Постанова № 69534990, 10.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 809/1277/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Могили А.Б.,

судді: Лучко О.О., Матуляк Я.П.

за участі:

секретаря судового засідання Цугорки Н.І.,

представника позивача Футерка В.Л.,

представника відповідача Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, зобов"язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, зобов"язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною фіскальною службою України прийнято рішення №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38. Позивач вважає, що спірні рішення є протиправними, підлягають скасуванню, оскільки в порушення вимог підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України контролюючим органом в квитанціях, складених за результатами прийняття податкових накладних не вказано конкретного критерію (критеріїв) оцінки ступеня ризиків, що позбавило позивача можливості надати додаткові пояснення та документи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Просив позов задоволити.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав. Пояснив, що позивачем сформовано та подано на реєстрацію податкові накладні, реєстрація яких контролюючим органом була зупинена із пропозицією подати додаткові документи чи пояснення, достатні для проведення такої реєстрації. Підставою для прийняття спірних рішень було невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7216. Вважає, що оскаржувані рішення відповідача є правомірними, прийнятими контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітплюс" (Покупець) 26.06.2017 укладено договір №129 на продаж металопродукції (а.с.13-14).

На виконання умов даного договору, Продавцем виставлено рахунки-фактури на оплату товару від 26.06.2017 №Б-0026002 на суму 46 437,55 грн. та від 03.07.2017 №Б-0025974 на суму 40 453,60 грн. (а.с.15-16).

Позивачем здійснено поставку товару покупцю, що підтверджується видатковими накладними від 03.07.2017 №Б-0000012911, №Б-0000012912, від 04.07.2017 №Б-0000013725, №Б-0000013727 (а.с.17-20).

В матеріалах справи, наявна копія виписки по банківських рахунках позивача за 10.07.2017 та 24.07.2017, що підтверджує оплату поставленого товару контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітплюс" (а.с.21-24).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом встановлено, що, на виконання вищевказаних норм законодавства, на підставі операції поставки товару позивачем сформовано та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38.

Державною фіскальною службою України 31.07.2017 сформовано Квитанцію, згідно якої відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №37 від 03.07.2017 зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7216. Аналогічного змісту сформовано квитанцію 19.07.2017 щодо податкової накладної від 04.07.2017 №38 (а.с.9,12).

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна-електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

У відповідності до пункту 13 Порядку, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що після отримання позивачем квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних із пропозицією надання додаткових документів, Товариством надіслано пояснення від 17.08.2017 №1708/1 за змістом якого вбачається, що позивач співпрацює із Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітплюс" на основі договору реалізації №129 від 26.06.2017. Даному Товариству згідно накладних №12911 та №12912 03.07.2017 відпущено металочерепицю та коньки круглі з металу марки 8017, та 04.07.2017 - металопрофіль та рівні листи з металу 3005, згідно накладних №13725, №13727, ВМД №010253/598. Даний метал імпортований від німецької фірми ARCELOR Mittal згідно ВМД 010949/624 від 30.03.2017. Також в даному поясненні зазначено, що метал-прокат плоский одержаний за кодом 7210, після ж прокатування і виготовлення метало черепиці і металопрофілю, продукція відпускається покупцю під кодом 7216 (а.с.54).

В додаток до пояснень, Товариством направлено ряд документів, щодо операції закупівлі сировини та поставки готової продукції, зокрема картку Підприємства, пояснення, контракт від 21.01.2016, специфікацію ARCELOR Mittal від 21.10.2016, ВМД №10253 від 09.03.2017, сертифікат ARCELOR Mittal від 30.03.2016, ЖД накладну ARCELOR Mittal від 30.03.2017, договір поставки №129 від 26.06.2017, видаткові накладні №12911 від 03.07.2017, №13725 від 04.07.2017, №12912 від 03.07.2017, №13727 від 04.07.2017 та банківську виписку від 10.07.2017 (а.с.54-69).

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивач є виробником металовиробів, володіє необхідними для здійснення виробництва ресурсами. Зокрема, у липні 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників позивача становила 38 осіб. На умовах оренди позивач використовує виробничі приміщення площею 1333,9 м.кв., на праві власності йому належить необхідні засоби виробництва - автоматичні виробничі лінії, автомобілі, автонавантажувачі тощо (а.с.25-33).

Однак Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38 відповідно. Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.7,10).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним позивачем рішенням №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, суд виходить з наступного.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Проте, в спірних рішеннях відповідача не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На думку суду, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав прийняття Комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

При цьому, суд зауважує, що оскільки до позивача було встановлено Критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 7216 Комісією безпідставно не враховано пояснення та документи позивача, що він не закуповує даний товар, а є виробником металопродукції, що унеможливлює наявність у позивача відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару за відповідним УКТ ЗЕД визначеним у податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій та факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітплюс", та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що у останнього були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №37 від 03.07.2017 та №38 від 04.07.2017.

Отже, оскаржувані рішення Комісії є необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №37 від 03.07.2017 та №38 від 04.07.2017 слід зазначити таке.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №37 від 03.07.2017 та №38 від 04.08.2017 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірних рішень Державної фіскальної служби України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3200 грн. підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ".

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних №37 від 03.07.2017 та №38 від 04.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов"язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №37 від 03.07.2017 та №38 від 04.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (код ЄДРПОУ 36733819) 3200 (три тисячі двісті) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя /підпис/ Могила А.Б.

Суддя /підпис/ Лучко О.О.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2017.