Постанова № 69518117, 04.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/4776/17

Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

04 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратору відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Державного реєстратору відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 22.05.2017 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу позивач та його представник заперечили проти апеляційної скарги та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.10.2016 р. у справі № 128/3318/16-ц за ОСОБА_2 визнано право власності на 0,0697 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,1482 га, кадастровий номер 0520688900:08:001:0682, яка розташована в сщ. Беризина, вул. Сонячна, 2а, Вінницького району Вінницької області у межах згідно з планом, визначеним за варіантом 2 додатку 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 106 від 29.09.2014 року, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз» (а.с. 14).

Відповідно до зазначеного вище варіанту 2 додатку 2 висновку експертизи від 29.09.2014 р., ОСОБА_2 є співвласником 47/100 частки земельної ділянки домоволодіння № 2а по вул. Сонячна в с. Березина, Вінницького району. Вінницької області, а ОСОБА_5, є співвласником 53/100 частки даного домоволодіння. Одночасно з даного висновку вбачається, що земельна ділянка спільного користування площею 0,0172 га, що включає в себе земельну ділянку площею 0,0169 га кадастровий номер: 0520688900:08:001:0828 та площею 0,0003 га кадастровий номер: 0520688900:08:001:0829, розподілена між співвласниками порівну по 0,0086 га.

Таким чином кожен з співвласників може реалізувати своє право на реєстрацію частини земельної ділянки спільного користування загальною площею 0,0172 га.

З метою реєстрації вказаного права, позивач звернувся до Державного земельного кадастру для отримання витягу про належну йому згідно рішення суду від 28.10.2016 р. у справі № 128/3318/16-ц земельну ділянку.

Відповідно до витягу № НВ-0505490562016 від 07.12.2016 р. земельна ділянка площею 0,0169 га кадастровий номер: 0520688900:08:001:0828 перебуває у приватній власності ОСОБА_5 (а.с. 15)

В свою чергу, земельна ділянка площею 0,0003 га кадастровий номер: 0520688900:08:001:0829 також перебуває у приватній власності ОСОБА_5 (а.с. 17).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначені земельні ділянки державним реєстратором ОСОБА_6 були зареєстровані за ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Вважаючи зазначені дії державного реєстратора протиправними позивач звернувся з позовом до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті, прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо здійснення оскаржуваної реєстрації, у зв'язку із тим , що наслідки таких дій призвели до порушення прав позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Конституції України, а саме статті 41, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV у відповідній редакції ( далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно статті 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 3 Закону № 1952-IV, загальними засадами державної реєстрації прав зокрема є :

- гарантування державою обєктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

- внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

Згідно п.1 ч.3 ст. 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин повязує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Положеннями статті 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, державний реєстратор у будь-якому випадку перед здійснення відповідної державної реєстрації зобов'язаний перевірити надані йому документи та чітко встановити можливість проведення реєстрації на підставі та відповідно поданої заяви або її відсутність.

Статтею 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно матеріалами справи, оскаржуване рішення відповідача було прийняте саме на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.05.2015 р. по справі № 128/4440/13-ц, згідно якого, за ОСОБА_5 визнано право власності на 0,0785 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,1482 га, кадастровий номер 0520688900:08:001:0682, яка розташована в сщ. Беризина, вул. Сонячна, 2а, Вінницького району Вінницької області, у межах згідно з планом, визначеним за варіантом 2 додатку 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 106 від 29.09.2014 року, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

При цьому, вказаним висновком земельна ділянка площею 0,0172 га, до складу якої входять спірні земельні ділянки площею 0,0169 га кадастровий номер: 0520688900:08:001:0828 та площею 0,0003 га, кадастровий номер: 0520688900:08:001:0829, розподілена між ОСОБА_5 та позивачем порівну по 0,0086 га.

Із вказаного слідує, що вказані земельні ділянки не належать особисто ОСОБА_5, а є їхньою спільною власністю з позивачем, а тому такі земельні ділянки не можуть бути зареєстровані як виключне право власності ОСОБА_5

Таким чином, відповідач здійснюючи спірну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку лише за ОСОБА_5, порушив вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не перевіривши поданих йому документів та заяви на підставі рішення суду, однак у невідповідності до нього здійснив державну реєстрації права власності за ОСОБА_5, частини земельної ділянки, яка цій особі не належить, чим свою чергу порушив законне право позивача на свою частину земельної ділянки належної йому із вказаною особою на праві сумісної власності.

Зазначене також підтверджується копіями наявних в матеріалах справи відповідних заяв (а.с. 80) ОСОБА_5, в яких у розділі "відомості про право власності" дана особа чітко зазначила про перебування об'єкта реєстрації саме у спільній сумісній власності, що ще раз свідчить про те, що відповідач зобов'язаний був врахувати дану обставину при вчиненні ним реєстраційних дій.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що задоволення позовних вимог та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, жодним чином не порушує законні права ОСОБА_5 на належну їй частину такої ділянки , а в свою чергу є вимушеним кроком спрямованим на відновлення порушених хоча і не з вини останньої законних прав позивача.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з цим, досліджуючи питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття спірної постанови колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Колегією суддів встановлено, що предметом оскарження у даній справі є правомірність здійснення державним реєстратором реєстрації права власності. Отже, дана справа повинна розглядатись окружним адміністративним судом, оскільки в даному випадку відповідач діє на підставі делегованих йому повноважень, державного органу, що в силу ч.2 ст. 18 КАС України виключає можливість розгляду таких справ місцевими загальними судами як адміністративним. з огляду на їх виключну підсудність окружним адміністративним судам.

Таким чином, постанова суду, яка є предметом оскарження, ухвалена неповноважним судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не може вважатись повноважним, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена неповноважним судом, та прийняти нове судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратору відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє сам про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28935097 від 25.03.2016р. на земельну ділянку кадастровий номер:0520688900:08:001:0828 площею 0,0169 га за адресою Вінницька область, Вінницький район, сщ. Березина, вулиця Сонячна, 2а проведена Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_6.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28933689 від 25.03.2016р. на земельну ділянку кадастровий номер:0520688900:08:001:0829 площею 0,0003 га за адресою Вінницька область, Вінницький район, сщ Березина, вулиця Сонячна, 2а проведена Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_6.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 жовтня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8