Постанова № 69536688, 12.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 712/7704/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник І.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якому просив: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах щодо невиплати ОСОБА_2 призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячної пенсії за віком за період з 01 червня 2015 по 19 вересня 2016 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах ОСОБА_2 нарахування та виплату призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячної пенсії за віком за період з 01 червня 2015 року по 19 вересня 2016 року; допустити негайного виконання постанови суду у порядку передбаченому КАС України; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Розгляд справи Соснівським районним судом м. Черками проводився відповідно до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.01.2012 року ОСОБА_2 після досягнення пенсійного віку перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах як пенсіонер за віком і отримував пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після досягнення пенсійного віку позивач продовжував працювати суддею апеляційного суду Черкаської області.

З 01.04.2015 року виплата пенсії позивачу була тимчасово призупинена відповідно до ст.58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ у зв'язку з тим, що вона працювала на посаді, яка давала право на призначення пенсії чи довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

З 19.09.2016 року ОСОБА_2 було звільнено з посади судді апеляційного суду Черкаської області на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року №1515-VІІІ.

З 20 вересня 2016 року позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області як суддя у відставці і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді згідно Розпорядження ПФУ у м. Черкасах від 27.09.2016 року №182855.

Після звільнення з посади судді пенсія за віком за період з 01 червня 2015 року по 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 не була виплачена, а з 20 вересня 2016 року було нараховано щомісячне довічне грошове утримання судді.

Позивач звернувся з заявою до пенсійного органу в якій просив виплатити йому пенсію за віком за період з 01.04.2015 року по 19.09.2016 року.

Проте, листом №309/Ш-10 від 28.07.2017 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області відмовило ОСОБА_2 у виплаті пенсії, оскільки відсутні правові підстави для такої виплати.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема визначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", ";Про державну службу", ";Про прокуратуру", ";Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

При цьому, за приписами пункту 2 розділу ІІІ Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Таким чином, порядок тимчасового припинення виплати пенсії працюючим пенсіонерам на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» встановлено згідно з пунктом 12 Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Пунктом 5 "Прикінцевих положень" вказаного Закону України передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний закон є чинним, його положення не було визнано неконституційними.

Разом з тим, враховуючи, що до 01.06.2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.05.2016 року у справі за № 333/6710/15а.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обмеження щодо тимчасового припинення виплати працюючим пенсіонерам у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені для осіб, які продовжують працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2015-2016 роках продовжував працювати на посаді судді апеляційного суду Черкаської області.

Таким чином, обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсії у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, що встановлені у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» поширювали свою дію на позивача.

При цьому, згідно пункту 22 Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзаци другий і третій частини першої статті 47 викладено у новій редакції та встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції згідно підпункту 2 пункту 12 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (на період з 01.04.2015 року до 31.12.2015 року) та в редакції згідно пункту 22 Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (на період з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року) встановлено обмеження щодо тимчасового припинення виплати призначених пенсій працюючим пенсіонерам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Посилання суду першої інстанції на положення п.5 Прикінцевих положень Закону № 213, як підставу поновлення з 01.06.2015 року виплати пенсії позивачу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаним пунктом визначено підставу (неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах), за наявності якої з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. При цьому, останній не містить положень щодо поновлення виплати пенсії, у тому числі, призначеної на підставі Закону України "Про державну службу".

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2015-2016 роках та на час звернення із даним позовом до суду, продовжував працювати суддею Апеляційного суду Черкаської області.

Таким чином, обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсії у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, що встановлені у ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" безпосередньо стосувалися позивача.

У подальшому до вказаних Законів вносилися зміни, відповідно до яких було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) до абзаців 2 та 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII внесено зміни у частині першій статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням яких визначено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Отже, обмеження щодо тимчасового припинення виплати працюючим пенсіонерам у період з 1 квітня 2015 року у ст. 37 Закону України "Про державну службу", а також у ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції згідно підпункту 2 пункту 12 Розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII - на період з 01.04.2015 року до 31.12.2015 року, в редакції згідно пункту 22 Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - на період з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року та редакції згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII - по 31 грудня 2017 року, визначалися для осіб, які продовжують працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", в подальшому з урахуванням змін до пенсійного законодавства на відповідні періоди - для осіб які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Також, Законом України № 213-VIII частини третю - п'яту статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) було викладено в наступній редакції: "тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується"

Крім того, ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням змін, було встановлено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

За таких обставин, враховуючи зміни в законодавстві, яким врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення, припинення виплати пенсії позивачу є правомірним, а підстави для поновлення виплати пенсії державного службовця з 01.06.2015 як працюючому судді відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України справа № 4-рп/2016 від 08.06.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, встановлення максимального розміру такого утримання, припинення його виплати суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та скасування права судді на перерахунок призначеного раніше довічного грошового утримання судді, а також положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону N 213, за якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону N 2453.

Тобто, визнано неконституційними обмеження щодо виплати довічного грошового утримання або пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2453-VI.

Обмеження, які встановлювалися до працюючих пенсіонерів, в тому числі на посадах суддів, прокурорів, тощо, встановлені Законами України "Про державну службу", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неконституційними не визнавалися і є чинними на час спірних правовідносин.

Наразі, позивач, працюючи на посаді судді отримував пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що не є щомісячним довічним грошовим утриманням. Отже, відсутні підстави вважати наявними порушення конституційних гарантій незалежності суддів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 червня 2015 року по 19 вересня 2016 року

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2017 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.10 ст. 183-2 КАС України).

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.