Ухвала суду № 69536368, 10.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5959/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фармак» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Фармак» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 січня 2017 року № 100250008/2017/000001/1, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року адміністративний позов повернуто позивачу.

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме: через несплату позивачем судового збору за вимоги майнового характеру, сплата якого передбачена Законом України «Про судовий збір».

На вказану ухвалу суду, позивач - ПАТ «Фармак», подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір», з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5 КАС України, тобто в редакції Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 600 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0000131955 від 03 травня 2017 року (а.с. 12).

Однак, на переконання суду першої інстанції, поданий позов містить майнові вимоги, у зв'язку з чим позивач повинен сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів або визнає заявлену декларантом митну вартість, або приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України. У разі недоведеності декларантом правильності визначення митної вартості або виявлення недостовірності або неточностей відомостей, наданих на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, митний орган відмовляє у застосуванні обраного декларантом методу визначення митної вартості та приймає рішення про коригування заявленої митної вартості, фактично визначаючи іншу вартість товару за передбаченим Митним кодексу України методом.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару визначає митну вартість товару, проте не встановлює розмірів обов'язкових для сплати платежів декларантом, оскільки визначена митна вартість є сумою, від якої мають бути обчисленні митні платежі. Рішення про коригування митної вартості не призводить безпосередньо до наслідків у вигляді зміни складу майна позивача і на його майновий стан безпосередньо не впливає, визначена митним органом митна вартість товару не може вважатися ціною позову.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 06 квітня 2017 року (справа № 826/7751/16), та від 24 листопада 2016 року (справа № 817/32/16).

Відповідно, позивач вірно визначено характер вимог та сплатив суму судового збору у розмірі 1600 грн.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до п. 3 ст. 199 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до ст. 204 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фармак» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлений 11 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.