Постанова № 69535105, 17.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2415/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АДМ Іллічівськ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006111600 від 06.04.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Приватне акціонерне товариство "АДМ Іллічівськ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006111600 від 06.04.2017 року.

В судовому засіданні 11.10.2017 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на відсутність в діях позивача порушень Податкового кодексу України, оскільки позивач не здійснював діяльність щодо надання послуг заводом в період з 30.07.2015 року по 03.09.2015 року та відповідач протиправно визначив собівартість наданих послуг позивачем з порушенням порядку, встановленого п.188.1 ст.188 ПК України. Представники відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову від 07.07.2017 року №358/9/15-32-10-06-09.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт від 07.12.2016 року №368/15-32-14-01/32790234, в якому, серед іншого, встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7317226,00 грн. (п 3.2.1 Акта перевірки), а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5772025 грн. з огляду на невіднесення Позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ сум нарахованих та отриманих, а також не нарахованих премій за відповідність товару стандарту ІSСС Рlus (епізод ІSСС Рlus); зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1545201,00 грн. з огляду на визначення Позивачем бази оподаткування ПДВ при реалізації послуг переробки насіння соняшнику в соняшникову олію на давальницьких умовах нижче їх собівартості, що призвело до заниження рядку і Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів».

Заперечення Позивача до Акта перевірки Відповідачем враховані не були, а тому висновки Акта перевірки були залишені без змін.

В подальшому, в контексті зазначеного вище висновку Акта перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0011591401 від 21.12.2016 року щодо зменшення Позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 7317226,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 658613,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями (зокрема, з повідомленням- рішенням №0011591401 від 21.12.2016), винесеними на підставі Акта перевірки, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Позивача 16.03.2017 року ДФС прийняла Рішення про результати розгляду скарги №5259/6/99-98-11-01-02-25, яким скаргу Позивача було задоволено частково. Зокрема, податкове повідомлення-рішення №0011591401 від 21.12.2016 скасовано в частині епізоду ІSСС Рlus, а також в частині відповідної штрафної санкції.

На підставі Рішення ДФС Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006111600 від 06.04.2017 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1545201,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 772601,00 грн.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, з урахуванням досліджених судом письмових доказів, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вказано вище, підставою для винесення Рішення став висновок Відповідача, встановлений в Акті перевірки (п. 3.2.1.1. Акта перевірки) щодо того, що собівартість реалізованих Позивачем послуг з переробки соняшнику в соняшникову олію на давальницьких умовах власними силами Позивача та з використанням його власних потужностей перевищила вартість реалізації таких послуг у липні і серпні 2015 року, що нібито слідує із співвідношення даних бухгалтерських рахунків 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» та 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

В свою чергу, на думку Відповідача, це спричинило порушення вимог п.188.1 ст.188 ПК України та призвело до заниження значення рядку і Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» на загальну суму 1545201,00 грн., в тому числі: у липні 2015 року на суму 49075,00 грн. та у серпні 2015 року на суму 1496126,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, підставою для донарахування став висновок Відповідача про перевищення собівартості послуг з переробки насіння соняшника над вартістю реалізації таких послуг. При цьому, базою для визначення розміру ПДВ стала собівартість, визначена Позивачем в бухгалтерському обліку підприємства.

Основним видом діяльності Позивача є виробництво олії та тваринних жирів, що здійснюється потужностями олійноекстракційного заводу, який належить Позивачу. Надання послуг з переробки насіння соняшнику в соняшникову олію на давальницьких умовах регулювалося на підставі (І) Договору №С-08д від 19.08.2014 року, укладеного з ТОВ «АДМ Україна», та (ІІ) Договору №СС-088 від 20.08.2015, укладеного з ТОВ «АДМ Трейдінг Україна».

У відповідності до вказаних Договорів послуги надавались на постійній основі протягом строку дії Договорів, крім періоду з кінця липня до початку вересня 2015 року. Ненадання послуг у зазначеному періоді пов'язане з тим, що завод у цей період був зупинений для здійснення щорічного технічного огляду та обслуговування. Факт зупинки виробництва Позивача підтверджується довідкою Позивача.

Відповідно до пояснень допитаного судом 29.08.2017 року свідка ОСОБА_1 технічного директора позивача призупинення виробничих потужностей Позивача у період з 30.07.2015 року по 03.09.2015 року є нормальним господарським явищем для підприємств такого профілю з огляду на специфіку виробництва та технологічні вимоги до нього. Крім того, таке призупинення не мало негативний вплив на річний фінансовий результат Позивача у 2015 році, оскільки чистий дохід Позивача від реалізації послуг з переробки у 2015 році склав 271448000 грн. (рядок 2000 Звіту про фінансові результати).

Таким чином, оскільки з 30.07.2015 року до 03.09.2015 року виробничі потужності Позивача були тимчасово призупинені, у вказаний період послуги з переробки соняшнику в соняшникову олію на давальницьких умовах за Договорами ним не надавались. Відсутність надання послуг за Договорами у зазначений період також підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків, підписаними між Позивачем і (І) ТОВ «АДМ Україна» та (ІІ) ТОВ «АДМ Трейдінг Україна».

Разом з тим, згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Тобто, ПК України чітко пов'язує можливість нарахування ПДВ з фактом постачання послуг. В свою чергу, у разі відсутності послуг - відсутня і база оподаткування ПДВ.

Беручи до уваги той факт, що в період часу з 30.07.2015 року до 03.09.2015 року послуги за Договорами не надавались, у Позивача відсутня відповідна база оподаткування ПДВ, а отже, відсутні і підстави для застосування п.188.1 ст.188 ПК України.

Витрати, відображені Позивачем у бухгалтерському обліку на рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», не пов'язані з наданням послуг за Договорами. Так, попри сезонне призупинення виробництва на підприємстві Позивача, останній мав виконувати свої договірні зобов'язання зі своїми співробітниками, зобов'язання щодо сплати загальнообов'язкових соціальних відрахувань тощо. Зокрема, у період простою виробництва Позивачем здійснювались такі постійні нерозподілені загальновиробничі витрати як виплати на оплату праці і оплата відпусток працівників, які працюють на підставі безстрокових трудових договорів, відрахування на загальнообов'язкове соціальне страхування, амортизація основних засобів й інших необоротних матеріальних активів тощо.

Відповідно до п.6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В свою чергу, основні методологічні засади формування бухгалтерському обліку ґрунтуються на затверджуваних Міністерством фінансів України стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку. Зокрема, 31.12.1999 року Мінфіном було прийнято Наказ №318, яким затверджено П(С)БО 16.

Відповідно до п.1 і п.2 П(С)БО 16, це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності та застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Таким чином, застосування положень П(С)БО 16 є обов'язковим для Позивача.

Серед іншого, п.11 П(С)БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з (і) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, (іі) нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та (ііі) наднормативних виробничих витрат. Однак, лише перший компонент (виробнича собівартість) повинен враховуватись Відповідачем при визначенні мінімальної бази оподаткування операцій для цілей ПДВ в контексті п.188.1 ст.188 ПК України.

Такий підхід також прямо слідує з формулювання п.188.1 ст.188 ПК України, який чітко пов'язує можливість нарахування ПДВ з фактом постачання послуг.

Такої ж позиції дотримується ДФС у листі №12082/7/99-99-19-03-02-17 від 07.04.2015 року «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ при постачанні самостійно виготовлених товарів» (копія додається) в якому зазначила про таке: «База оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16».

Таким чином, з положень чинного законодавства, позиції ДФС України та актуальної судової практики для цілей застосування п.188.1 ст.188 ПК України має застосовуватися саме виробнича собівартість послуг, реалізованих протягом звітного періоду, а не загальна відображена в бухгалтерському обліку.

У період з 30.07.2015 року по 03.09.2015 року виробнича собівартість становила « 0», оскільки діяльність заводу Позивача була призупинена і послуги за Договорами не надавались. Відповідачем же при визначенні співвідношення між собівартістю послуг та вартістю їх фактичної реалізації взято до уваги обороти по рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», що містить виключно нерозподілені загальновиробничі та інші витрати, що не відносяться до послуг за договорами.

Такий підхід Відповідача є необгрунтованим та суперечить принципам бухгалтерського обліку, ПК України, офіційним роз'ясненням ДФС України, а податкові нарахування, які базуються на застосуванні такого підходу є протиправними та підлягають скасуванню.

В письмових запереченнях проти позову від 07.07.2017 року №358/9/15-32-10-06-09 представник відповідача повністю повторює висновки та правову позицію, викладену в акті перевірки від 07.12.2016 року № 368/15-32-14-01/32790234 стосовно цього епізоду та не спростовуються доводи представника позивача, які викладені в позовній заяві, в зв'язку із чим, суд не приймає вказані письмові заперечення представника відповідача до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «АДМ Іллічівськ» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню та на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006111600 від 06.04.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17.10.2017 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.