Ухвала суду № 69517919, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/15830/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Перепелиці А.В.,

представника відповідача Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017

у справі № 826/19812/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта»)

до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Укрнафта» звернулось у грудні 2014 року до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2014 № 1.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судом першої інстанцій 10.10.2016 в судовому засіданні замінено назву відповідача на Офіс великих платників податків ДФС.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.11.2014 № 1, згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», за порушення частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» ПАТ «Укрнафта» збільшено суму зобов'язання та нарахування пені за платежем дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, на суму 591 546 531,00 гривня, у тому числі: 468 971 972,00 гривні за основним платежем, 122 574 559,00 гривень пені.

Вказане рішення прийнято на підставі акту від 24.10.2014 № 1264/28-10-41-20/00135390 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390) з питань повноти та своєчасності сплат до державного бюджету частини чистого прибутку у розмірі, визначеного за базовими нормативами відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390) за період 2011-2013 роки».

Перевіркою встановлено порушення позивачем: частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», в результаті чого не сплачено до бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік на частку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 468 971 972,00 гривні, а саме: за 2011 рік до 01.07.2012 - 207 283 812,00 гривень; за 2012 рік до 01.07.2013 - 214 216 658,00 гривень; за 2013 рік до 01.07.2014 - 47 471 502,00 гривні; не нараховано і не сплачено пеню за несплату частини чистого прибутку, яка складає на дату акту перевірки всього 122 574 559,00 гривень, у тому числі: за 2011 рік з 02.07.2012 - 74 454 642,00 гривні; за 2012 рік з 02.07.2013 - 44 985 498,00 гривень; за 2013 рік з 02.07.2014 - 3 134 420,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є власником 27 114 256 штук простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта», що складає 50%+1 акція. До державного бюджету товариство сплатило 120 000 000,00 гривень як часткову сплату дивідендів за 2011 рік; інші грошові кошти в 2011-2014 роках станом на дату акту перевірки у вигляді дивідендів або частини чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, до бюджету не надходило.

На думку відповідача, відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» ПАТ «Укрнафта» зобов'язане перерахувати до бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік на частку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 588 971 972,00 гривні, а саме: за 2011 рік до 01.07.2012 - 327 283 812,00 гривень; за 2012 рік до 01.07.2013 - 214 216 658,00 гривень; за 2013 рік до 01.07.2014 - 47 471 502,00 гривні. Фактично в строк згідно Закону сплачено 120 000 000,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно абзацу 6 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Відповідно до абзацу 7 частини 5 названої статті цього Закону на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998 № 747 установлено, що 100 відсотків акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.

Наведене дає підстави для висновку, що ПАТ «Укрнафта», як господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій якого знаходиться у статутному капіталі публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а частка держави останнього становить 100 відсотків, мало до 1 травня року, що настає за звітним, прийняти рішення про нарахування дивідендів та сплатити їх до 01 липня відповідного року до Державного бюджету України, або у це й же строк сплатити частину чистого прибутку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у визначений Законом України «Про управління об'єктами державної власності» строк не приймалось рішення про нарахування дивідендів, а відтак у нього виник обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку.

Водночас, судами попередніх інстанцій зазначено, що в порушення наведених правових норм рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.11.2014 № 1 позивачу збільшено суму зобов'язання із сплати дивідендів, а не частини чистого прибутку.

При цьому, згідно спірному рішенню дивіденди (доход), нараховано на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, тоді як ПАТ «Укрнафта» не належить до господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, а збором (платою, внеском) - обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів наведено у статтях 9, 10 ПК України.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає грошове зобов'язання платника податків як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до Додатків № 1 «Доходи Державного бюджету України» Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI доходи у вигляді частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність віднесено до неподаткових надходжень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що частина чистого прибутку та дивіденди, що підлягають сплаті до державного бюджету не є податком, збором чи податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, а отже відповідач не наділений повноваженнями здійснювати їх нарахування, збільшувати суму зобов'язання за цими платежами та вимагати їх сплати на визначений ним бюджетний рахунок. В силу наведених законодавчих приписів відповідач є контролюючим органом виключно щодо нарахування пені на суму несплаченої до державного бюджету частини чистого прибутку.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на те, що визначаючи спірним рішенням розмір пені, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників виходило з розміру дивідендів (доходу), нарахованого на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, а не з частини чистого прибутку, що підлягала сплаті до державного бюджету.

При цьому, відповідач виходив з положень абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», яким передбачено, що пеня нараховується у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини.

Водночас, абзац 6 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» не визначає порядку нарахування пені.

Крім того, судами встановлено, що здійснюючи розрахунок пені відповідачем були застосовані базові нормативи відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 122, від 27.03.2013 № 214, від 29.01.2014 № 33.

Разом з тим, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, ці нормативні акти не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ПАТ «Укрнафта» не належить до господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Приймаючи до уваги, що питання щодо розміру базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків законодавчо не врегульовано, в силу положень абзацу 6 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» такий розмір має становити 30 відсотків.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів від 10.10.2014 № 22 ПАТ «Укрнафта» прийнято рішення про розподіл чистого прибутку за 2011-2013 роки. За даними цього протоколу позивачем спрямовано на виплату дивідендів: за 2011 рік - 99,99 відсотків чистого прибутку; за 2012 рік - 99,98 відсотків чистого прибутку; за 2013 рік - 99,95 відсотків чистого прибутку.

Тобто, з прийняттям цього рішення у відповідача припинились зобов'язання щодо сплати до державного бюджету частини чистого прибутку, натомість виникли прострочені зобов'язання із сплати дивідендів.

Відповідно ж до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» пеня на суму несвоєчасно сплачених дивідендів на державну частку нараховується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Судами встановлено, що спірним рішенням ПАТ «Укрнафта» були нараховані зобов'язання за платежем «дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність» та запропоновано сплатити їх на визначений відповідачем бюджетний рахунок. Цим же рішенням позивача попереджено, що у разі несплати зобов'язання органом Міністерства доходів і зборів України будуть вжиті заходи в порядку, встановленому законодавством, а також роз'яснено право платника оскаржити рішення у порядку статті 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій щодо того, що спірне рішення порушує права та інтереси позивача, а останній, в силу наведеного, наділений правом оскаржити його у судовому поряду.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі № 826/19812/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. БухтіяроваСудді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько