Рішення № 69539967, 13.10.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3710/16-ц

Провадження № 2/496/289/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Дранікова С.М.

При секретарі - Камочкіній А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення права на частку майна, що є обєктом спільної часткової власності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд: припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частину автомобілю марки «ГАЗ 31105-581», 2008 року випуску, держномер ВН6585СЕ, та на 1/3 частину автомобілю марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В; припинити право ОСОБА_3 на 1/6 частину автомобілю марки «ГАЗ 31 105-581», 2008 року випуску, держномер ВН6585СЕ, та на 1/3 частину автомобілю марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/6 частин автомобілю марки «ГАЗ 31105-581», 2008 року випуску, держномер ВН6585СЕ, та на 2/3 частин автомобілю марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В. Свої вимоги мотивує тим що, автомобілі які перейшли у спадок є неподільними речами, через що неможливе спільне користування ними, а також поділ майна в натурі, тому вона має бажання припинити право відповідачів на їхні частки у майні, що є обєктом права спільної часткової власності. Вважає, що має переваги на отримання спірного майна у користування, оскільки ці автомобілі набуті за час спільного проживання з померлим чоловіком та придбані спільні кошти. У звязку з тим, що спільної домовленості між спадкоємцями щодо порядку користування спадковим майном немає, а також враховуючи, що вирішення питання про припинення права можливе лише за рішенням суду, вона змушена звертатись до суду за захистом своїх майнових прав.

Позивачка у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючи на обставини викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково, просив залишити йому право власності на автомобіль марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не зявилася, але на адресу суду надіслала заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю та просила розглянути справу без її участі.

Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню:

Як встановлено, в судовому засіданні, 05 квітня 2015 року помер ОСОБА_4 згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖД №412315 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №454, який до дня смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яка складалося, у тому числі, і з автомобілю марки «ГАЗ 31105-581», 2008 року випуску, держномер ВН6585СЕ та автомобілю марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В. З метою отримання спадщини - позивачка та відповідачі, як спадкоємці першої черги, звернулися до Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину. 03 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину автомобілю марки «САЗ 3507», 1991 року випуску, держномер 388380В (реєстровий номер свідоцтва 1-1629). 25 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, а саме: на 1/2 частину автомобілю марки «ГАЗ 31105-581», 2008 року випуску, держномер ВН6585СЕ (реєстровий номер свідоцтва 1-1088), та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину зазначеного автомобілю (реєстровий номер свідоцтва 1-1090). Відповідачі також отримали свідоцтва про право на спадщину на належні їм частки в спадковому майні. Вказані факти підтверджуються копією спадкової справи яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням долі кожного із співвласників є спільною частковою власністю.

Так згідно зі ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можливо поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналізуючи вказану вище норму, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні. Тобто, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснено п.1 Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1- 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

ОСОБА_1 на виконання вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, 12.10.2017 року внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області грошову суму, визначену експертним висновком в розмірі 53240,01 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.868740732.1 від 12.10.2017 року.

Враховуючи визнання позову відповідачкою ОСОБА_2, фактично позивачці належить 5/6 автомобілю «ГАЗ 31105-581» та 2/3 автомобілю «САЗ 3507», таким чином, частка відповідача ОСОБА_3 є незначною. Автомобіль є неподільною річчю та його частина не може бути виділена в натурі. Враховуючи вкрай негативні стосунки між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3, спільне володіння і користування автомобілями є неможливим. Доказів існування будь-якої можливості завдання істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та членам його сім'ї під час судового засідання не здобуто.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивачки є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 209, 212,215, 218 ЦПК України; ст.ст.183,356,365 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину автомобілю ГАЗ 31105-581, 2008 р.в., д/н НОМЕР_1, та на 1/3 частину автомобілю марки САЗ 3507, 1991 р.в., д/н 38838ОВ.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину автомобілю ГАЗ 31105-581, 2008 р.в., д/н НОМЕР_1, та на 1/3 частину автомобілю марки САЗ 3507, 1991 р.в., д/н 38838ОВ.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину автомобілю ГАЗ 31105-581, 2008 р.в., д/н НОМЕР_1, та на 2/3 частин автомобілю марки САЗ 3507, 1991 р.в., д/н 38838ОВ.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення або отримання його копії.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_5