Ухвала суду № 69517949, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/9991/65889/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року

у справі № 2а/1770/4317/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна»

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» (далі - ТОВ «Високовольтний союз - Україна», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року № 0000452344, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2011 року в сумі 881327,00 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року № 0000452344.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом у період з 06 липня 2011 року по 08 липня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Високовольтний союз - Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого до відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 08 липня 2011 року № 850/23-300/33334990, згідно висновку якого, у зв'язку з невиконанням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), п.198.3 ст.198, пп.14.1.156 п.14.1 ст.14, пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, позивач не має права на бюджетне відшкодування за січень 2011 року в сумі 881327,00 грн.

В акті перевірки вказано про те, що ДПІ отримано службову записку від ВПМ ДПІ у місті Рівне від 05 липня 2011 року №1713/26-34, в якій зазначено, що в ході оперативного відпрацювання матеріалів в рамках розгляду кримінальної справи від 25 березня 2011 року № 82/313-11 по ТОВ «РЗВА-Електрик» (контрагент позивача) встановлено в ланцюгах постачання контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, з приводу якого виник спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту/валових витрат чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Не є підставою для зменшення податкової вигоди платника податків, отриманої внаслідок здійснення господарських операцій, відсутність контрагента такого платника за місцем реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, зробивши оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик», а саме: договору, додатків до договору, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень та ін., - встановили факт поставки товарів від цього постачальника на адресу позивача.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «РЗВА-Електрик» мало податкову та господарську правосуб'єктність.

Суди також встановили, що придбане від ТОВ «РЗВА-Електрик» електротехнічне обладнання використано позивачем в господарській діяльності, а саме - реалізовано на підставі господарських договорів покупцям, що підтверджується відповідними доказами: договорами, специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями уповноважених осіб покупців та ін.

Крім того, судовими рішеннями у адміністративній справі № 2а/1770/4300/2011, які набрали законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000442344, прийняте на підставі акта від 01 квітня 2011 року №372/23-300/34704105, згідно висновків якого ТОВ «РЗВА-Електрик» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року, оскільки вказану суму не можливо підтвердити через відсутність відомостей від інших ДПІ на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, та, з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому, притягнення посадових контрагента до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків тощо, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі № 2а/1770/4317/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ В.П. Юрченко