Ухвала суду № 69517208, 12.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9089/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року у справі за позовом науково-виробничого підприємства «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року науково-виробниче підприємство «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова (далі НВП «Техноцентр») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 08.06.2017 № НОМЕР_1, яким йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 690297, 5 грн, в тому числі за основним платежем 552238 грн та за штрафними санкціями 138059, 5 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В4» від 08.06.2017 № НОМЕР_2, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 131541 грн, в тому числі за грудень 2015 року на суму 16800 грн та за грудень 2016 на суму 114741 грн

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 08.06.2017.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного зясування усіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд не взяв до уваги докази податкового органу, які у своїй сукупності вказують на нереальність вчинення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «СП «Спілвіс» та ТОВ «ОСОБА_2 Груп», відсутність факту придбання позивачем товарів/послуг та використання таких у своїй господарській діяльності, а тому відповідні суми не можуть включатися позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів за придбані товари/послуги.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП «Техноцентр» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «СП «Спілвіс» за період січень-грудень 2015 року, жовтень 2016 року, та з ТОВ «ОСОБА_2 Груп» за період грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 586/13-01-14-13-21/30539214 від 18.05.2017, згідно якого податковий орган прийшов до висновку про порушення НВП «Техноцентр» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 683779 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на загальну суму 552238 грн, та завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 131541 грн, в тому числі за грудень 2015 року 16800 грн, за грудень 2016 року 114741 грн.

Висновки про наявність порушень податкового законодавства за господарськими операціями із ТОВ «СП «Спілвіс» податковий орган обґрунтовує: виявленими недоліками у наданих до перевірки видаткових накладних, зокрема, відсутністю в них реквізитів посадової особи, яка підписувала накладні від постачальника; не зазначенням місця складення видаткових накладних; відсутністю товарно-транспортних накладних, що не дає змоги підтвердити факт транспортування товарів; відсутністю документів, які б підтверджували походження товарів, зокрема, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару; наявністю листа Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 15.03.2017 № 979/21-06, у якому зазначено, що ТОВ «СП «Спілвіс» відсутнє за юридичною адресою.

Також в акті перевірки зазначено, що відповідно до інформаційних баз ДФС встановлено відсутність придбання ТОВ «СП «Спілвіс» товарів, реалізованих позивачу по ланцюгах постачання у періодах, охоплених перевіркою.

Висновки про наявність порушень податкового законодавства за господарськими операціями із ТОВ «ОСОБА_2 Груп» податковий орган обґрунтовує: виявленими недоліками у наданих до перевірки видаткових накладних, зокрема, відсутністю в них реквізитів посадової особи, яка підписувала накладні від постачальника; відсутністю товарно-транспортних накладних, що не дає змоги підтвердити факт транспортування товарів; відсутністю документів, які б підтверджували походження товарів, зокрема, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до інформаційних баз ДФС встановлено відсутність придбання ТОВ «ОСОБА_2 Груп» товарів, реалізованих позивачу по ланцюгах постачання за період грудень 2016 року.

На підставі акта перевірки № 586/13-01-14-13-21/30539214 від 18.05.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.06.2017 № НОМЕР_1, яким НВП «Техноцентр» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 690297,5 грн, в т.ч. за основним платежем 552238 грн та за штрафними санкціями 138059,5 грн, а також податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.06.2017 № НОМЕР_2, яким НВП «Техноцентр» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 131541 грн, в т.ч. за грудень 2015 року на суму 16800 грн та грудень 2016 року на суму 114741 грн.

Задовольняючи позовні вимоги НВП «Техноцентр», суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в звязку з чим вважав, що такі підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Відповідно до пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «СП «Спілвіс» та з ТОВ «ОСОБА_2 Груп».

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до договору від 28.03.2013 № 15, укладеного між позивачем та ТОВ «СП «Спілвіс», останнє протягом 2015-2016 років поставляло НВП «Техноцентр» (згідно з замовленнями) будівельні матеріали та хімічні компоненти, необхідні позивачеві в процесі здійснення господарської діяльності. Доставка товару здійснювалася силами та за рахунок ТОВ «СП «Спілвіс». За поставлений товар позивач здійснив оплату згідно з отриманими видатковими накладними № 2 від 13.01.15, № 12 від 27.02.15, № 16 від 25.03.15, № 18 від 02.04.15, № 23 від 22.04.15, № 26 від 27.04.15, № 29 від 29.04.15, № 32 від 06.05.15, № 33 від 07.05.15, № 37 від 21.05.15, № 41 від 26.05.15, № 38 від 26.05.15, № 49 від 16.06.15, № 56 від 10.07.15, № 59 від 17.07.15, № 63 від 30.07.15, № 66 від 31.07.15, № 77 від 27.08.15, № 80 від 07.09.15, № 84 від 21.09.15, № 82 від 24.09.15, № 86 від 24.09.15, № 89 від 30.09.15, № 88 від 30.09.15, № 90 від 06.10.15, № 93 від 23.10.15, № 96 від 30.10.15, № 101 від 12.11.15, № 108 від 20.12.15, № 70 від 11.10.16, № 72 від 12.10.16, № 73 від 12.10.16. Отримані позивачем товари були використані при виготовленні товарів та/або реалізовані іншим субєктам господарювання, а також використані при здійсненні будівельних робіт.

Факт здійснення розрахунків із ТОВ «СП «Спілвіс» підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: платіжне доручення № 2507 від 13.01.15, платіжне доручення № 2569 від 04.03.15, платіжне доручення № 2581 від 25.03.2015, платіжне доручення № 2601 від 02.04.15, платіжне доручення № 2610 від 22.04.15, платіжне доручення № 2622 від 27.04.15, платіжне доручення № 2631 від 29.04.15, платіжне доручення № 2649 від 06.05.15, платіжне доручення № 2655 від 07.05.15, платіжне доручення № 2693 від 21.05.15, платіжне доручення № 2701 від 26.05.15, платіжне доручення № 2712 від 02.06.15, платіжне доручення № 2734 від 12.06.15, платіжне доручення № 2795 від 10.07.15, платіжне доручення № 2802 від 17.07.15, платіжне доручення № 2837 від 30.07.15, платіжне доручення № 2889 від 25.08.15, платіжне доручення № 2893 від 27.08.15, платіжне доручення № 2897 від 27.08.15, платіжне доручення № 2899 від 28.08.15, платіжне доручення № 2915 від 07.09.15, платіжне доручення № 2952 від 24.09.15, платіжне доручення № 2982 від 05.10.15, платіжне доручення № 2983 від 06.10.15, платіжне доручення № 3003 від 15.10.15, платіжне доручення № 3005 від 16.10.15, платіжне доручення № 3010 від 19.10.15, платіжне доручення № 3015 від 21.10.15, платіжне доручення № 3035 від 23.10.15, платіжне доручення № 3119 від 03.12.15, платіжне доручення № 3593 від 11.10.16, платіжне доручення № 3660 від 31.10.16. Факт здійснення позивачем оплати не заперечується відповідачем.

Відповідно до договору від 28.03.2013 № 02-11/16, укладеного між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 Груп», останнє протягом грудня 2016 року поставляло позивачу (згідно з замовленнями) будівельні матеріали та хімічні компоненти, необхідні позивачеві в процесі здійснення господарської діяльності. Доставка товару здійснювалася силами та за рахунок ТОВ «ОСОБА_2 Груп». За поставлений товар позивач здійснив оплату згідно з отриманими видатковими накладними № 28 від 12.12.16 та № 66 від 12.12.16. Отримані позивачем товари використані при виготовленні товарів та/або реалізовані іншим субєктам господарювання, а також використані при здійсненні будівельних робіт.

Факт здійснення розрахунків із ТОВ «ОСОБА_2 Груп» підтверджують наявні в матеріалах справи платіжне доручення № 3794 від 27.12.16, платіжне доручення № 3805 від 28.12.16, платіжне доручення № 3810 від 04.01.17, платіжне доручення № 3811 від 06.01.17. Факт здійснення позивачем оплати не заперечується відповідачем.

Позивач на підтвердження правомірності формування податкового кредиту долучив копії податкових накладних в межах спірних правовідносин.

При цьому, як видно з акта перевірки, наявність належним чином оформлених податкових накладних та дотримання позивачем вимог ПК України щодо формування показників податкової звітності не заперечується податковим органом.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в статті 1 вищевказаного Закону, це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час здійснення позивачем господарських операцій), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У справі встановлено, що НВП «Техноцентр» на підтвердження реальності господарських операцій надано суду договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності, товарно-транспортні накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти прийманні-передачі виконаних будівельних робіт підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загально виробничих витрат до локального кошторису, оборотно-сальдові відомості, калькуляції вартості виробництва продукції, акти списання.

Первинні документи, які надані позивачем, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не подано та судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, в справі встановлено, що придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, а саме: отримані від ТОВ «ОСОБА_2 Груп» та від ТОВ «Спілвіс» матеріали реалізовано та/або використано при виготовленні товарів, які реалізовані та/або використані в процесі виконання робіт, що підтверджується первинними документами позивача по господарських операціях з його контрагентами - ТОВ «Енергоресурс-Монтаж», КП «Харківські теплові мережі», ПАТ «Укртрансгаз» філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», ТОВ «ОСОБА_3 ІНТЕРНЕШЕНЛ», ТОВ МТВО «Комплекс», ДП ІЦ «Техно-Ресурс», ТОВ «Поліуретанові технології», КП «Червоноградтеплокомуненерго», ТОВ «Компанія «Євроімекс», ТОВ «Західноукраїнська холдингова компанія», ПрАТ «Компанія «Ензим», ПП «ДІАТОМ-А», ТОВ «Інженерно-виробничий центр», ТОВ «Корпорація КРТ», ТОВ підприємство «ТЕПЛОМОНТАЖ», ТОВ «Кріо Холод», КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради.

Щодо доводів відповідача про відсутність на момент перевірки сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції тощо, то такі документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність даних документів не може слугувати підставою для висновків про нереальність таких господарських операцій.

Посилання апелянта на відсутність у контрагентів позивача основних засобів для виконання спірних операцій не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди позивача, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Посилання податкового органу в акті перевірки на те, що слідчим управлінням ГУ МВС України у Львівській області вживаються заходи в кримінальному провадженні № 12014140000000355 від 12.06.2014 щодо ТОВ «СП «Спілвіс» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, апеляційний суд до уваги взяти не може, оскільки сам факт порушення кримінального провадження відносно ТОВ «СП «Спілвіс» не є підставою для визнання господарських операцій позивача з даним контрагентом безтоварними та такими, що реально не відбулись.

Крім того, такий факт порушення кримінального провадження проти контрагента позивача заперечує в суді апеляційної інстанції представник позивача і його пояснення в цій частині в справі не спростовані.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції судового рішення щодо винуватості посадових осіб ТОВ «СП «Спілвіс» не ухвалено.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства України не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, тому на законних підставах задовольнив позов.

Доводи апелянта, в силу наведеного, на ці висновки суду не впливають і підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року у справі № 813/2179/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2017.