Ухвала суду № 69536457, 10.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/421/17 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» до Києво-Святошинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2017 року №0000431302 та №0000441401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 21.11.2016 року №1348, 1349, 1350, 1351, 1352, 1353, виданих ГУ ДФС у Київській області, головними державними ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, згідно з підпунктом 75.1.2, пункту 75.1. статті 75, підпункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями; далі - Кодекс) та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Моваль Трейдинг» (код ЄДРПОУ 36713153) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 16.12.2016 року №152/10-36-14-01-13/36713153 «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» (код за ЄДРПОУ 36713153) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року», яким зафіксовано порушення Позивачем норм діючого законодавства, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо протягом 2013-2015 років з безпідставно відшкодованих коштів відповідно до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Також зазначено, що до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю товариства, в результаті чого порушено пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу.

На підставі акту перевірки від 16.12.2016 року №152/10-36-14-01-13/36713153 податковим органом 10.01.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальному розмірі 77711,00 грн: №0000431302 на суму грошового зобов'язання 46169,00 грн, штрафних санкцій на суму 29774,00 грн; №0000441401 на суму податкового зобов'язання 1010,00 грн, штрафних санкцій на суму 758,00 грн.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Кодексу платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами п.164.1 ст.164 Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положеннями пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Так, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Отже, отримання працівниками коштів під звіт або на відрядження не входить до складу вищезазначених виплат.

Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727), встановлено Порядок для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.4 розділу II Порядку №727).

Пунктом 5 розділу II Порядку №727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, зокрема, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом, у ході проведення перевірки встановлено порушення, які зводяться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих Позивачем у звітності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем не наведено розрахунків, як і посилань на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи, на підставі яких вчинено записи у бухгалтерському обліку, та які в свою чергу підтверджують наявність порушень, а саме отримання працівниками додаткового блага та не утримання і перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Також, відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення законодавства, Відповідачем наводяться лише норми закону, які по суті не доводять вчинення порушення.

Податковий орган обґрунтовуючи правомірність винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зазначає, що Позивачем безпідставно віднесено суми отриманих працівниками товариства коштів під звіт або на відрядження до складу витрат, адже з наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів не можливо встановити їх зв'язок з господарською діяльністю, а тому отримані працівниками кошти є додатковим благом, яке оподатковується в порядку, визначеному розділом IV Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування га/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вищенаведена правова норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХIV).

Згідно з пунктом 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 рокуза № 218/2658, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011року №362; далі - Інструкція №59) направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України (пункт 14 розділ I Інструкції №59).

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядження (пункт 15 розділ I Інструкції №59).

Відповідно до пункту 4 розділу II Інструкції №59 за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Згідно з пунктом 6 розділу II Інструкції №59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків : користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні. Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.

Положеннями пункту 17 розділу III Інструкції №59 визначено, що після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються документи (в оригіналі), що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).

Відповідно до пункт 12 розділу II Інструкції №59 витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків і багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються (абзац 7 пункт 12 розділу II Інструкції №59).

Згідно з підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті Кодексу при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться копії підтвердних документів, а саме: наказів про відрядження працівників товариства для виконання службових завдань, виданих на підставі запрошень іноземних компаній; звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; квитанцій про здійснення касових операцій та інші.

Отже, посилання апелянта про те, що Позивачем не надано документів, які б підтверджували зв'язок грошових витрат на відрядження працівників з господарською діяльністю підприємства не відповідає дійсності.

Крім того, є хибним висновок контролюючого органу про те, що Позивачем безпідставно не утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з сум нарахованого доходу з надмірно витрачених коштів, наданих на відрядження або під звіт у 2013 та 2015 роках, у зв'язку з чим занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 46 469,00 грн та на суму військового збору 1010,00 грн, оскільки Відповідачем не зазначено конкретизації цих порушень та первинних документів, які підтверджували б порушення, а також відсутні розрахунки сум заниження податку.

За таких обставин, Відповідачем не доведено, що вказані витрати здійснені працівниками в своїх особистих цілях, і таке відшкодування слід розглядати як додаткове благо конкретного працівника, як зазначено в акті перевірки.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 11 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.