Ухвала суду № 69535938, 12.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року справа №805/1555/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача Кривицького В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. у справі № 805/1555/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.04.2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2016 року: № 0000394607, № 0000404607, № 0000374607; вирішити питання судових витрат (а.с. 2-8)

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі № 805/1555/17-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № 0000394607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 5 483 351, 19 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № 0000404607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 67 597, 22 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № 0000374607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 186 55,10 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 153-158).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що співробітниками Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС проведена камеральна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 06.12.2016 року № 786/28-01-40-01-05508186 з питання своєчасності сплати зобов'язань з податку на додану вартість у 2015 та 2016 роках та авансових внесків з податку на прибуток терміном сплати 28.02.2015 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

1) абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасне сплачене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у 2015 та 2016 роках: при затримці до 30 кал. днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у сумі 54833 511. 91 грн.;

- при затримці більше 30 кал. днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у сумі 337 986, 08 грн.;

2) пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року), з урахуванням пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п. 9 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених грошових зобов'язань авансових внесків податку на прибуток підприємств згідно податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивача за 2013 рік № 9090838579 від 27.02.2014 року (звітна) та № 9091262259 від 25.03.2014 року (уточнююча) у загальній сумі 1 860 551, 00 грн. з затримкою 11 календарних днів.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в інтегрованій картці платника податків відсутнє рішення щодо розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість вказане останнім в запереченнях.

Щодо незгоди позивача стосовно несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціях за вересень та листопад 2015 року, то відповідно до Розділу II п. 1 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.04.2016 року № 422 «облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника податків окремими обліковими операціями в хронологічному порядку». При цьому, кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Для здійснення повернення грошових коштів на рахунок підприємства або перекидки на інший бюджетний рахунок Податковим кодексом встановлено 20 -денний термін, а позивачем заяву на зарахування переплати з податку на прибуток підприємства в рахунок сплати авансового платежу за лютий 2015 року в сумі 1 860 551 грн. надано з порушенням зазначеного терміну.

Наявність у платника Сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили надає можливість такому платнику звернутися із заявою до контролюючого органу для продовження граничних строків подання податкової звітності та зміни строків сплати податків, зборів, а також для списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили.

Також, зазначає, що м. Маріуполь, куди переміщено СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в його відсутність.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК шахта Комсомолець Донбасу» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 05508186), місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1.

Позивачем 20.10.2015 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 657 854,00 грн. (а.с. 24-32).

21.12.2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 297 654,00 грн. (а.с. 33-43).

27.02.2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання у сумі 80 369 944,00 грн, щомісячний авансовий внесок складав 6 691 346,00 грн. (а.с. 44-58).

25.03.2014 року позивач подав уточнену податкову декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік, з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання у сумі 80 369 474,00 грн. та суму щомісячного авансового внеску з податку на прибуток 6 697 495,00 грн. Зменшення нарахованої суми податку на прибуток за 2013 рік за уточнюючою податковою декларацією складає 158 879 332,00 грн (рядок 13ЗП) та задеклароване від'ємне значення суми податку на прибуток становить -78 509 389,00 грн. (рядок 14) (а.с. 60-80).

Зазначені податкові декларації отримані податковим органом, про що свідчать квитанції № 2 (а.с. 59, 81).

06.12.2016 року податковим органом проведена камеральна перевірка Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта комсомолець Донбасу" з питання своєчасності сплати зобов'язань з податку на додану вартість у 2015 та 2016 роках та авансових внесків з податку на прибуток терміном сплати 28.02.2015 року, за результатами якої складено акт № 786/28-01-40-01-05508186 від 06.12.2016 року.

Висновки акту вказують на порушення товариством п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 275 в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у 2015 року та 2016 року у сумі 54 833 511,91 грн. із затримкою до 30 календарних днів, у сумі 337 986,08 грн. із затримкою більше 30 календарних днів та у порушенні пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57 (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року), з урахуванням пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, п.9 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених грошових зобов'язань авансових внесків з податку на прибуток підприємств згідно податкових декларацій з податку на прибуток підприємств ПрАТ "ДТЕК Шахта комсомолець Донбасу" за 2013 рік № 9090838579 від 27.02.2014 (звітна) та № 9091262259 від 25.03.2014 (уточнююча) у загальній сумі 1 860 551,00 грн. з затримкою 11 календарних днів (а.с. 9-11).

На підставі зазначеного акту податковим органом сформовано податкові повідомлення-рішення № № 0000394607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 5 483 351,19 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0000404607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 67 597,22 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0000374607 від 27.12.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 186 55,10 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 12, 15-16).

13.01.2017 року позивачем на зазначені податкові повідомлення-рішення подано скаргу. Рішенням Державної фіскальної служби України № 5331/6/99-99-11-03-01-25 від 17.03.2017 року скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін (а.с. 18-21).

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем рішень від 27.12.2017 року № № 0000394607, 0000404607, 0000374607.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 176 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 203 ПКУ, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Кодексу передбачено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175. ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (п. 126.1 ст. 126).

У відповідності до вимог пункту 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно із пунктом 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом на підставі акту перевірки сформовані спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Пунктом 200-1.5 ст. 200-1 ПК України передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України, для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що податок на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2015 року від 20.10.2015 року у сумі 36 657 854,00 грн. сплачено 30.10.2015 року згідно платіжних доручень від 30.10.2015 року № 2116363505 на суму 16 657 854,00 грн. та від 30.10.2015 року № 2116363217 на суму 20 000 000,00 грн.; за листопад 2015 року у сумі 3 297 654,00 грн. сплачено 25.12.2015 року - дані з системи електронного адміністрування ПДВ: витяг щодо залишку коштів на електронному рахунку платника ПДВ від 24.12.2015 року № 24316120 сума складала 27 344 927,00 грн. від 25.12.2015 року № 25316141 сума складала 24 047 273,00 грн. (27 344 927,00 грн. -24 047 273,00 грн. = 3 297 654,00 грн.) (а.с. 82-83, 84-86).

З зазначеного вбачається, що позивач використав кошти на електронному рахунку ПДВ, як джерело сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Отже, позивачем своєчасно було здійснено оплату податку на додану вартість, без порушення гранічних строків сплати.

Згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Так, п. 43.1-43.5 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, платник податків має право подати заяву протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Позивач, скориставшись правом на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідно до вимог п. 43.3 ст. 43 ПК України, подав до податкового органу заяву № 171 від 27.02.2015 року, у зв'язку з наявною переплатою суми 2 527 315,00 грн., зарахувати надміру сплачений платіж з податку на прибуток у сумі 1 860 551,00 грн. у рахунок погашення грошового зобов' язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року, що не заперечується апелянтом.

Проте, заяву № 171 від 27.02.2015 року податковим органом була проігнорована, та погашення грошового зобов'язання - авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року здійснено за рахунок від'ємного значення згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 28.02.2015 року № 9081314753.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно встановлення Податковим кодексом 20-денного строку для повернення грошових коштів або їх переведення на інший бюджетний рахунок, оскільки зазначений двадцятиденний строк стосується порядку подання контролюючим органом висновку про повернення коштів.

Як вбається з акту перевірки, податковим органом було виявлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за податковими деклараціями, а також за рішеннями про розстрочення податкового боргу № 67 та № 268.

Позивачем у позовній заяві та запереченнях на апеляційну скаргу було зазначено, що про Рішення № 67 та № 268 йому взагалі нічого не відомо, відповідачем на підтвердження наявності зазначених рішень доказів не надано.

Так, в 2015 році позивачем отримано наступні рішення щодо розстрочення грошового зобовязання платника податків з податку на додану вартість: рішення № 64 від 26.02.2015 року; рішення № 44/2 від 30.07.2015 року; рішення № 517 від 31.12.2015 року (а.с. 147-149).

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Відповідно до п. 3.9 Наказу Міністерства доходів і зборів "Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків" від 10.10.2013 року № 574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Так, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р місто Добропілля Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Податковим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що є відповідальністю за невиконання(неналежне виконання) податкових зобов'язань.

Стаття 10 Закону України № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс - мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

05.09.2014 року Торгово - промисловою палатою України на звернення ПрАТ «ДТЕК шахта Комсомолець Донбасу» видані наступні сертифікати (висновки):

№ 2886/05-4, яким відповідно до п. 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів;

№ 2890/05-4, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

На момент видачі сертифікатів (висновків) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 87-90).

Отже, позивач є звільненим від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом нормативною підставою для проведення камеральної перевірки визначено п. 75.1.1 ст. 75 та ст. 76 ПК України.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є одним із видів перевірок, що проводяться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тобто камеральна перевірка проводиться з приводу виявлення арифметичних та/або методологічних помилок (порушень) в частині подання/та оформлення звітності платником податків, до предмету якої не відноситься перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Тобто, з наведеного вбачається, що контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність сплати позивачем зобов'язань з податку на додану вартість у 2015 та 2016 роках та авансових внесків з податку на прибуток терміном сплати 28.02.2015 року.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги ПК України в частині проведення саме камеральної перевірки до спірних правовідносин, що призвело до прийняття останнім незаконного податкового повідомлення-рішення.

Встановлені главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з податку на додану вартість і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу".

Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки, податковий орган діяв не на підставі, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому відповідач доказів правомірності прийнятих ним рішень не надав.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2016 року: № 0000394607, № 0000404607, № 0000374607 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. у справі № 805/1555/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлений 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко