією суддів відхиляється, оскільки здійснений без урахування встановленого пунктом 6.2. Договору моменту виникнення зобовязань щодо оплати отриманого природного газу за кожний окремий місяць

Враховуючи те, що позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 2 049 997,23 грн. пені та 409 999,45 грн. 3% річних, а відповідна заява про зменшення позовних вимог позивачем не подавалася, тому висновок суду першої інстанції про часткову правомірність вимог позивача відносно стягнення з відповідача пені в сумі 1 831 857,40 грн. пені та 3% річних в сумі 366 371,48 грн. є законним та обґрунтованим.

Також, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, в обґрунтування якого відповідач послався на те, що зменшенням нарахованої пені буде дотриманий баланс інтересів сторін, а стягнення всієї суми суттєво погіршить фінансове становище його підприємства та може призвести до невиконання інвестиційних програм, що, відповідно, поставить під загрозу газотранспортну систему в цілому. Крім того, відповідач зазначив, що його підприємство не є газовидобувною компанією, і інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з контрагентів не існує. Серед підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач також вказав те, що доказів понесення позивачем збитків суду не надано, а санкції, які просить стягнути позивач, є занадто великими та неспіврозмірними з можливими збитками. Також у клопотанні про зменшення розміру неустойки відповідач зазначив, що оплата вартості спожитого природного газу здійснюється в порядку, визначеному Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» (зі змінами та доповненнями), а саме: плата за природний газ від усіх категорій споживачів підприємства зараховується на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ. Всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населенням, бюджетними установами та іншими споживачами за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні спрямовується на оплату спожитого природного газу.

Розглянувши дане клопотання суд першої інстанції відповідно до положень статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, враховуючи факт виконання основного зобов'язання відповідачем, незначний строк несвоєчасної оплати природного газу, зважаючи на те, що дії відповідача щодо несвоєчасної оплати не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків і виникнення прострочення з оплати не залежало від волі відповідача, а також з огляду на те, що підприємство відповідача не є газовидобувною компанією, на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, зменшивши на 50% розмір заявленої до стягнення пені до 915 928,70 грн.

Згідно частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 розяснено те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано обставини щодо повного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за спірним договором, незначний термін прострочення оплати вартості газу, відсутність спричинення збитків позивачу простроченням такої сплати, а також зважено на порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008, тому висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, для зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач не є газовидобувною компанією, а всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населення, бюджетних установ та інших споживачів спрямовуються за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні на оплату спожитого природного газу. Також, судом першої інстанції взято до уваги нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ. Враховано судом першої інстанції і те, що відповідач здійснив повну сплату заборгованості за поставлений природний газ із незначним простроченням.

Щодо доводу позивача про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд першої інстанції не дослідив негативних наслідків спричинених позивачеві, то відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і визначення розміру, до яких вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, висновок суду про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 915 928,70 грн. є правомірним.

Позивач в апеляційній скарзі вважає таке зменшення пені необґрунтованим, але колегія суддів вважає, що відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі всебічного, обєктивного та повного аналізу всіх поданих сторонами доказів у даній конкретній справі.

Одночасне стягнення усієї суми пені істотно погіршить фінансове становище ПАТ «Полтавагаз», виникне нестача власних оборотних коштів для забезпечення безперебійної роботи підприємства, здійснення першочергових платежів з оплати праці, до бюджету та для придбання енергоносіїв, палива, інших необхідних матеріалів та може призвести до невиконання інвестиційних програм, що відповідно, поставить під загрозу газотранспортну систему області в цілому.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що наведені позивачем та відповідачем доводи в апеляційних скаргах позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а Господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку всім обставинам справи в їх сукупності та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимоги скаржників та скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі № 917/1168/16 - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі № 917/1168/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.