Постанова № 69537119, 10.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11031/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування Вимоги та Рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідачем нараховано Позивачу податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання, Відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 22 жовтня 2015 року №10867-23, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.22), на суму 4427,81 грн.

04 квітня 2016 року Відповідачем прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу №2846/Г/26-56-17-27.

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Відповідно до пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу; у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності; у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-3517а15 від 02 грудня 2015 року у справі за позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України; цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені; за правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; при цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України); тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, незважаючи на те, що Позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у Позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у Постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу, на підставі Договору дарування нежилих приміщень від 29 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1653, належать на праві власності нежилі приміщення №№1-4 (групи приміщень №1), загальною площею 47,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 37, літера «А».

Між Позивачем, як Орендодавцем, та ТОВ «ІЗОТЕРМ ГРУП», як Орендарем, укладено Договір оренди нежитлового приміщення від 17 грудня 2014 року №17/12/14, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене у Договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору, Приміщення, яке передається в оренду за Договором (надалі- Приміщення), знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 37, літера А, загальною площею 47,40 кв.м. Одночасно з правом найму Приміщення, Орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будинку, в якому знаходиться Приміщення.

Позивачем в адміністративному позові зазначено, що він не є землекористувачем або орендарем земельної ділянки, на якій розташований будинок, у якому розміщені належні йому на праві власності нежилі приміщення, та його звільнено від сплати земельного податку на підставі пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, у заявку з чим нарахування податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб є протиправним.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-2352а15 від 24 листопада 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності у системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем Вимога та Рішення Відповідача є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, тому, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 12.10.2017 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.